Обертати чи не обертати скибу?
Упродовж останніх десятиріч науковці дискутують про переваги альтернативності способів обробітку ґрунту. Головний критерій цих способів — ефективна боротьба з бур’янами. Більшість вчених наголошує на збільшенні забур’яненості посівів при використанні обробітку ґрунту без обертання скиби.
Необхідність оптимізувати способи обробітку ґрунту зумовлена причинами економічного характеру — зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці, зменшення витрат пального, а також агротехнічними — поліпшення гумусного балансу, зменшення втрат вологи і поживних речовин.
У сучасних технологіях вирощування обробітку ґрунту належить важлива роль — це створення сприятливих агрофізичних умов у ґрунті для стабілізації фітосанітарного стану посіву; забезпечення умов для ефективної дії добрив і засобів захисту рослин та зменшення пестицидного навантаження.
Також читайте: Як краще сіяти просо?
Обробіток ґрунту і внесення органічних та мінеральних добрив — важливі прийоми регулювання мікробіологічних процесів у ґрунті, що визначають структурно-функціональні особливості мікробіотичних угрупувань як основні критерії його екологічного стану та родючості. Деякі дослідники зазначали підвищення біогенності ґрунту за оранки, а більшість — за безполицевого обробітку ґрунту.
У літературних джерелах немає єдиної думки щодо питання ефективності заміни оранки на безполицевий спосіб обробітку ґрунту. На сьогодні класичний плужний обробіток у сівозмінах не є основним, він здебільшого диференційований із застосуванням оранки, дискування, плоскорізного, чизельного обробітку під окремі культури. За різними підрахунками у середньому на обробіток ґрунту припадає 40% енергетичних витрат і 25% трудових затрат.
Вибір способу обробітку ґрунту досліджували в лабораторії рослинництва і сортовивчення Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва в паро-зерно-просапній сівозміні протягом 1982-1995 рр. Під час досліду тривалий час застосовувався полицевий і безполицевий обробіток ґрунту під різні культури, зокрема круп’яні, а саме під просо, після попередника буряки цукрові або кормові. Крім того, проведено аналіз даних на основі лабораторних звітів. Багаторічні дослідження дали змогу зробити певні узагальнення стосовно врожайності сортів проса залежно від способів обробітку ґрунту за періоди, які зображено на рисунку 1.
Рис. 1. Урожайність сортів проса залежно від способів обробітку ґрунту, т/га
Таким чином, вдалося встановити, що високий рівень урожайності проса сформувався при застосуванні оранки протягом усіх років досліджень. Але можна припустити, що в ці роки рівень захисту проса від бур’янів був на нижчому рівні, аніж зараз. На сьогодні асортимент гербіцидів досить різноманітний. До того ж, існують ефективні бакові суміші для боротьби з різними типами забур’яненості.
Умови дослідження
Для визначення реакції сортів проса на способи основного обробітку ґрунту залежно від умов року й попередників для максимальної реалізації їх потенціалу врожайності та заощадження енергоресурсів в умовах східної частини Лісостепу України було проведено наукове дослідження.
Дослідження проводили в паро-зерно-просапній сівозміні лабораторії рослинництва і сортовивчення Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН протягом 2008-2012 років за методикою П. П. Литуна, В. М. Костромитина, Л. В. Бондаренка. У наших дослідженнях вивчали два варіанти основного обробітку ґрунту під просо: а) полицевий — ПЛН — 5- 35; б) безполицевий — ПЧ-2,5 на фоні післядії гною 30 т/га і внесення повної дози мінеральних добрив N60P60K60 по попередниках буряки цукрові та соя. Досліджували такі сорти проса: Харківське 57 (на час закладки досліду стандарт), Костянтинівське, Козацьке, Ювілейне, Вітрило. Технологія вирощування сортів проса загальноприйнята для зони Східного Лісостепу України, за винятком прийомів, які вивчалися. Облікова площа ділянок — 25 м2, повторність — триразова. Норма висіву — 3,0 млн шт./га схожих насінин.
