Сорти та агротехніка
Найбільш ефективним методом контролю поширення та розвитку хвороб є виведення і впровадження у виробництво стійких високопродуктивних сортів рису. Підвищеною стійкістю до більшості хвороб характеризуються районовані сорти рису: Антей, Віконт, Гарант, Онтаріо, Пам’яті Гічкіна, Преміум, Престиж, Ренар, Серпневий, Флагман та ін.
У захисті рису від хвороб високою ефективністю вирізняються агротехнічні заходи. Осередки пірикуляріозу та інших хвороб формуються передусім там, де грубо порушується агротехніка. До цих порушень належать: недоброякісне планування поверхні рисових чеків, пізні строки сівби, низька якість посівного матеріалу, незбалансоване внесення мінеральних і органічних добрив, неправильний вибір форм мінеральних добрив, висока забур’яненість посівів, порушення водного режиму, недотримання сівозміни, відсутність зяблевої оранки тощо.
Наносні грунти річкових долин для рису — найліпше
Найбільш сприятливими для вирощування рису є наносні грунти річкових долин і прирічкових низин, які багаті мулистими фракціями, глинисті чорноземи, з високим вмістом азоту, фосфору, вапна і перегною, які добре утримують вологу і мають слабо кислу реакцію грунтового розчину (рН 5,5-6,5). В цих умовах рослини є більш стійкими до ураження кореневими гнилями, пірикуляріозом, фузаріозом та іншими хворобами.
Вагомим чинником здорового фітосантарного стану посівів рису є дотримання науково обгрунтованої сівозміни. Кращими попередниками рису є пар, зайнятий пар, багаторічні бобові трави, особливо люцерна, зернобобові культури, озимий ріпак, агромеліоративне поле. В якості сидеральних культур найкращими є озиме жито, яке заробляється весною перед сівбою рису, а також ярий ріпак і гірчиця, які вирощуються у зайнятому парі.
Покращення фітосанітарного стану посівів рису після вказаних попередників пояснюється негативним впливом мікрофлори їх ризосфери на збудників хвороб рису, які резервуються у грунті, а також залишають після себе в грунті значні запаси легкодоступних форм для живлення рису мінеральних елементів.
Суттєве зменшення шкідливості пірикуляріозу та інших хвороб спостерігається за умов правильного застосування мінеральних і органічних добрив, оптимальної густоти рослин в чеках. Удобрення чекових полів слід проводити на основі балансово-розрахункового методу, що дає змогу суттєво підвищити стійкість рослин до пірикуляріозу, фузаріозу та інших хвороб.
Слід пам’ятати, що внесення незбалансованих високих доз азоту підвищує сприятливість ураження рослин рису пірикуляріозом та іншими хворобами. Азотні добрива доцільно вносити у два строки частинами: 2/3 дози в основне добриво перед посівом, 1/3 дози — у вигляді підживлення рослин у фазі повних сходів-початку кущіння рослин.
Якщо рис вирощується на темно-каштанових залишково-солонцюватих грунтах, то в затопленому рисовому полі основною формою мінерального азоту в грунті є амонійний азот, який закріплюється грунтовим поглинаючим комплексом і поступово стає доступним рослинам рису. Нітратний азот у грунті має більшу рухомість і тому вимивається у нижчі горизонти. Крім цього, він може відновлюватися до вільного азоту в процесі денітрофікації. Все це призводить до великих витрат цієї форми азоту. Тому під рис на темно-каштанових грунтах слід застосовувати тільки ті добрива, які містять азот в амонійній і амідній формах: сульфат амонію, сечовину. Такий підхід до внесення азотних добрив суттєво знижує ураженість рослин пірикуляріозом, фузаріозом, гельмінтоспоріозом, септоріозом, альтернаріозом. Потреба в калії на каштанових солонцюватих грунтах майже повністю задовольняється за рахунок грунтових запасів.
Фосфорні добрива в формі суперфосфату і преципітату вносять під весняний обробіток грунту; калійні добрива, за необхідності, — у вигляді калійної солі, хлористого калію, калій-магнезії застосовують одночасно з фосфорними або в підживленні в фазі повного кущіння рослин, що суттєво підвищує їх стійкість до більшості інфекційних хвороб.
Систематичне поповнення грунту органічними речовинами забезпечує підвищення біологічної активності грунту, є джерелом енергії для життєдіяльності грунтової мікрофлори, збільшує мобілізацію доступних форм елементів живлення для рису, покращує водно-фізичні властивості грунту і створює сприятливі умови для живлення рослин, підвищення їх стійкості до пірикуляріозу, фузаріозу, гельмінтоспоріозу.
Знезараження насіння від інфекцій
Обов’язковим заходом є знезараження насіннєвого матеріалу від зовнішньої та внутрішньої інфекцій. Протруєння або інкрустацію насіння проводять завчасно, як правило, за 0,5-3 місяці до сівби одним із дозволених препаратів на основі діючих речовин: дифеноконазолу + флудіоксонілу + тіаметоксаму, т.н. (Селест Топ 312,5 FS, 2.0 л/т); флудіоксонілу, т.к.с. (Максим 025 FS, 1,5 л/т); флутриафолу + тіабендазолу, к.с. (Вінцит 050 CS, 2,0 л/т та аналогами).
Протруєння поєднують із передпосівною обробкою насіння одним із регуляторів росту рослин: Біолан, в.с.р. (10 мл /т); Вермистим, р (8-10 мл/кг); Вимпел, р (300-500 г/т); Грейнактив-С, в.р. (0,1 л /т ); Емістим С, в.с.р. (10 мл/т).
