В.М. ТИМЧУК,
Рішення друге (технологічне)
Попередники
Кращими попередниками для гороху є озимі культури, кукурудза, цукрові буряки, картопля. Можна сіяти горох після ячменю і вівса.
Мінімальна забур’яненість поля є головною умовою при розміщенні гороху. Поля, сильно забур’янені осотом, а також після гречки і проса для посіву гороху не придатні.
Співвідношення потенційної та фактичної забур’яненості посівів гороху
(Гутянський Р.А., 2014)
Основний обробіток грунту
Оскільки корені гороху глибоко проникають у грунт, оранку слід проводити на глибину 25-27 см.
З метою вирівнювання поверхні поля необхідно з осені загорнути розвальні борозни і провести культивацію зябу без борін. Такі заходи створюють сприятливі умови для якісної передпосівної культивації, рівномірного загортання насіння і одержання дружніх і повних сходів.
Якісний осінній безполицевий обробіток ґрунту також забезпечує високі врожаї зерна гороху.
Строк посіву та глибина загортання насіння
Горох належить до ранніх ярих культур, проте позитивні результати рання сівба дає лише при оптимальній глибині загортання насіння — 5-6 см. Для цього грунт має бути добре розпушеним, а швидкість руху посівних агрегатів не перевищувати 8-10 км/год.
Норми висіву
Оптимальною нормою висіву зернових сортів гороху є 1,2 млн шт., а укісних (кормових) — 1,0-1,1 млн шт. схожих насінин на 1 га.
Для прискореного розмноження дефіцитних сортів гороху використовують норми — 0,6-0,8 млн шт. схожих насінин на 1 га.
Догляд за посівами
Після сівби поле необхідно обов’язково закоткувати кільчасто-шпоровими котками або середніми бурячними в агрегаті з легкими боронами. Коткування сприяє одержанню дружніх і повних сходів, а також якісному проведенню боронування посівів і прямому комбайновому збиранню урожаю.
Одним із важливіших заходів з догляду за посівами гороху є боротьба з бур’янами. При безгербіцидній технології найбільш ефективним заходом у боротьбі з бур’янами є боронування легкими боронами: досходове проводиться через 3-4 дні після сівби, а післясходове — у фазі 3-4 листків гороху в суху погоду і в пообідній час, коли тургор у рослин найменший. Своєчасне і якісне проведення боронувань дозволяє практично повністю знищити однорічні бур’яни у посівах гороху.
При вирішенні питання щодо застосування у допосівний (досходовий) період гербіцидів на горосі необхідно чітко знати, які саме види бур’янів є присутніми. Виходячи з кількості та видового складу бур’янів, вирішується питання щодо вибору технології вирощування культури (гербіцидна, безгербіцидна) і відповідного гербіцидного препарату.
Боротьба зі шкідниками
Посіви гороху щорічно в різній мірі пошкоджуються попелицями і гороховою зернівкою (брухусом). За сприятливих для цих шкідників умов кожен з них може знищити урожай гороху на 50% і більше.
М’які зими останніх років сприяли добрій перезимівлі шкідників (якщо чисельність живих шкідників горохового зерноїду (брухусу). У насіннєвому матеріалі перевищує 10 екз./кг, він підлягає фумігації під герметичною плівкою препаратами у рекомендованих дозах.
Брухус починає заселяти і пошкоджувати горох із початку цвітіння і до кінця формування бобів. Тому з появою перших квіток гороху поле необхідно обробити інсектицидами у рекомендованих дозах.
Обробка проти брухусу одночасно є і, як правило, обробкою проти попелиць. Проте буває, що попелиці заселяють і пошкоджують посіви гороху пізніше — вже наприкінці цвітіння середньостиглих сортів. Тому спостереження за чисельністю попелиць необхідно вести щоденно. При масовому розмноженні (а розмножуються вони дуже швидко) попелиці можуть знищити урожай гороху буквально за добу. Пошкодження гороху попелицями називають «зеленою пожежею». Тому після своєчасної першої обробки посівів гороху інсектицидами не менш важливим є своєчасне проведення другої обробки.
