Іван МАРКОВ,
Пліснявіння насіння
Ця хвороба виявляється скрізь, де вирощують гречку, але найбільшої шкоди завдає у північних та західних областях Полісся. У центральних та південних областях ураження насіння і проростків гречки збудниками пліснявіння спостерігається значно рідше. Захворювання проявляється у вигляді сіро-зеленого, темного і рожевого пліснявіння.
Уражене насіння сіро-зеленим пліснявінням має затхлий запах цвілі. Більшість збудників цього захвоювання починають розвиватися за температури 5-8°С, а окремі види навіть при 2-3°С, що дає їм можливість пригнічувати розвиток інших грибів, які находяться на зернівках гречки. Особливо це спостерігається при використанні посівного матеріалу поганої якості, за сівби насіння у холодний грунт і за прохолодних погодних умов під час проростання. Захворювання викликає зрідження сходів у результаті не проростання інфікованого насіння, відмирання уражених проростків у грунті, які не досягли його поверхні, затримці росту і розвитку рослин. Ураженість гречки збудниками сіро-зеленого пліснявіння знаходиться у прямій залежності від кількості пошкоджених зерен.
Темне пліснявіння на зернівці гречки зазвичай починається у місцях механічних пошкоджень їх насіннєвих оболонок і за температури не нижче 12°С. Завдяки таким екологічним особливостям збудники темної цвілі не завжди витримують конкуренції з іншими грибами, які розташовані на зернівках гречки.
Інтенсивний розвиток збудників рожевого пліснявіння відбувається під час дозрівання рослин у вологу погоду, тривалого находження вологого насіння на токах, у зерносховищах, в грунті — за підвищеної вологості і температури 8-10°С. Заселення зернівок гречки збудниками рожевої цвілі розпочинається за його вологості 19% і вище. Хвороба викликає загнивання зернівок, а за незначного ураження різко знижується енергія проростання і схожість, що робить їх непридатними для посіву.
Шкідливість пліснявіння варіює залежно від ступеня зараженості насіннєвого матеріалу і родючості грунту. Чим вищий відсоток зараженого насіння висівається в грунт, тим більше хворих рослин буде під час проростання. За слабкого ступеня зараженості насіння схожість гречки знижується на 4-9%, за сильного — на 20-35%. В окремі роки за несприятливих умов для проростання насіння, особливо на перезволожених, важких глинистих, запливаючих, дуже кислих і солонцюватих грунтах, захворювання може викликати зрідження посівів до 40-60%. У таких умовах сходи затримуються на 6-14 днів і більше після сівби, рослини повільно розвиваються, посіви строкаті по висоті рослин.
Джерелом інфекції є грунт, уражені рослинні рештки і заражене насіння.
Захисні заходи
Дотримання сівозміни, сівба в оптимальні строки лише високоякісним протруєним насінням, вирощування стійких сортів, своєчасне проведення агротехнічних заходів, які сприяють швидкому проростанню насіння, оптимальному росту й розвитку рослин; своєчасне і в стислі строки збирання урожаю, ретельне очищення, просушування зерна, уникнення механічного травмування зерна.
Фітофтороз
Хвороба проявляється протягом вегетації рослин. На сім’ядолях, стеблах і молодих листках з’являються округлі або еліпсоподібні бурі плями, які розміщуються концентричними колами. У більш пізні фази розвитку рослин хвороба проявляється у вигляді побуріння і відмирання листків, квіток, плодів. У вологу погоду в місцях ураження, на листках, як правило, з нижнього боку пластинки з’являється ніжний пухкий білий наліт — нестатеве спороношення гриба. Молоді рослини загнивають і відмирають.
Під час вегетації рослин гриб поширюється зооспорангіями. Зараження рослин відбувається проникненням інфекційних гіф зооспор та зооспорангіїв через продихи всередину листків та стебел.
В ураженій тканині гриб статевим шляхом формує ооспори. Основне джерело інфекції — уражені рештки, в яких патоген зберігається у формі ооспор, а додаткове — уражене насіння, в оболонці якого знаходяться ооспори. Шкідливість хвороби виявляється у зрідженні посівів, в результаті загнивання і відмирання проростків і сходів, зменшенні асиміляційної поверхні рослин внаслідок відмирання уражених листків.
Захисні заходи
Вирощування стійких сортів, дотримання сівозміни, просторової ізоляції між насіннєвими і товарними посівами, збалансоване живлення рослин, протруєння насіння, дотримання оптимальних строків сівби і норм висіву, своєчасне збирання урожаю, ретельне глибоке загортання післяжнивних рештків у грунт.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз)
Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках на початку цвітіння рослин у вигляді жовтуватих розпливчастих маслянистих плям. З нижнього боку листкової пластинки у вологу погоду в місцях ураження з’являється пухкий сірувато-фіолетовий наліт, який і є конідіальним спороношенням гриба. Уражені листки засихають і обпадають. Іноді наліт з’являється і на квітках росин, які буріють і обпадають.