Ґрунт дослідної ділянки — чорнозем глибокий слабовилугований із зернистою структурою, характеризується такими агрохімічними показниками: рН сольовий — 5,8; гідролітична кислотність — 3,29 мг-екв. на 100 г ґрунту; вміст гумусу в орному шарі ґрунту — 5,8-5,9 %. Статистичний аналіз результатів досліджень здійснювали дисперсійним методом згідно з методикою Б. А. Доспєхова.
Сприятливі умови
Більшість науковців вважає, що у проса критичний період щодо вологи припадає на період гаметогенезу, який відбувається за 10-15 діб до викидання волотей і до масового цвітіння. Якщо в цей період запас вологи в ґрунті недостатній, урожайність проса значно знижується.
Найбільш сприятливими для вирощування проса були умови 2011 року. Гідротермічний коефіцієнт перевищив кліматичну норму для культури (1,00) на 0,60 і становив 1,6. Кількість опадів за вегетацію була на 71 % більшою, ніж середньобагаторічний показник (212 мм). Температура повітря в період вегетації перевищувала норму в червні і липні на 0,3°С та 1,4 °С відповідно. Кількість опадів у червні була вищою середньобагаторічного показника на 207 %, а в липні — на 27 %. Але опади в червні мали вигляд злив, тому не завжди були продуктивними.
Близький до середньобагаторічного показник ГТК був у 2008 та 2012 роках — на рівні 0,9 і 0,8. Але дефіцит вологи в критичні періоди розвитку рослин і пошкодження кукурудзяним метеликом знизили рівень урожайності сортів. Наприклад, 2012 року температура повітря під час вегетаційного періоду була вищою від норми. У період сходів проса кількість опадів була нижчою середньобагаторічного показника на 6,6 мм, а в червні — на 15 мм. У липні спостерігалася сильна посуха, опадів випало тільки 28 % від норми, що негативно вплинуло на формування зерна сортів. Опади, які випали в кінці серпня, вже не мали впливу на формування урожайності проса.
Засушливі умови в період вегетації проса склались у 2009 та 2010 роках. ГТК — на рівні 0,6. Кількість опадів за вегетаційний період була нижчою від середньобагаторічного показника на 32,5 % і 28,3 %, а температура повітря перевищувала норму. В червні кількість опадів становила 37,3 % та 41 % від норми відповідно до років. Це негативно вплинуло на розвиток рослин проса ранньостиглих сортів, які в цей час були у фазі викидання волоті. Але в липні випала найбільша кількість опадів, яка перевищила норму на 33,0 % у 2009 році та на 42,5 % у 2010 році, що дало можливість середньо- і пізньостиглим сортам формувати врожайність.
Контрастні гідротермічні умови в роки досліджень дозволили більш глибоко оцінити вплив способів обробітку ґрунту на врожайність сортів проса залежно від попередників.
Результати досліджень
Залежно від способів обробітку ґрунту врожайність проса після попередника цукрові буряки у 2008 та 2009 роках формувалася майже на однаковому рівні, різниця була не значна і становила 0,07 т/га та 0,17 т/га. А в умовах 2010, 2011, 2012 років більша врожайність формувалася при полицевому способі обробітку ґрунту на 0,61 т/га, 0,73 т/га, 0,39 т/га відповідно до років. Найменша врожайність проса при полицевому способі обробітку ґрунту була в середньому по досліду у 2008 та у 2010 роках на рівні 2,73 т/га та 2,97 т/га. (рис. 2).
Рис. 2. Урожайність проса залежно від способів обробітку ґрунту після
попередника цукрові буряки, т/га
Також зазначено сортові особливості реакції на способи обробітку ґрунту. Залежно від сортів продуктивність змінювалась від 2,61 т/га до 2,94 т/га у 2008 році та від 2,33 т/га до 3,25 т/га у 2010 році. Спостерігається така залежність, що в умовах 2008 року найбільшу врожайність сформували сорти середньостиглі і ранньостиглі, такі як Ювілейне та Костянтинівське на рівні 2,94 т/га та 2,73 т/га. А в умовах 2010 року, навпаки, більш продуктивними були сорти пізньостиглі, такі як Вітрило і Харківське 57 — 3,25 т/га та 3,20 т/га.