Збирання врожаю
Якщо посіви чисті від бур’янів, а сорти гороху мають ознаку неосипання зерна, то їх доцільно збирати прямим комбайнуванням при вологості зерна 16-17 %. Найбільш придатними для цього є безлисточкові (вусаті) сорти. Сучасні безлисточкові напівкарликові сорти гороху займають більше 90 % посівних площ культури. Вони стійкі до вилягання, тому чисті від бур’янів посіви доцільно збирати прямим комбайнуванням за вологості зерна 16-17%. Для запобігання травмування насіння дуже важливо проводити збирання при мінімальних обертах барабану комбайна (не більше 300).
Що ми маємо реально у виробництві? Досить часто погодні умови на перших етапах органогенезу гороху не дозволяють отримати дружніх сходів. Значна частина (15-20%) висіяного насіння дає сходи на 25-30 днів пізніше основної маси. В зв’язку з чим виробництво часто стикається з нерівномірним дозріванням гороху, що, в свою чергу, зумовлює проведення десикації або навіть двофазного збирання. При збиранні роздільним способом горох скошують у валки при пожовтінні 75% бобів, а потім обмолочують при вологості зерна 16-17%.
Через високу температуру повітря та відсутність опадів навесні у гороху можуть формуватися вкорочені міжвузля, внаслідок чого рослини бувають низькорослими, що, в свою чергу, ускладнює збирання (в такій ситуації важливим є правильний вибір напряму руху комбайна та вирявняність поля.
При наявності достатньої кількості бобових жниварок горох збирають роздільним способом — скошують у валки при пожовтінні 75 % нижніх бобів, а потім обмолочують комбайном при вологості зерна 16-17 %.
Одразу після збирання і очистки насіння гороху перевіряють на ураженість брухусом. Якщо чисельність живих екземплярів перевищує 10 шт./кг насіннєвий матеріал підлягає газації під плівкою препаратами типу фостек у рекомендованих дозах.
Рішення третє (інноваційне)
Однією з головних причин скорочення посівних площ під горохом став низький рівень технологічності поширених у виробництві сортів, які потребують досить високих витрат енергоресурсів та додаткових технічних засобів. Сучасні ринкові умови вимагають оперативного впровадження і використання енергозберігаючих технологій вирощування і чіткої орієнтації на споживача при відповідному маркетинговому супроводженні. З іншого боку, виробництво вимагає технологічних рішень, що забезпечують сталий характер виробництва.
Виправлення такого становища є можливим тільки за рахунок інноваційних підходів, диверсифікації та впровадження у виробництво сортів гороху, які забезпечують економію енергоресурсів та дозволять уникнути значних труднощів і втрат урожаю при збиранні. Сьогодні культура гороху, особливо з огляду приєднання України до СОТ, повинна враховувати наявний попит на інноваційні конкурентоспроможні напрями.
На сьогодні важливими складовими ефективного використання потенціалу і нарощування виробництва гороху реально можуть бути напрями кормового та овочевого використання, в яких Україна на внутрішньому ринку посідає провідні позиції.
При цьому стратегічно важливого значення набуває забезпечення виробництва гороху насамперед в якості стандартизованих сировинних джерел рослинного походження. З цього огляду стратегічно важливого значення передусім набувають якісні показники.
Враховуючи практично повноцінний (за винятком сірковміщуючих амінокислот) білок, горох потребує спеціалізованої селекції на якість — стратегічна диверсифікація. Досягнутий рівень амінокислотного вмісту вже економічно обґрунтовано дозволяє говорити щодо розробки конкурентоспроможних спеціалізованих продуктів кормового, харчового та лікувального напрямів. Так, спеціалізована селекція на вміст фенілаланіну в рамках профілактики захворювань на фенілкетонурію,за оцінками медиків і фармакологів, є стратегічно важливим і конкурентоспроможним напрямом.