Основне джерело інфекції — уражені післяжнивні рештки і заражене насіння, на яких патоген зберігається у формі ооспор.
Первинне зараження рослин викликають ооспори, вторинне зараження під час вегетації рослин — конідії.
Шкідливість хвороби полягає у зрідженні посівів, у результаті відмирання уражених проростків, зниженні асиміляційної поверхні рослин, внаслідок передчасного відмирання уражених листків, відсутності формування зерна в уражених квітках, тому озерненість в уражених рослин буває на 20-30% менша, ніж у здорових рослин.
Захисні заходи
Всі заходи, які проводяться проти фітофторозу, є ефективними і проти несправжньої борошнистої роси.
Аскохітоз
Перші ознаки хвороби виявляються на сходах у фазі 2-3 листків, а масово — у другій половині вегетації рослин. На листках, а згодом і на стеблах з’являються округлі жовтуваті плями з темною облямівкою. На ураженій тканині формуються чорні крапки — пікніди гриба, які розміщуються у вигляді зональних концентричних ліній. За сприятливих умов для розвитку хвороби плями зливаються і займають значну площу листкових пластинок. Уражені листки жовтіють і обпадають.
Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин, що суттєво знижує їх продуктивність. Залежно від інтенсивності розвитку хвороби недобір врожаю зерна може сягати 10% і більше.
Церкоспороз
Зовнішні ознаки хвороби виявляються на листках у вигляді коричневих плям, на яких у вологу погоду з’являється жовто-бурі дернинки конідіального спороношення гриба. Уражені листки передчасно відмирають.
Основне джерело інфекції — уражені рослинні рештки, в яких патоген зимує у формі грибниці. Навесні утворюються нові конідії, від яких відбувається нове зараження рослин. Недобір врожаю зерна від хвороби становить 3-5%.
Філостиктоз
Хвороба проявляється на листках у вигляді округлих, до 4 мм у діаметрі, білуватих плям зі світло-червоною облямівкою. На плямах утворюються чорні крапки — пікніди гриба. Уражені листки передчасно відмирають.
Основне джерело інфекції — уражені рослинні рештки, на яких збудник перезимовує у формі пікнід із пікноспорами.
Захисні заходи
Всі заходи, які проводяться на гречці проти фітофторозу, є ефективними і проти плямистостей — аскохітозу, церкоспорозі і філостиктозу.
Сіра гниль
Зовнішні ознаки хвороби проявляються як на сходах, так і на дорослих рослинах у вигляді буруватих плям на кореневій шийці, підсім’ядольному коліні, на листках, стеблах і суцвіттях, які у вологу погоду загнивають і покриваються сірим нальотом. При дотику він порошить. Пізніше в масі з’являються дрібні чорні склероції.
У суху погоду плями мають вигляд бурих сухих виразок без нальоту. Уражені молоді рослини гинуть, листки жовтіють і відмирають.
Додатковим резерватором інфекції є засмічений насіннєвий матеріал склероціями гриба і заражене насіння, в якому зберігається грибниця патогену. Збудник сірої гнилі здатний продовжувати розвиток і під час зберігання вологого насіння гречки, викликаючи його псування.
Шкідливість хвороби проявляється у зрідженні посівів гречки; зниженні насіннєвих і технологічних якостей насіння. Схожість ураженого насіння знижується на 10-15%. Недобір урожаю може становити до 20% і більше.
Ураженню рослин гречки сірою гниллю і поширенню інфекції сприяють висока вологість повітря, часті дощі, випадання рясних рос у нічні години, коротка ротація культур у сівозміні, відсутність просторової ізоляції між культурами, що уражуються збудником хвороби, загущені, забур’янені посіви.
Захисні заходи
Дотримання сівозміни, обов’язкове знезараження насіння, оптимальні строки сівби з оптимальною глибиною загортання насіння, своєчасне збирання врожаю, знищення післяжнивних решток.
Бактеріоз
Перші ознаки хвороби проявляються під час бутонізації-на початку цвітіння гречки. На листках з’являються невеликі поодинокі маслянисті темно-бурі округлі плями, які пізніше зливаються. Уражена тканина часто набуває червонуватого відтінку з вираженою концентричністю. Уражені листки жовтіють, в’януть і засихають.
Основне джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки і заражене насіння.
Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин в результаті передчасного відмирання уражених листків, уповільнення росту й розвитку рослин, відмиранні уражених бутонів, квіток і цілих суцвіть, формуванні щуплого насіння, що суттєво знижує урожайність культури.
