Все починається з маленьких осередків
Вірус жовтої мозаїки ячменю (мозаїчна жовтуха ячменю) виявляють на озимому ячмені. У період сходів на самих молодих листочках з’являються світлі крапочки і світло-жовті смуги, кількість яких поступово зростає, утворюючи мозаїчне розмаїття листкових пластинок.
Найбільш типові ознаки проявляються весною на початку відновлення вегетації рослин — листкові пластинки вздовж жилок вкриті блідо-жовтими смужками, їх довжина спочатку коливається у межах 1–5 мм, пізніше вони зливаються у жовті смуги, які досягають кількох сантиметрів, згодом вся поверхня листка і піхв вкривається мозаїчними подовжніми жовтими смугами.
У більш пізні фази розвитку рослин стебла вкорочені, уражені листки зверху закручуються, часто заокруглюються, на них з’являються некротичні поздовжні смуги, листкові пластинки в’януть, передчасно відмирають і опадають.
Уражені рослини відстають у рості й розвитку в результаті недорозвиненої кореневої системи, вони формують колос, але він, як правило, стерильний.
Збудником хвороби є два віруси: вірус жовтої мозаїки ячменю Barley yellow mosaic virus (BYMV) і вірус жовтої слабої мозаїки ячменю Barley mild mosaic virus (BMMV).
Ці віруси викликають майже однакові симптоми хвороби на рослинах ячменю. Часто рослини уражуються змішаною інфекцією таких вірусів. Переносяться обидва віруси грунтовим грибом Polymyxa graminis Led. Поширюються віруси разом з інфікованими зооспорангіями гриба грудочками грунту по полю під час обробітку. Розноситься інфекція разом з інфікованим грунтом за вирощування на уражених ділянках поля коренеплідних культур: буряків, моркви, а також цибулі, часнику та ін. Грунтообробними машинами і вітровою ерозією ці віруси можуть поширюватися на значні відстані. Грунт залишається зараженим близько 30 років.
Насінням і комахами віруси не передаються. Резервуються віруси і зберігаються в уражених рослинах озимого ячменю.
В результаті біологічних особливостей збудників хвороби картина ураження рослин і поширення інфекції у полі відбувається наступним чином: спочатку хвороба на полі з’являється у вигляді невеличких осередків; в наступні роки — на тих же місцях уражені ділянки стрімко розростаються в напрямку обробітку грунту; за 10 років на цьому полі відбувається повне зараження грунту вірусами. Надранні та ранні посіви озимого ячменю більш інтенсивно уражуються хворобою, ніж при сівбі культури в оптимальні та пізні строки.
Вірус, який переносять попелиці
Симптоми жовтої карликовості ячменю різняться, залежно від сорту, фази розвитку рослин, погодних умов. Найбільш типові ознаки ураження рослин у фазі одного-двох листків — це надмірне їх кущення, проте формування продуктивних стебел і колосків в інфікованих рослин відбувається рідко.
На пізніх фазах розвитку в уражених рослин спостерігається пожовтіння листків зверху вниз і переважно з країв листків, які набувають золотисто-жовтого або оранжевого забарвлення. Листкові пластинки в інфікованих рослин більш потовщені, тому листки навіть у жарку погоду стирчать догори.
При ураженні рослин у більш пізні фази розвитку спостерігаються некрози на листках. Хворі рослини недорозвинуті, низькорослі, стають дуже чутливими до засухи.
У посівах ячменю, як правило, уражуються окремі рослини, інколи утворюються осередки від 3 до 10 рослин. За ранньої сівби ячменю озимого восени інколи виявляються уражені рослини у вигляді окремих осередків, діаметром до 3 м. Ураження всіх рослин на ячмінному полі зустрічається дуже рідко.
Збудником хвороби є вірус Barley yellow dwarf virus (BYDV). Переносниками вірусу є більше 100 видів попелиць. Вірус передають як личинки, так і дорослі попелиці. Соком, насінням і через грунт вірус не передається.
Крім ячменю, вірус уражує близько 100 видів родини злакових. Він завдає великої шкоди посівам пшениці, жита, вівса, кукурудзи, рису. Із злакових трав уражує тонконіг лучний, грястицю збірну, стоколос безостий, пажитницю багатоквіткову, тимофіївку лучну, більшість видів трав з родини тонконогових.
В інфікованих рослинах ячменю некротизується передусім флоема, потім ксилема і паренхіма. У хворих рослин нагромаджується крохмаль і вуглеводи.