Значний потенціал щодо підвищення ефективності гороху харчового напряму пов’язаний з реалізацією селекції на активність інгібіторів трипсину. Сьогодні в Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН при наявному розмаху мінливості цього показника 1,0-4,1 міжнародних одиниць вже реально досягнуто рівня 1,0, а також рівня вмісту білка в зерні гладкозерних сортів — 23,1-31,6% та 25,4-34,1% в зерні овочевих. А спеціалізовані напрями амілозного крохмалю (до 70%) створюють умови сировинного забезпечення виробництва лікувальних і харчових продуктів з низькою гліпоглікемічною активністю для профілактики захворювання на діабет та реалізації напрямів виробництва біодизелю. Одночасно з цим спеціалізовані горохові крохмалі на світовому конкурентоспроможному рівні вписуються у парламенти продукції для біотехнології.
Проведена оцінка та висновки провідних медичних і харчових центрів України щодо нових харківських спеціалізованих сортів гороху підтверджують їх практичну значимість та актуальність в ринкових умовах. На підтвердження цього можна привести схвальну оцінку потенційних інвесторів та відзнаки Міжнародних конференцій, виставок і салонів інновацій, де були представлені ці розробки.
У рамках реалізації інноваційної моделі розвитку галузі рослинництва саме такий комплексний підхід є важливою складовою реального відродження культури гороху та її економічної привабливості для агротоваровиробників України.
Рішення четверте (маркетингове)
З точки зору споживачів, основні вектори використання гороху можуть бути формально згруповані:
- як гарний попередник та азотфіксатор;
- як корми для галузі тваринництва;
- як сировини для харчової та переробної промисловості;
- як стандартизований сировинний ресурс для поглибленої переробки.
Якщо відносно першого та другого пунктів ніхто не має жодних сумнівів та заперечень, хіба що відносно рівня технологій виробництва та забезпеченості насінням, то стосовно третього і особливо четвертого пунктів — все не так просто. І головне, що в ідеалі всі ці напрями мають бути органічно об’єднані. Що ж виходить в реальних умовах.
Простий споживач у повсякденному житті (дані моніторингів та опитувань), чуючи про горох, чітко розуміє:
- насамперед зелений консервований горошок — неодмінний атрибут святкової та дієтичної кулінарії;
- традиційний зерновий горох з усіма його тонкощами і «армійсько-радянською» специфікою;
- асоціативно і достатньо опосередковано через продукцію тваринництва;
- суто культурально через Менделя і генетику та численні вислови, прислів’я, казки тощо.
На практичному рівні виробничник, говорячи про горох, виділяє напрями збалансованого виробництва та ефективної комерційної реалізації продукції, а переробник дивиться на горох як на дієвий сировинний ресурс та його відповідність технологічним вимогам.
Просте і очевидне запитання — чому в «радянську добу» попри всі наявні горохові проблеми горох таки був, а на сьогодні реально втратив свої позиції. Класичні аргументи щодо високої білковості гороху та його доступності споживачам в умовах глобалізації та ринкових трансформацій вже так просто не спрацьовують. Всі навчились рахувати та міркувати, куди дівати продукцію.
Проаналізуйте, скільки разів на рік ви споживаєте горох? А тепер згадайте «радянську» ситуацію. З відходом радянської армії — основного споживача горохової крупи та руйнацією системи громадського харчування попит на горох різко знизився. До цього додайте співвідношення між рослинницькою та тваринницькою продукцією у системі харчування європейців 6:4 (для порівняння: в Азії аналогічний показник 9:1). Тобто чітко простежується зміна системи харчування населення та системи споживання гороху як об’єкта трансферу. Що й зумовлює стратегічну необхідність нарощування реалізації 3 та 4 напрямів наведених вище. Додайте до цього баланс між висіяним насінням та отриманим урожаєм — наочною стає проблематика кричущої необхідності виходу на більш високий рівень виробництва, насамперед за рахунок переходу на стандартизовані сировинні ресурси та трансфер цілісних технологій.