Захисні заходи
Дотримання сівозміни, своєчасне і в стислі строки збирання врожаю насіннєвих посівів, очищення і сушка насіння, повітряно-тепловий обігрів, протруєння насіння, ретельне загортання рослинних решток, вирощування стійких сортів.
Мозаїка
Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках у вигляді жовтих або світло-зелених плям різної конфігурації чи у вигляді сітчастості, коли жилки жовтіють, а проміжки листкової пластинки між ним залишаються тривалий час зеленими. Пізніше листки некротизуються, скручуються і відмирають. Уражені рослини часто мають карликовий вигляд, міжвузля укорочені, бокові пагони недорозвинуті, плоди не формуються.
Інтенсивний розвиток вірусних хвороб на гречці спостерігається на пізніх посівах культури і односторонньому внесенні високих доз азотних добрив.
Захисні заходи
Проти вірусних хвороб гречки ефективними заходами є дотримання сівозміни і просторової ізоляції між насіннєвими і товарними посівами, знищення бур’янів — резерваторів вірусної інфекції, проведення захисних заходів проти шкідників-переносників вірусної інфекції.
Інтегрований захист гречки від хвороб
Інтегрований захист гречки від хвороб є невід’ємною складовою частиною інтенсивної технології вирощування культури, яка спрямована на запобігання масового розвитку хвороб і зниження їх шкідливості до економічно невідчутного рівня.
Впровадження у виробництво високопродуктивних сортів гречки, які характеризуються комплексною стійкістю до більшості поширених хвороб — Амазонка, Антарія, Крупнозелена, Малинка, Оранта, Рубра, Ювілейна 100 та ін.
Дотримання науково обгрунтованої сівозміни суттєво обмежує джерело резервації первинної інфекції багатьох збудників хвороб. Гречку краще розміщувати на чистих від бур’янів полях після цукрових буряків, картоплі, кукурудзи, які удобрювались і за якими проводився належний догляд. Добрі попередники гречки також зернобобові культури, озима пшениця, льон.
На попереднє місце вирощування у сівозміні гречку можна повертати через 1 рік. Дотримання просторової ізоляції між насіннєвими і товарними посівами гречки стримує поширення аерогенної інфекції збудників хвороб під час вегетації рослин. Не придатні для вирощування гречки низинні, перезволожені, важкі глинисті, запливаючі, дуже кислі і солонцюваті грунти, на яких рослини повільно ростуть і розвиваються і сильно уражуються фітофторозом, несправжньою борошнистою росою, сірою гниллю, пліснявінням, бактеріозом.
Ретельне очищення і калібрування насіння, що дає можливість видалити неповноцінні фракції, які уражені збудниками багатьох хвороб. Крупне насіння дає добре розвинуті рослини, котрі більш стійкі до інфекційних захворювань. Для сівби рекомендується використовувати крупні фракції насіння категорії РН-1-3 із чистотою не нижче 99% і лабораторною схожістю не нижче 92%. Перед сівбою рекомендується прогріти насіння проти сонця або активним вентилюванням за температури 35-38°С, а потім провести протруєння препаратом на основі діючої речовини: N-(диоксотіолат 3-іл) дитіокарбамата калію, з.п. (Сульфокарбатіон-К, 0,1–0,25 кг/т).
Календарний план проведення захисних заходів на гречці проти хвороб
Протруювання насіння передусім направлене проти насіннєвої інфекції фітофторозу, несправжньої борошнистої роси, аскохітозу, бактеріозу та інших хвороб. Для зволоження 1 т насіння використовують 5-10 л води і додають для інкрустації плівкоутворювальний полімер (NаКМЦ, 0,2 кг/т; ПВС — 0,5 кг/т та ін.).
Протруєння поєднують з обробкою насіння одним із дозволених регуляторів росту рослин: Агростимулін, в.с.р. (10 мл/т); Біолан, в.с.р. (10 мл/т); Біосил, в.с.р. (10 мл/т); Вермістим, р. (8-10 мл/кг); Вермистим Д, в.р. (6-8 л/т); Вимпел, р. (300-500 г/т); Емістим С, в.с.р. (10 мл/т); Радостим, в.с.р. (250 мл/т) або біопрепаратами Псевдобатерін-2, в.р. (1 л/т); ЕМ-1 Ефективні мікроорганізми, р (0,5 л/т); Азотофіт, р., (200 мл/т) з додаванням мікроелементів (солі міді, бору, молібдену, цинку в кількості 25-50 г мікроелемента на гектарну норму насіння), що покращує розвиток рослин на ранніх фазах розвитку, підвищує їх стійкість до інфекційних хвороб.
Для активізації фіксації атмосферного азоту, покращення росту й розвитку рослин на ранніх фазах вегетації насіння перед посівом обробляють біопрепаратом Діазобактерином (торф’яна та рідка форми), 150-200 г препарату на 1 гектарну норму насіння.
