Ігор СЕМЕНЯКА,
Дози добрив слід узгоджувати
з запасами вологи
Останніми роками часто в господарствах під посів озимих культур застосовується лише стартова доза мінеральних добрив (в середньому 37 кг д.р./га).
Наукові дослідження свідчать, що підживлення озимої пшениці після непарових попередників аміачною селітрою з розрахунку 60 кг/га д.р. і більше за умов посухи призводять до підгорання посівів та зниження врожаю. Наприклад, посіви озимої пшениці в умовах 2007 року після гірших попередників краще почувалися без добрив або за внесення азотних добрив не більше 30 кг/га д.р. Тому дози добрив завжди слід узгоджувати із запасами вологи в ґрунті. Посуха карає виробника за порушення законів землеробства й технології вирощування.
Солома — найкраща сировина для поповнення
органіки в грунті
За відсутності гною в нинішніх умовах занепаду тваринництва з метою поповнення органічної речовини в ґрунті доцільно використовувати подрібнену солому озимих та ярих культур. Встановлено, що сидерати та солома — цінне органічне добриво, за допомогою якого можна моделювати природний процес ґрунтоутворення та відтворення родючості ґрунтів в агроценозах. Найкращі результати дає загортання її відразу після збору врожаю в нормі 4-6 т/га дисковими знаряддями на глибину до 10 см з обов’язковим внесенням 7-10 кг азоту на тонну соломи з наступним приорюванням восени. Без дотримання цих вимог продуктивність рослин знижується. Крім того, використання соломи без внесення мінеральних добрив для удобрення колосових викликає алелопатичну втому ґрунтів, через що можливе зниження їх продуктивності. Тому доцільно вносити солому під культури з тривалим періодом вегетації — цукрові буряки, кукурудзу на зерно і силос, соняшник, баштанні.
Важливим заходом підвищення продуктивності культур є використання сидеральних добрив, особливо у поєднанні їх із соломою та пожнивними рештками. При цьому поліпшується поживний режим ґрунту і збільшується коефіцієнт використання поживних речовин з добрив та ґрунту на 5-28 %. В той же час в окремих господарствах солома спалювалася, а на значній частині площ при її загортанні не вносяться мінеральні добрива. Крім того, внаслідок незбалансованості цінової політики на зерно та витратні матеріали для забезпечення інтенсивної технології вирощування в агроформуваннях останніми роками існує негативна тенденція до зменшення кількості внесених мінеральних добрив, порівняно до 2010-2011 р. — відповідно 11,9-13,5 проти 14,8 тис. т д. р.
Спосіб підживлення озимини
Основне удобрення і підживлення озимих можна проводити розкидним способом, зокрема, за допомогою авіації. Але при цьому нерівномірність внесення становить 25-60 %, внаслідок чого ефективність туків знижується на 15-20 %. Крім того, в результаті перемішування з ґрунтом частина добрив, особливо фосфатів, на кислих та карбонатних ґрунтах утворюють малодоступні рослинам важкорозчинні сполуки.
Згадані втрати можна компенсувати, застосувавши локальне внесення. При цьому коефіцієнт використання поживних речовин з добрив зростає на 30-40 %, тобто можна зменшити дозу майже в 1,5 разу й отримати запланований урожай. Локалізація внесення туків здійснюється шляхом використання культиваторів-рослино-підживлювачів або сівалок СЗ-3,6 та СЗС-2,1. Добрива вносять стрічками через 15-30 см, а сівбу культури ведуть перпендикулярно до напрямку внесених добрив. Оптимальна глибина загортання добрив 10-12 см.
Урожайність озимої пшениці, залежно від системи удобрення
та попередників за різного насичення сівозмін соєю, 2007-2013 рр.
Дані досліджень свідчать, що саме при рядковому та основному удобренні забезпечується найвища окупність мінеральних добрив урожаєм.
Одними з кращих способів підживлення сільськогосподарських культур є позакореневе підживлення із застосуванням КАС та ЖКУ.
Важливим завданням науково-дослідних установ аграрного напряму є визначення умов найбільш ефективного використання органічних і мінеральних добрив у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Досить висока вартість і значні витрати на їх використання потребують нових підходів до оптимізації доз добрив з метою економії матеріальних і енергетичних ресурсів. Під системою добрив прийнято вважати застосування добрив у сівозміні з урахуванням попередників, родючості ґрунту, кліматичних умов, біологічних особливостей польових культур, складу та властивостей добрив.
Взаємозалежність попередників та удобрення
на врожайність озимини. Дослідження
Сучасне землеробство України перебуває на етапі переходу від інтенсивних великовитратних технологій вирощування сільськогосподарських культур до більш раціональних і менш енергоємних, за яких широко застосовуються принципи мінімізації технологічних операцій, впроваджуються елементи біологічного землеробства з використанням на добриво соломи і іншої побічної продукції. Також велика роль у сучасному веденні сільського господарства належить використанню сидеральних культур.
Досліджуючи рівень врожаю пшениці озимої залежно від попередників у короткоротаційних сівозмінах, за різного насичення сівозмін соєю, використовували три системи удобрення: без застосування мінеральних добрив та побічної продукції попередника, мінеральну та органо-мінеральну. За мінеральної системи удобрення вносили добрива в кількості, розрахованій для п’ятипільних короткоротаційних сівозмін, видаляючи побічну продукцію попередників. За органо-мінеральної системи використовували норми добрив як у мінеральній системі удобрення, але з додаванням побічної продукції попередників. На зелене добриво у зайнятому пару навесні сіяли гречку, а з 2009 р. в якості парозаймаючої культури почали використовувати цукрову кукурудзу, яка, окрім зеленої маси, що зароблялася у ґрунт, забезпечувала й основну продукцію — качани з зерном молочної стиглості.
За результатами досліджень, проведених Кіровоградською ДСГДС НААН впродовж 2007-2013 рр., встановлено, що при вирощуванні пшениці озимої після чорного та сидерального пару у зернопаропросапній сівозміні з насиченням соєю 20 % застосування мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення підвищувало урожайність цієї культури на 0,65 та 0,56 ц/га, або на 12,2 та 10,7 % порівняно до варіанту без добрив.
Пшениця озима у зернопросапній сівозміні з насиченням соєю до 40 % після попередника соя формувала значно нижчий урожай, ніж після пару. Проте після сої зростання врожаю від застосування добрив було більшим, ніж у зернопаропросапній сівозміні. Мінеральні добрива та добрива в комплексі з побічною продукцією попередника забезпечували істотне збільшення урожайності озимої пшениці — відповідно 0,83 т/га (20,8 %) та 0,90 т/га (22,2 %) порівняно до варіанту без добрив.
Пшениця озима у зернопросапній сівозміні з насиченням соєю до 60 % після попередника соя формувала значно нижчий урожай, ніж після чорного та сидерального пару у зернопаропросапній сівозміні. Водночас у зернопросапних сівозмінах із насиченням соєю 40 та 60 %, при вирощуванні без добрив, озима пшениця формувала майже рівний за значеннями урожай. При застосуванні мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення рівень врожаю пшениці озимої становив 3,73 та 3,99 т/га, що на 0,60 та 0,83 ц/га перевищувало показник варіанту без добрив.
Таким чином, вища урожайність пшениці озимої формувалася при вирощуванні культури по чорному та сидеральному пару за всіма системами удобрення, а застосування мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення сприяло значному зростанню врожаю відносно варіантів без добрив.