З іншого боку, наразі гороху серед інших сільськогосподарських культур притаманним є більший рівень реалізації генетичного потенціалу продуктивності (РГПП) — понад 60%. Тобто подальше нарощування продуктивного рівня має базуватися на вищих ресурсних та технологічних засадах. При задекларованій середній урожайності по зерновому комплексу 5,0 т/га (загально відомі 80 млн т), урожайність гороху близько 2,0 т/га виробництво явно не окриляє та не активізує. Потенційна врожайність до 5 т/га навіть за реально обґрунтованого рівня РГПП 70-80% в ідеалі становить 3,5-4 т/га. Приклади такої урожайності є, але вони, на жаль, не такі масові й системні, як хотілося б.
Крім того, орієнтація на горох як дешеву культуру не є привабливою для виробництва. А як зробити горох більш дохідним? Виходи традиційні — вищий рівень продуктивності (але куди дівати продукцію?) та створення нового виду продукції з новими споживчими якостями і, відповідно, вищою ціною і дохідністю. Тобто чітко простежується необхідність поглибленої інтеграції у харчову, переробну, технічну, фармакологічну галузі за рахунок інноваційних рішень. Спрямованість інновації та трансферу на комерційну реалізацію саме і зумовлюють ефективну реалізацію потенціалу культури гороху. Потрібні нові організаційні підходи та рішення.
Якщо розібратися та не страхатися термінів — все досить зрозуміло. Отже, чому перехід на рівень стандартизованих сировинних ресурсів. Традиційно сільгосппродукцію спочатку виробляють, а потім (досить героїчно та ресурсно-витратно намагаються реалізувати).
Помилка перша: всі навчились рахувати. Будь-яка негенетична модифікація сировини зумовлює використання 8-10% невідновлювальних мінеральних ресурсів та додаткової енергії.
Помилка друга: не маючи достатньо чіткий і сформований попит на продукцію, мабуть, досить ризиковано її виробляти у великих обсягах. Зважте, що ніхто не відміняв переваги великотоварного виробництва. Тож простіше мати чіткий зв’язок із переробкою задля гарантованого збуту продукції. Якщо це зрозуміти — стає наочною необхідність переходу на рівень трансферу цілісних технологій.
Помилка третя: великотоварне виробництво є більш ефективним, що ніхто не заперечує. Але при цьому формування великих товарних лотів має бути, щонайменше, супроводжене відповідним комерційно обґрунтованим попитом. Розпорошене виробництво (багатьма агровиробниками у невеликих обсягах) навіть на рівні формування торгових лотів за рахунок неоптимальної логістики майже гарантовано буде недостатньо ефективним. І знову пункти 3 та 4 є край актуальними.
Всі ці напрями та їх взаємозв’язок вкладаються у сутність напрямів методології трансферу технологій, якими вже понад 10 років займається Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН. У більш зрозумілій і доступній формі — це правила гри та алгоритми їх реалізації, які є достатньо універсальними та адаптованими для практичного застосування. Сьогодні агровиробників вже не треба переконувати щодо важливості аналітики та прогнозування розвитку ситуації на спеціалізованих ринках, бо це розглядається як дієвий виробничий ресурс. А на порядку денному в недалекій перспективі добре простежуються перспективи значної активізації питань трансферу технологій.
На сьогодні Україна вже не має можливості дозволити собі таку розкіш, як ординарне вирішення якоїсь окремої проблеми без її відповідного аналізу та координації з іншими галузями. Виходячи з цього культуру гороху насамперед необхідно розглядати системно на засадах наскрізної координації, диверсифікації та Національної безпеки.
