Як температура формує урожай
Період спокою (п.с.) картоплі вимірюється часом з дня її зав’язування до появи приросту бруньок від 0,5 до 1,5 мм за день при t +10°С. Постійного зв’язку між скоростиглістю сорту і довжиною п. с. немає. Висока t під час вегетації скорочує п.с., а прохолодна продовжує його. Також на п.с. впливає температура зберігання бульб.
Довготривале прогрівання бульб при високій t — фактор виродження. При прогріванні їх протягом 30 днів за t +35°С з одночасним освітленням підсилювалась шкідлива дія вірусів, відмічено зниження врожаю (до 21%), виявлено наявність ознак фізіологічного старіння.
Щоб вивчити вплив високих температур на виродження картоплі були проведені досліди впливу гарячої води з t +45 протягом 2 годин. Через три тижні за t зберігання +18-20 виявили 87% бульб із нитковидними ростками.
Також дослідженнями встановлено, що тепла погода в період від сходів до початку періоду формування бульб, прохолодна в період формування бульб, суха і тепла в період збору врожаю сприяє одержанню високого врожаю картоплі і зменшенню ураження його хворобами.
Крім того, на врожай картоплі перш за все впливає водно-температурний режим. Як показали спостереження науковців, найбільш оптимальна t грунту в 10-сантиметровому шарі для нормального приросту бульб є +15 +19 при вологості грунту 70% повної вологоємності. При вологості 50% оптимальна t грунту +14. Підвищення вологості більше 90% викликає загнивання, удушення і загибель бульб картоплі. При довготривалому перезволоженні найбільші витрати спостерігаються за t грунту вище +25. Від задухи більше потерпають ранні і середньоранні сорти.
Температура також впливає на кількість бульб. Остання збільшується зі зменшенням t грунту до +9, а найбільший приріст відмічений при +15. До речі, низька t грунту сприяє утворенню бульб невеликого розміру і у великій кількості, що бажано для насінництва.
Вирощуючи картоплю на охолодженому грунті (+10 +15), бульби залишаються здоровими, а при постійному відборі на насіння найбільших картоплин із передпосадковим різанням на частини по 1 -2 вічка — сорт не тільки зберігатиме свою початкову продуктивність, але і стане більш врожайним і здоровим.
Науковці рекомендують для вирощування здорового насіннєвого матеріалу проводити літні посадки ранніх і середньоранніх сортів картоплі.
Встановлено, що при довгому періоді формування бульб (період довгого дня) в умовах високої t грунту і пізніх строків збору врожаю збільшується виродження картоплі і знижується врожай.
А от при літній посадці картопля завжди менше вироджується, відрізняється підвищеною життєвістю і врожайністю. Рано викопана картопля весняної посадки, поки ще зелене бадилля, менше вироджена, ніж при затягуванні періоду збору врожаю, але по врожайності набагато поступається бульбам літньої посадки.
Фактори врожайності
Крім цього довгого переліку експериментів, які підтверджують вирішальне значення температурного режиму грунту на врожайність картоплі, були досліджені й інші фактори впливу на розвиток картоплі.
Азотні добрива більшою мірою впливають на кількість бульб, ніж на їх величину, а фактори погоди діють сильніше на величину бульб, ніж на їх кількість у корчі. До речі, форма бульб залежить від умов погоди, при цьому особливе значення має фактор вологи, нестача якої гальмує ріст картоплин в ширину.
Під час досліджень дії NPK і вологи на форму бульб та глибину залягання вічок з усіх елементів живлення тільки калій виявив свій вплив. При його нестачі зменшується ріст картоплин у ширину, або вічка картоплин розміщуються глибше. Різні сорти реагують неоднаково.
Найбільший урожай і вищий вміст крохмалю одержують при внесенні під час посадки NPK із наступним позакореневим підживленням (обробка листя). Позакореневе підживлення без попереднього внесення у грунт NPK виявилося неефективним з мінімальним накопиченням крохмалю і врожаю.
