Ігор СТОРЧОУС,
Недостатні запаси продуктивної вологи ускладнювали підготовку грунту до проведення сівби культур та були несприятливі для сходів, які вже з’явилися. Сходи культури були нерівномірними, зрідженими. На більшості площ посіви пшениці озимої після закінчення осінньої вегетації перебували у фазі шилець. В умовах такого фітосанітарного стану посівів озимої пшениці та ріпаку склалися сприятливі умови для росту та розвитку зимуючих видів бур’янів і падалиці, чисельність яких необхідно було контролювати за допомогою хімічних заходів захисту рослин.
Кліматичні умови зимового періоду 2015 року були переважно м’якими та малосніжними. У зв’язку з цим більшість видів зимуючих бур’янів, зокрема як кучерявець Софії, ромашка непахуча, волошка синя, талабан польовий, мак самосійка, підмаренник чіпкий, сокирки польові, жовтушник розчепірений, кривоцвіт польовий, жовтозілля весняне, злинка канадська, латук дикий сформували добре розвинену кореневу систему, що забезпечило їм сприятливу перезимівлю. Тому концепція хімічного захисту посівів озимих зернових культур у поточному році повинна базуватися на обмеженні чисельності зазначених вище видів бур’янів. Для контролю падалиці зернових у фазі її розвитку 3-6 листків у посівах ріпаку озимого рекомендовано застосовувати препарати на основі діючої речовини, наприклад пропахізафоп (Агіл 100, к.е. — 0,5-0,7 л/га).
Активній вегетації ярих видів бур’янів у посівах ячменю ярого та пшениці ярої, таким як редька дика, гірчиця польова, різним видам щириць, осотів, лободи білої, галінсоги дрібноквіткової, гірчаків та інших сприятиме стійкий перехід середньодобової температури повітря через 10°С навесні.
Незбалансоване удобрення азотними добривами має хвороботворні властивості
Восени 2014 року на рослинах пшениці озимої відмічалося незначне ураження борошнистою росою, септоріозом, кореневими гнилями. Після відновлення вегетації культури весною 2015 року ці хвороби набудуть поширення у посівах за умов надмірних опадів та підвищеної температури повітря і грунту, порушення регламенту проведення агротехнічних заходів.
Зараження борошнистою росою спостерігається з осені на прикореневих і нижніх стеблових листках. Особливо інтенсивно хвороба поширюватиметься за умов застосування високих незбалансованих норм азотних добрив. Борошниста роса сильніше розвиватиметься на загущених посівах, за ранніх строків сівби пшениці озимої. У разі розвитку хвороби з осені на рівні 30-75 % загибель рослин культури становитиме від 10 до 40 %.
Шкідливість хвороби виявляється у тому, що у рослини зменшується асиміляційна поверхня листя, руйнується хлорофіл та інші пігменти. Відмічається також зниження кущистості рослин і, особливо, за сильного ураження, відбувається затримка колосіння, передчасне відмирання листя уражених рослин. Інтенсивний розвиток хвороби може бути причиною зменшення кількості і маси зерен та недобору врожаю від 15 до 36 %.
Збудник борошнистої роси уражує листки, листкові піхви, колоскові луски, остюки і рідше — стебла. Зараження відбувається конідіями та сумкоспорами за температури від 3 до 310С (оптимум 15-20°С) та відносній вологості повітря 60-100 %.
Тривала волога і вітряна погода на руку септоріозу
Навесні продовжуватиме розвиватися септоріоз. Хвороба матиме поширеність у зонах достатнього зволоження, особливо Полісся і північна частина Лісостепу. Зараження відбуватиметься за наявності крапель води на рослинах і температурі у межах від 5 до 30°С (оптимум 20-25°С). Ураженню посівів сприятимуть тривала волога і вітряна погода, опади, особливо у період колосіння-цвітіння, пізні строки сівби, внесення тільки азотних добрив.
В останні роки септоріоз є найбільш поширеною основною хворобою пшениці озимої.
Септоріоз призводить до зменшення асиміляційної поверхні, передчасного всихання листків і рослин, ламкості стебел, недорозвиненості колосу, передчасного достигання хлібів, зниження врожаю зерна і погіршення його посівних і технологічних якостей. Септоріоз інтенсивніше уражує старіючі тканини, ніж молоді. Ураження септоріозом збільшується також внаслідок травмування рослин, стресів, опіків тощо.
Втрати врожаю можуть становити 40 %. Основне джерело інфекції — уражені рештки, сходи озимої пшениці, а також уражене насіння.
Недотримання сівозміни сприяє кореневим гнилям
Під час відновлення вегетації у посівах пшениці озимої продовжуватимуть шкодити кореневі гнилі. Ці хвороби уражуватимуть корені, прикореневу частину стебла, вузол кущіння, підземне міжвузля.