Основний обробіток грунту повинен бути спрямований на знищення бур’янів, серед яких є багато видів — резерваторів бактеріальної і вірусної інфекції, збереження вологи шляхом проведення лущення стерні після стерньових попередників і зяблевої оранки. Після пізніх просапних культур чисті від бур’янів поля дискують.
Внесення збалансованих доз органічних і мінеральних добрив сприяє підвищенню стійкості рослин до фітофторозу, несправжньої борошнистої роси, церкоспорозу, аскохітозу та інших хвороб. Органічні добрива краще вносити під попередник, фосфорно-калійні добрива вносять восени під зяблеву оранку, азотні — під першу або другу весняну культивацію. Слід пам’ятати, що внесення високих доз азотних добрив сприяє інтенсивному ураженні рослин хворобами.
Якісне проведення весняного обробітку грунту, що включає ранньовесняне боронування, 2 культивації із розривом у часі, який потрібно для проростання бур’янів, і передпосівну культивацію, створює оптимальні умови для росту і розвитку рослин, підвищує їх стійкість до багатьох хвороб.
Сівба в оптимальні строки, коли температура грунту на глибині 10 см прогріється до 10-12°С, що забезпечує дружність сходів і унеможливлює ураження насіння і проростків пліснявінням, сірою гниллю, фітофторозом, бактеріозом. Внесення у рядки гранульованого суперфосфату (50-80 кг/га), що підвищує стійкість рослин до багатьох хвороб на ранніх етапах росту і розвитку рослин. Не слід вносити в грунт аміачні форми мінеральних добрив, хлорвмісні калійні добрива (КСI, калійна сіль та ін.), щоб не відлякувати бджіл у фазі цвітіння рослин.
Дотримання оптимальних норм висіву і глибини загортання насіння (на легких грунтах 4-5 см, на важких 2-3 см) сприяє формуванню здорового фітосанітарного стану посівів гречки. Загущені посіви гречки більш інтенсивно уражуються фітофторозом і несправжньою борошнистою росою, а глибоке загортання насіння сприяє ураженню пліснявінням, кореневими гнилями.
За сухої погоди і недостатньої вологості грунту після сівби поле коткують кільчасто-шпоровими котками, боронують легким боронками. Проти поверхневої грунтової кірки, що утворилася після випадання дощу, проводять досходове боронування легкими боронами упоперек рядків, що суттєво підвищує стійкість рослин до хвороб. Післясходове боронування слід проводити за сонячної погоди, коли рослини втрачають тургор, унеможливлюється їх механічне пошкодження, яке сприяє проникненню бактеріальної і вірусної інфекції.
На широкорядних посівах проводиться 2-3-міжрядні розпушування, які ефективні не лише проти бур’янів, але й суттєво підвищують стійкість рослин до хвороб.
За прогнозу інтенсивного розвитку фітофторозу, пероноспорозу, аскохітозу, церкоспорозу, філостиктозу, бактеріозу та інших захворювань посіви гречки у фазі бутонізації — плодоутворення обприскують біопрепаратом Псевдобактерін-2, в.р. (0,5 л/га), добавляючи в робочий розчин біопрепарат Азотофіт, р., (500 мл/га), або біокомплес — БТУ, р. (0,3-2,5 л/га), або ЕМ-1 Ефективні мікроорганізми, р (2-3 л/га) та один із регуляторів росту рослин: Вимпел, р. (300-500 г/га) ; Ліногумат, п. (30-60 г/га ); Агростимулін, в.с.р. (10 мл/га); Біолан, в.с.р. (10 мл/га); Біосил, в.с.р. (10 мл/га); Вермистим Д, в.р. (6-10 л/га); Вимпел, р. (300-500 г/га); Радостим, в.с.р. (50 мл/га), що покращує ріст і розвиток рослин, підвищує їх продуктивність.
Своєчасне і стислі строки проводять збирання врожаю, що унеможливлює ураження насіння пліснявінням, сірою гниллю. У зв’язку з нерівномірністю достигання гречки, її збирають роздільним способом. Скошують у валки, коли достигне 75-80% плодів. Скошують гречку у ранкові години, щоб запобігти втратам насіння. Через 4-6 діб, коли вологість стебел і листків зменшиться до 30-35%, а зерна — до 16-18%, валки обмолочують, не допускаючи травмування зерна і його ураження пліснявими грибами.
Якість вирощеної продукції повинна відповідати вимогам чинних стандартів ДСТУ 4790:2007; ДСТУ 4138:2002; ДСТУ 4524:2006; DCTУ EN 12396-1:2003; CODEX STAN 229-2003.
Зяблева оранка з ретельним загортанням післяжнивних решток сприяє швидкій їх мінералізації і зменшенню запасу інфекції багатьох збудників хвороб в грунті.