Найбільша врожайність сортів проса при полицевому способі обробітку ґрунту сформувалась у сприятливих умовах 2011 року і складала в середньому 3,39 т/га. Серед сортів виділились такі, як Вітрило і Козацьке, з продуктивністю 3,40 т/га та 3,23 т/га відповідно.
При безполицевому обробітку ґрунту найнижчий рівень урожайності проса був у 2010 році та в середньому становив 2,35 т/га. Серед сортів найбільшу врожайність формував сорт Вітрило (2,48 т/га), а найменшу — Костянтинівське (2,05 т/га). Найбільша врожайність при цьому способу обробітку ґрунту була 2009 року на рівні 3,29 т/га. За продуктивністю виділились пізньостиглі сорти: Вітрило (3,53 т/га) і Козацьке (3,56 т/га). А у 2008, 2011, 2012 роках урожайність була майже однакова на рівні середньої — 2,66 т/га. Зниження урожайності при безполицевому обробітку ґрунту в сприятливому 2011 році можна пояснити збільшенням забур’яненості посівів.
Таким чином, погодні умови років вирощування, особливо кількість опадів у критичні періоди розвитку проса, більше впливали на врожайність сортів проса, ніж способи основного обробітку ґрунту.
Зберегти вологу
Серед основних причин, які стримують виробництво проса у Лісостеповій зоні, є засміченість посівів. Просо на перших етапах розвитку (10-15 діб після сходів) повільно росте, а якщо температура в цей час нижча 15 °С, то рослини можуть зовсім припинити ріст, поки температура не підвищиться. Але це сприяє росту бур’янів, які є значними конкурентами.
Бур’яни менш вимогливі до тепла, швидше розвиваються, забирають у культурних рослин необхідну їм вологу. Маючи значні переваги перед рослинами проса у швидкості росту та розвитку, бур’яни використовують значну кількість поживних речовин, затінюють їх, обмежуючи доступ світла. Бур’яни є також осередком розмноження хвороб і шкідників. Усе це призводить до значного зниження врожайності та погіршення товарних якостей зерна.
Також читайте: Питання адаптивності проса
Якщо у варіанті з оранкою в 2011 році кількість бур’янів на 1 м. кв. становила: злакових (мишій сизий) — 8 шт., дводольних малорічних (щириця звичайна) — 51 шт.; то при безполицевому обробітку кількість злакових (мишій сизий) зросла до 12 шт., дводольних малорічних (щириця звичайна) — до 62 шт., дводольних багаторічних (осот рожевий) — до 8 шт.
Для проса важливе значення має запас продуктивної вологи в окремі періоди вегетації. Зокрема, добрі запаси вологи в 0-10 см шарі ґрунту становлять 10 мм, в 0-30 см — 60 мм, в 0-100 см шарі ґрунту — 130-160 мм.
За нашими даними в середньому за два роки досліджень (2010-2011 рр.) при визначенні кількості продуктивної вологи в ґрунті встановлено, що вологозабезпеченість 0-10 см шару ґрунту перед сівбою у різних варіантах перебуває майже на одному рівні: 17,5 мм (полицева оранка) і 15,2 мм (безполицевий обробіток), за несуттєвої різниці між попередниками. Сходи з’явились дружно через 8-10 днів. Максимальне водоспоживання проса припадає на критичні фази росту і розвитку (за 10-15 днів перед викиданням волоті і до масового цвітіння), тому важливо встановити вологозабезпеченість саме в цей період. У середньому за два роки при застосуванні полицевої оранки вміст продуктивної вологи в шарі 0-30 см становив 14,0 мм по попереднику буряки цукрові і 39,7 мм по попереднику соя. А при застосуванні безполицевого обробітку ґрунту кількість продуктивної вологи зменшилася в шарі 0-30 см до 13,0 мм і 21,0 мм відповідно вище названих попередників.