До цієї умовної групи хвороб належать гельмінтоспоріозна, фузаріозна, церкоспорельозна, офіобольозна і ризоктоніозна кореневі гнилі.
Цим захворюванням сприяє м’яка зима, спочатку суха, потім волога погода, пошкодження посівів низькими температурами. До факторів, які спричинятимуть їх поширеності, належить і недотримання сівозміни.
У вегетаційному сезоні поточного року хвороба більш інтенсивно розвиватиметься на ослаблених рослинах, посушливий період буде сприяти посиленню її шкідливості. У посушливих умовах патоген виділятиме токсини, які руйнуватимуть тканину, і рослини будуть гинути. Тепла (температура 20-28°С) і волога погода (вологість повітря понад 95 відсотків) спричинить загнивання нижніх вузлів і вилягання рослин. За таких умов патоген уражуватиме колоски, проникатиме у перикарпій та ендосперм, викликатиме побуріння зародка.
Залежно від рівня розвитку цієї хвороби вона спричинятиме зрідження посівів, пустоколосість або призводитиме до розвитку неповноцінного колоса із щуплим зерном.
Фузаріозні кореневі гнилі зріджують посіви, погіршують зимівлю культури, знижують натуру зерна, масу 1000 зерен, зумовлюють пустоколосість, вилягання. Погіршується якість зерна.
Хвороба може викликати загибель паростків. Видовий склад збудників визначається грунтово-кліматичними умовами та попередником. Інфекція зберігається на зерні, рослинних рештках, у грунті. Несприятливі погодні умови для росту і розвитку рослин сприятимуть розвитку хвороби.
Інфекція церкоспорельозної кореневої гнилі зберігається на рослинних рештках. Тривалість життєздатності патогенів на рештках у грунті до 3-х років і більше. Розвитку хвороби сприяла м’яка зима і прохолодна весна. Найбільш інтенсивне розповсюдження інфекції та зараження посівів відмічалося у жовтні-листопаді і продовжуватиметься у березні-квітні. Під час вегетації гриби поширюються конідіями. Формуванню спороношення і ураженню рослин сприятиме волога прохолодна погода від 2 до 15°С (оптимум 9°С).
Хвороба призводить до руйнації провідної та опорної систем стебла. Збудники захворювання закупорюють провідні судини, чим блокується проходження води і мінеральних речовин до надземної частини рослини, що суттєво зменшує масу зерна.
Збудниками ризоктоніозної (гострооблямівкової плямистості) гнилі є гриби Rhynchosporium secalis (Oud) Davis. Хвороба буде поширена переважно в Степу та південних районах лісостепової зони. Ураження відбуватиметься за умов тривалої сухої і холодної погоди навесні, утворення грунтової кірки.
Найбільш інтенсивно проявиться у районах достатнього зволоження та на зрошенні. Інтенсивний розвиток хвороби у фазі трубкування рослин, коли активно формуватимуться генеративні органи, негативно впливатиме на продуктивну кущистість і кількість зерен у колосі. Шкідливість хвороби спричиняє вилягання посівів, призводить до зменшення продуктивності та якості зерна.
Джерелом інфекції є склероції, які можуть зберігатися у грунті до 5 років.
Навесні можливе ураження пшениці озимої офіобольозною кореневою гниллю, збудником якої є сумчастий гриб Gaeumannomyces graminis (Sacc.) v. Arx. et H. Olivier var. tritici J. Walker. Зараження рослин відбувається після достигання сумкоспор і проростання хламідоспор, в яких патоген зимував. Оптимальною для росту гриба буде температура 19-24°С і підвищена вологість. Ураженню сприятиме волога і прохолодна весна, теплий і сухий початок літа.
Слід відмітити, що епіфітотійний розвиток хвороби може відбуватися за умов надмірного насичення сівозміни зерновими злаковими культурами, в якій частка озимих становить 50 % і більше, у разі ущільнення грунту, наявності твердої поверхневої кірки.
Під час первинного ураження хворобою спостерігатиметься пригнічення та відмирання рослин, у більш пізній період ураження хворобою призведе до зниження натури зерна, маси 1000 зерен, при цьому врожай може зменшиться до 40 %. Озимі уражуються більш інтенсивно збудником хвороби, ніж ярі.
Офіобольоз під час вегетації культури поширюється корінням рослин, коли уражені корені контактують зі здоровими, тому захворювання може відмічатися вогнищами. Рослини заражуються у грунті переважно грибницею патогена. Основне джерело інфекції — уражені рослинні рештки, на яких збудник зберігається грибницею і хламідоспорами. Інфекція зберігається у грунті до 10-х років (оптимально до 3-х років).