Рослини ранніх строків сівби уражуються вірусом більш інтенсивно, ніж посіви оптимальних і пізніх строків сівби. Вірус має велику кількість штамів, пристосованих до передачі лише окремими видами попелиць, відрізняються вірулентністю, сумісністю в інфекційному процесі, тривалістю інкубаційного періоду. Основним джерелом інфекції є уражені рослини озимих злаків, у соку яких зберігається вірус.
В результаті розвитку інфекції відбувається зниження зимостійкості ячменю озимого, пшениці озимої, в уражених рослин подовжуються фази вегетації, вони стають більш сприйнятливими до багатьох захворювань грибної етіології.
Штрихи та смуги на листках
Саме так виглядають уражене листя темно-бурою плямистістю. Попри те, що хвороба поширена повсюдно, свого найбільшого розвитку вона досягає у центральних регіонах. Вона проявляється від початку проростання насіння до повної стиглості зерна. На сходах ячменю вона виявляється у вигляді бурих або буро-коричневих штрихів чи смуг на первинних корінцях, колеоптиле, листках. Часто замість трьох корінців під час сходів формується лише один. На уражених рослинах ячменю хвороба набуває симптомів звичайної кореневої гнилі.
На листках у більш пізні фази розвитку рослин утворюються темно-сірі або світло-бурі видовжені плями, на яких у вологу погоду з’являється оливково-бурий наліт, що є конідіальним спороношенням збудника хвороби. Спостерігається також загнивання нижніх міжвузлів стебла, в результаті чого рослини вилягають.
У фазі наливання і достигання зерна у хворих рослин спостерігається недорозвинутість колосків, вони часто стерильні, остюки їх темні, колосові лусочки білі з чорними плямами, біліють і стебла рослин. На сприйнятливих до хвороби сортах ячменю в колосі формується зерно, але воно щупле, часто із чорним зародком.
Збудником хвороби є гриб Cochliobolus sativus Drechs. ex Dastur (анаморфа: Drechslera sorociniana Subram & Jain (син. Helminthosporium sativum Pam). Збудник хвороби має багато штамів, які різняться патогенністю. Окремі штами знижують схожість ураженого насіння до 60 %, викликаючи при цьому 100 % зараження проростків. Гриб розвивається переважно в конідіальній стадії. Оптимальна температура для розвитку хвороби 22–25°С, відносна вологість повітря 95–100 %. Основне джерело інфекції — уражені рештки і насіння, де гриб зберігається грибницею і конідіями. Інфекція зберігається більше одного року.
Шкідливість хвороби проявляється у зниженні загального і продуктивного кущення, недорозвиненості і загниванні кореневої системи, випаданні уражених рослин. За інтенсивного розвитку хвороби суттєво знижується екстрактивність у пивоварного ячменю. Недобір урожаю може становити 30–40 %.
Сохнуть та жовтіють верхівки листків?
Це дендрофомоз уразив посіви ячменю. Хвороба поширена переважно на Поліссі. Проявляється спочатку на верхівках листків ячменю у вигляді пожовтіння й усихання. Пізніше пожовтіння поширюється на всю пластинку. Інколи важко відрізнити хворобу від природного відмирання листків або від дефіциту окремих елементів живлення рослин. У місцях уражень під епідермісом формуються маленькі чорні скупчені пікніди патогена.
Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Dendrophoma crastophila Sacc.
В період вегетації гриб поширюється пікноспорами. Їх виходу із пікнід і поширенню у природі сприяє краплинна волога на рослинах і вітряна погода.
Джерелом інфекції слугують уражені рештки рослин, на яких гриб зберігається у вигляді пікнід з пікноспорами.
Шкідливість хвороби виявляється у суттєвому зниженні асиміляційної поверхні рослин в результаті передчасного пожовтіння і відмирання уражених листків, що в кінцевому підсумку знижує продуктивність рослин.
Захисні зходи
Проти плямистостей ячменю ефективними заходами є дотримання науково обгрунтованої сівозміни, своєчасне і в стислі строки збирання урожаю насіннєвих посівів, сушка насіння, повітряно-тепловий обігрів, обов’язкове протруєння насіння, заорювання рослинних решток і знищення падалиці, оптимальні строки сівби і норми висіву насіння, збалансоване живлення рослин, запобігання полягання рослин у період вегетації, за необхідності своєчасне обприскування посівів дозволеними фунгіцидами, вирощування стійких сортів.