З метою ефективного захиcту насіння і проростів рису від пліснявіння і фузаріозу за два тижні до висіву його інкрустують з додаванням суміші мікроелементів (по діючій речовині): Mn — 0,2 кг/т; Mo — 0,05 кг/т; Zn — 0,05 кг/т; Fe — 0,1 кг/т; Si — 0,1 кг/т і одного з рекомендованих регуляторів росту рослин. За такого способу інкрустації насіння суттєво знижується ступінь ураження рослин листковою та волотевою формою пірикуляріозу, підвищується енергія проростання насіння та його схожість.
Календарний план проведення захисних заходів на посівах рису проти хвороб
Для одержання дружніх сходів, зменшення розвитку кореневих гнилей, пірикуляріозу та інших хвороб, проти злакових бур’янів, більшість з яких є резерваторами інфекції багатьох збудників хвороб, необхідно проводити ретельне планування чеків і виконання інших робіт, передбачених інтенсивною технологією вирощування цієї культури.
Після планування чеків з метою припинення росту й розвитку очерету, рогози та інших бур’янів не пізніше появи 3-5 листків проводять обприскування валиків дамб, схилу каналів одним із дозволених гербіцидів, що дає можливість запобігти забур’яненню ділянок іригаційної мережі майже на весь вегетаційний період.
Сівбу рису необхідно проводити в оптимальні строки за сталого переходу середньодобової температури повітря через 10-12°С, за норми висіву 7-9 млн схожих зерен на 1 га, не допускаючи розриву в часі між підготовкою грунту і безпосереднім посівом, а також скорочення періоду затоплення посівів, що особливо важливо проти фузаріозу, пірикуляріозу, коричневої плямистості, бактеріозів та інших хвороб. Запізнення зі строками сівби призводить до інтенсивного ураження рослин пірикуляріозом, коричневою плямистістю, септоріозом, аскохітозом, фузаріозом, бактеріальним опіком.
Хімічний контроль
Систематично проводити знищення бур’янів механічним чи хімічним способом на зрошувальних і дренажних каналах, міжчекових валиках та узбіччях доріг, що суттєво зменшує можливість накопичення та перенесення інфекції збудників хвороб у посіви рису.
За прогнозування інтенсивного розвитку пірикуляріозу та інших хвороб посіви рису у фазі кущення (поява 5 листка-утворення 8-9-го листка) обробляють одним із дозволених фунгіцидів на основі діючих речовин: азоксістробіну + пропіконазолу + ципроконазолу, к.е. (Амістар Тріо 255 ЕС, 1,2 л/га); пропіконазолу, к.е. (Тілт 250 ЕС, 0,5 л/га та аналогами); тебуконазолу, к.е. (Колосаль, 0,5-1,0 л/га та аналогами); флутриафолу, к.с. (Імпакт 25 SC, 0,6-1,0 л/га та аналогами), добавляючи в робочий розчин один із регуляторів росту рослин: Біолан, в.с.р. (5 мл в 300 л води на 1 га); Біосил, в.с.р. (10 мл на 300 води на 1 га); Вимпел, р (300-500 г/га).
Обприскування посівів проти пірикуляріозу, бактеріальних хвороб можна проводити біопрепаратом Казумін 2 Л, р.к. (1,0-1,5 л/га).
Для запобігання розповсюдження збудників бактеріальних і вірусних хвороб здійснюють своєчасне обприскування посівів рису інсектицидами проти переносників інфекції — попелиць, цикад, трипсів та інших шкідників.
За сприятливих умов для розвитку пірикуляріозу, гельмінтоспоріозу, альтернаріозу, септоріозу, аскохітозу, нігроспорозу, бактеріальних хвороб у фазі викидання волоті-формування зерна проводять повторне обприскування посівів рису тими ж самими фунгіцидами і біопрепаратами, що і у фазі повного кущення рослин.
З метою унеможливлення ураження зерна пліснявінням, фузаріозом та іншими хворобами у фазі повної стиглості рослин (70-75% зернівок) за 5 діб до збирання урожаю проводять десикацію посівів рису препаратом Реглон Супер 150 SL, в.р.к. (2,0 л/га).
Правильна організація збирання врожаю, збір насіння проводити передусім із незаражених ділянок, недопущення травмування насіння. Насіння повинно бути очищеним, просушеним, відкаліброваним і доведеним до кондицій першого класу. Вологість насіння, перед закладанням на зберігання, повинна бути не вище 12-14%.
Якість зерна рису повинна відповідати вимогам чинних стандартів ДСТУ 4138-2002; ДСТУ 4180-2003; ДСТУ 3768:2010; СОУ 01.4-37-429:2006; DCTУ EN 12396-1:2003; CAC/RCP 51-2003.
На ділянках, де були виявлені осередки уражень пірикуляріозом, після збирання врожаю, солому з чеків необхідно вивезти, а післязбиральні рештки спалити, після чого обов’язково провести оранку на зяб глибиною до 20 см. Цей захід суттєво зменшує запас інфекції не тільки збудника пірикуляріозу, але і фузаріозу, коричневої плямистості, сажкових і бактеріальних хвороб, а також шкідників та бур’янів.
Суворе дотримання карантинних заходів. Не дозволяється завозити в Україну насіння рису з карантинними об’єктами.
За умов використання пестицидів у посівах рису слід суворо дотримуватися регламентів їх застосування, оскільки велика кількість поливної води, яка через скидні канали може попадати у водойми і забруднювати їх у разі наявності в ній залишків хімічних засобів захисту рослин.