Вапнування піднімало врожай картоплі на тих ділянках, грунт яких був сильно окислений (pH 3,9) через багаторічне застосування селітри. Вапнування грунтів із pH 7,5 знижує врожай.
Гумінові кислоти, добрива (гумофос) підвищують вміст хлорофілу в листі картоплі, сприяють накопиченню у грунті розчинних форм P і нітратів, підвищують урожай, покращують смакові якості.
Хлор (CL) і хлористі мінеральні добрива дуже шкодять картоплі. При 0,1 % CL в грунті картопля не сходить зовсім, а при 0,025-0,030 % схожість знижується на 20-30 %.
Підвищений вміст CL зменшує ріст, пригнічує розвиток кореневої системи, стебел і листя, утворюється менша кількість бульб, проявляється виродження й ураження вірусами, зменшується вміст крохмалю.
Крім того, важливим елементом технології є уникнення щільності грунту, що затримує з’явлення сходів, знижує відсоток бульб, що сходять, їх нерівномірність. Зниження інтенсивності росту рослин, врожаю та якості бульб (збільшення кількості малих та вироджених) на ущільнених грунтах зумовлено погіршенням водно-повітряного режиму.
Дослідженнями доведено, що втрата врожаю та виродження картоплі відбувається внаслідок передчасної втрати листя будь-яких ярусів стебел, тому не можна допускати його обмерзання, значного пошкодження шкідниками тощо.
Зменшення фотосинтезу спостерігається у цілому за вегетацію у сильно загущеній посадці і відповідно більш високий — при рідких посадках. Оптимальна відстань міжрядь — 65-70 см, а між корчами — 25-30 см.
При дослідженні калорійного еквівалента хімічного складу різних органів рослини картоплі найбільш високий показник при спалюванні мала суха маса суцвіть. Зрізуючи цвіт і цвітові бутони, можна досягти збільшення врожаю, спрямувавши зусилля рослини з формування цвіту і плоду на накопичення в них вуглеводнів (крохмалю).
Як досягти оптимальної температури
Постійно експериментуючи, перебуваючи у пошуку нових ідей, з’являється потреба в отриманні додаткових знань, що дозволяють віднаходити і випробовувати більш продуктивні технології вирощування картоплі. Наведу для прикладу технологію, яка, на мій погляд, є однією з тих, що відповідають біологічній складовій картоплі і вищенаведеним висновкам науковців. При цьому потрібно максимально чітко розуміти усі процеси, які відбуваються під час росту рослини в грунті і на поверхні.
Як ми вже знаємо — найоптимальніша t грунту в період бульбоутворення і їх росту становить +15 +19. Якщо більше +22, картоплини призупиняють свій ріст. Сприятливий період, який дарує нам сама природа, — це нічний і ранковий час та похмурі і дощові дні.
Посадка в дуже ранні строки в непрогріту землю непророщеними картоплинами викликає різні хвороби. В той же час, при ранній посадці вже пророщеними бульбами зберігається небезпека ураження сходів весняними заморозками. А при літній посадці також можливі впливи осінніх приморозків, якщо висаджувались середньостиглі та середньопізні сорти. При цьому посів сидератів проводиться із запізненням, що значно вливатиме на недостатнє формування їх зеленої маси. Також замало часу на посів і вкорінення озимих культур при сівозміні. Цей негативний чинник вважаю дуже вагомою причиною відмови від літнього садіння середньостиглих і середньопізніх сортів. Який же вихід? А відповідь у нас під ногами! Недарма у народі кажуть: «усе геніальне — просте!»
Це — солома, а точніше солом’яна мульча. Про її надзвичайні властивості знають майже усі досвідченні картоплярі, але чи використовуємо ми її властивості сповна і чи усвідомлюємо негативні наслідки при неправильному її застосуванні?