Актуально для усіх фаз вегетації
Смугастий, або лінійний бактеріоз (бактеріальний опік) проявляється в усі фази вегетації рослин. На листках ячменю вздовж жилок утворюються витягнуті невеличкі маслянисті темно-зелені плями, які пізніше при злитті набувають темно-коричневих та чорних смуг. При ураженні стебел під піхвами на вузлах утворюються темно-коричневі або чорні смуги, соломина під колоском буріє. На цих плямах вранці або у вологу погоду виступає бактеріальний ексудат, який вдень висихає, утворюючи тоненькі сріблясті плівочки або жовтуваті гранули.
Найтиповіші ознаки хвороби — це почорніння верхівок колосових лусочок з обох боків у вигляді штрихів або суцільних плям, пізніше уражений колос стає чорним. Інколи темніють остюки і стрижень колоса. В ураженому колосі зерно покривається дрібними коричневими плямами, воно часто деформується, може розтріскуватися або набувати м’якої консистенції. Хвороба поширюється від основи листка до його верхівки, при цьому він повністю буріє, засихає і скручується.
Збудником хвороби є бактерії Xanthomonas translucens pv. translucens Vauterin et al. Патоген, окрім ячменю, уражує пшеницю, жито, тритікале, деякі злакові трави. Під час вегетації збудник поширюється механічно: краплинами дощу, комахами, шматочками ураженої тканини вітром.
Оптимальна температура для росту бактерій — 25°С, відносна вологість повітря — 100 %. За температури 50°С бактерії гинуть. М’яка зима і тривалі дощі сприяють розвитку бактеріозу. Основним джерелом інфекції є уражене зерно, в якому збудник зберігається до трьох років, а також неперегнилі уражені рештки.
Шкідливість хвороби полягає у затримці росту й розвитку інфікованих рослин, передчасному відмиранні листків і формуванні щуплого зерна з низькою схожістю.
Коли листкова пластинка розтріскується
Смугаста плямистість поширена хвороба в посівах ярого і озимого ячменю повсюди. Рослини уражуються від появи сходів до повної стиглості зерна. На листках молодих рослин хвороба проявляється у вигляді блідо-жовтих плям, які поступово видовжуються і стають темно-коричневими з пурпуровою облямівкою. У вологу погоду уражена тканина покривається оливково-бурим нальотом — конідіальним спороношенням збудника хвороби.
У суху погоду вздовж плям листкова пластинка жовтіє, розтріскується на 2–4 частини. Листки засихають і відмирають. У сприйнятливих до хвороби сортів спостерігається ураження насіння у вигляді «чорного зародка».
Збудником хвороби є гриб Pyrenophora graminea Ito et Kirib (анаморфа: Drechslera graminea Shoem (син. Helminthosporium gramineum Rabenh.).
Гриб формує конідіальне і сумчасте спороношення. У період вегетації ячменю гриб поширюється конідіями. У сприйнятливих до хвороби сортів ячменю грибниця патогена розвивається дифузно, інтенсивно поширюється по провідних пучках і часто досягає меристематичних тканин, уражує молоде насіння, резервується переважно в районі зародка.
При проростанні зараженого насіння грибниця із підсім’ядольного коліна проникає у провідну судинну систему проростка, пригнічує його ріст і розвиток, часто уражені проростки відмирають. Уражені рослини не виколошуються і не формують зерна. У стійких сортів ячменю дифузний розвиток грибниці в провідній системі рослин не відбувається завдяки наявності міцної склеренхіми навколо судин.
На уражених рештках патоген формує сумчасте спороношення у вигляді перитеціїв. Найбільш інтенсивне формування цієї стадії відбувається на рослинах, коли ячмінь використовують як покривну культуру багаторічних трав.
Окрім ячменю, збудник хвороби уражує пшеницю, жито, овес, деякі дикорослі злаки. Більш інтенсивний розвиток захворювання спостерігається на полях ранніх строків сівби ячменю озимого і особливо у вологі роки. Ступінь розвитку хвороби на рослинах залежить від патогенності штаму, глибини проникнення грибниці в насіння, сортових особливостей, від ґрунтових і екологічних умов.
За сприятливих умов весняно-літнього періоду (часті дощі, висока вологість повітря, температура 15–20°С) розвиток смугастої плямистості в посівах ярого ячменю відбувається від помірного до епіфітотійного.
Основне джерело інфекції — грибниця і конідії патогена, які можуть зимувати на уражених рослинах озимого ячменю; конідії на уражених рештках і на поверхні насіння, грибницею в зараженому насінні. Додаткове джерело інфекції — сумчасте спороношення на уражених рештках.
Шкідливість хвороби виявляється у випаданні хворих рослин, що призводить до істотного зниження густоти посівів, зниженні асиміляційної поверхні хворих рослин, їх продуктивності та якості отриманого урожаю, в тому числі суттєво погіршуються пивоварні якості зерна.