Вона робить усю роботу за нас — і розпушить грунт за допомогою дощових хробаків, і збереже від випаровування потрібну кількість вологи після опадів, забезпечить легкий доступ повітря кореневій системі рослин, структуруючи грунт, створить максимально сприятливі умови для масового розмноження і активної діяльності мікроорганізмів, які, в свою чергу, виділятимуть різноманітні органічні кислоти, що розчинятимуть хімічні елементи в грунті для живлення рослин. Але найголовніше — світла солом’яна мульча на поверхні грунту буде відбивати сонячне проміння й утримуватиме разом із вологою оптимальну t грунту на весь вегетаційний період. Навіть у дуже спекотні літні дні бульбоутворення та їх ріст будуть продовжуватися…
Тому посадка картоплі під солом’яною мульчею є відмінним методом для весняного садіння проти виродження, що спричиняється впливом високої t.
Солом’яна мульча найкраще подавлює сходи бур’янів, та й самі бур’яни, якщо їх зверху вкрити достатнім шаром соломи. Вона також захищає стебла і листя рослин від різних хвороботворних бактерій, які перебувають на поверхні грунту. Дротяник найбільшої шкоди завдає у посушливу погоду — він, занурюючись у картоплину, забезпечує себе вологою. Тому саме вологе і прохолодне середовище під солом’яною мульчею негативно впливає на його розмноження і розтягує період дозрівання личинок совки, хруща і дротяника, незважаючи на те, що солому вони полюбляють.Солома у своєму складі має золу і вапно, і тому її розклад частково нейтралізую підвищену кислотність у грунті.
А тепер — УВАГА! Дуже велику шкоду на врожай завдає післяжнивний обробіток грунту, коли залишену на полі солому чи інші сухі рештки рослин (целюлозу) приорюють у землю. Тож тільки з’явиться вологе середовище, почнуть працювати мікроорганізми (в 1 см³ — від 500 тис. до 1 млрд), які, споживаючи солому, використовують азот з грунту, збіднюють його, що негативно впливає на розвиток рослин і майбутній урожай, хоч сама структура грунту покращується. Тому ні в якому разі не можна проводити приорювання соломи у грунт без внесення селітри, або якщо немає компенсатора азоту — достатньої зеленої маси сидератів, у якій азоту до 80%.
Але навіть із достатнім азотним підживленням дискування чи плитке приорювання знищує солом’яну мульчу, позбавляючи нас використовувати її надзвичайні властивості при вирожуванні картоплі.
Картопля — напівхолодостійка рослина, найбільш чутлива до нестачі вологи під час бутонізації і бульбоутворення. У цей період вона інтенсивно використовує різноманітні елементи живлення, тому нестача вологи в грунті суттєво впливає на зниження врожаю.
Шкідливим для неї є різке коливання t грунту, що викликає фізіологічні порушення у клітинах тканин і може завдати великої шкоди (розвиток різних хвороб). Перезволоження призводить до витіснення повітря з грунту, що негативно впливає на газообмін, погіршує діяльність мікроорганізмів, збільшується кількість нерозчинних елементів, пригнічується нормальний розвиток рослин. Тому такі негативні наслідки постійно присутні на голій, не вкритій мульчею землі, яка піддається обробітку. Солом’яна мульча позбавляє нас таких неприємностей.
Глобальне потепління призводить до висушування й ерозії грунтів, втрати гумусу, а тому вважаю, що з часом мульчування соломою після останнього обробітку землі стане обов’язковим і необхідним агротехнічним заходом у картоплярстві.
Але є певні негативні чинники у використанні солом’яної мульчі:
- трудоємкий ручний процес (розкладання вручну соломи);
- збір і спалювання сухих решток стебел картоплиння (щоб не допустити їх перемішування), на яких залишаються спори грибка фітофтори й інших збудників хвороб;
- розмноження мишей (гризунів), для яких таке середовище є найсприятливіше та існує загроза пошкодження значної частини врожаю картоплі.
