Що пошкоджує ріпак закордоном?
У країнах СНД комплекс шкідників капустяних культур характеризується великою видовою різноманітністю (понад 300 видів). У Поволжі на гірчиці зареєстровано 103 види шкідників. В Узбекистані капустяні культури пошкоджує 82 види комах. У Західному Забайкаллі зареєстровано 45 видів комах шкідливих капустяним культурам. У Латвії їх пошкоджує близько 50 видів комах. 25 видів комах завдають шкоди капустяним культурам у Монголії. Описано 19 видів шкідливих для капустяних культур у Білорусі.
У Бельгії, Болгарії, Німеччині, Норвегії, Польщі, Словаччині, Угорщині, Франції та Швейцарії найбільш шкідливими видами на ріпаку, як і в Україні є хрестоцвіті блішки та ріпаковий квіткоїд.
Що пошкоджує ріпак в Україні?
В умовах Лісостепу та Полісся України описано 211 видів комах, які пошкоджують олійні капустяні культури, або 14% від усіх шкідливих для сільськогосподарських культур комах, серед яких 56 видів є спеціалізованими.
За даними науковців ХНАУ ім. В. В. Докучаєва та Інституту рослинництва ім. В. Я., Юр`єва найбільш шкідливими видами в Лісостепу України є хрестоцвіті блішки (Phyllotreta spp.) та ріпаковий квіткоїд (Meligethes aeneus F.). Хрестоцвіті блішки є найбільш шкідливими у фазі сходів. За сприятливих погодних умов вони можуть за 1–2 дні знищити до 100% сходів капустяних культур і щорічно завдають великих збитків у Степовій та Лісостеповій зонах України. Ріпаковий квіткоїд є найбільш шкідливим у фазі бутонізації-цвітіння і може знижувати врожай на 30% і більше.
Зважаючи на все вище сказане побудова оптимальної науково обґрунтованої системи захисту олійних капустяних культур від головних шкідників виходить на перше місце, коли стоїть завдання отримати високий урожай.
Нижче ми розглянемо заходи захисту олійних капустяних культур від головних шкідників як в Україні, так і за її межами.
Ріпаковий квіткоїд
Розвиток захисних заходів в Україні. Відомості про заходи боротьби з ріпаковим квіткоїдом відомі ще з середини ХІХ ст., коли жуків рекомендували збирати сачками або струшувати в мішечки рано вранці чи в похмуру погоду. Згодом з розвитком хімічного методу почали радити обпилювання чи обприскування різними сполуками з інсектицидними властивостями, проте ці сполуки належали до сильно діючих отруйних речовин (СДОР).
В 70-х рр. у Німеччині для боротьби з ріпаковим квіткоїдом рослини дворазово обприскували хлорорганічними чи фосфорорганічними сполуками при щільності популяції шкідника 20 екз. на рослину і більше. Також були рекомендації проводити 1–2 обприскування перед цвітінням та 4–5 обробок у період цвітіння, що на сьогодні здається просто неможливим, адже разом зі шкідником знищувались всі корисні комахи.
У 80-ті рр. також панували інсектициди з групи фосфорорганічних сполук. У 90-ті роки при захисті ріпаку від квіткоїда почали замінювати фосфорорганічні сполуки на синтетичні піретроїди. В той же час, як один із методів боротьби з ріпаковим квіткоїдом рекомендували застосування посівів ловильних культур, тобто близько 10% від запланованої площі посіву відводили під ловильну культуру.
Останнім часом асортимент інсектицидів, рекомендованих для захисту олійних капустяних культур від ріпакового квіткоїда, настільки широкий, що немає необхідності зупинятись на якихось конкретних препаратах. Цілий ряд авторів рекомендує для захисту рослин обприскування у фазі бутонізації одним із дозволених інсектицидів. Згідно з Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні у 2014 р. для захисту олійних капустяних культур від ріпакового квіткоїда, рекомендовано 51 інсектицид для обприскування у період вегетації, з яких 28 інсектицидів (55%) належать до синтетичних піретроїдів, 11 препаратів (21%) до неонікотиноїдів, 7 інсектицидів (14%) — до фосфорорганічних сполук і 5 препаратів (10%) є комбінованими.
Розвиток заходів захисту за кордоном. У Фінляндії з квіткоїдом борються методом ловильних культур. Як ловильна культура виступає той же ярий ріпак, проте висіяний на тиждень раніше за основні посіви. У Швейцарії так сьогодні застосовують турнепс.
При регулюванні чисельності квіткоїда вегетуючі рослини обприскують дозволеними для цього інсектицидами до початку цвітіння, щоб запобігти масовому знищенню бджіл. Необхідність розширення асортименту інсектицидів у боротьбі з ріпаковим квіткоїдом випливає з того, що до піретроїдів, які на сьогодні широко застосовуються в усьому світі для захисту ріпаку, у квіткоїда швидко з’являється резистентність. До того ж, піретроїди втрачають інсектицидні властивості при тривалій дії температур вище 25 °C та потраплянні прямих сонячних променів. Про це писав ще Д. Шпаар у 2007 р. За його даними, у Німеччині в 2004 р. стійкість шкідника до піретроїдів була 10%, 2005 р. — 20%, а у 2006 р. — вже 50%, і на більшості площ втрати врожаю сягали 70–80%. Після цього в систему захисту було обов’язково включено застосування неонікотиноїдів та нових фосфорорганічних сполук, і вже в наступному році фітосанітарна ситуація покращилася. При чому фосфорорганічні сполуки виявилися більш ефективними, ніж неонікотиноїди.
У 2005 р в Німеччині на засіданні спеціальної комісії щодо питань стійкості комах до синтетичних піретроїдів було оприлюднено дані стосовно ефективності деяких препаратів проти ріпакового квіткоїда. Так, наприклад, смертність жуків є найвищою від бета-цифлутрину (40–92%), а від лямбда-цигалотрину лише 8–77%. До того ж, повідомлялося, що жуки, котрі набули стійкості до піретроїдів, набагато краще перезимовують та виходять із місць зимівлі значно раніше очікуваних строків. Як приклад, у Швеції починаючи з 80-х рр. ХХ ст. для боротьби з квіткоїдом застосовувались лише піретроїдні препарати, в результаті вже у 2009 р. на ринку пестицидів не залишилося жодного інсектициду з групи синтетичних піретроїдів, який був би ефективним у боротьбі зі шкідником, і на сьогодні чисельність ріпакового квіткоїда обмежується інсектицидами з інших груп.
У Норвегії у 2007 р. відмічено, що синтетичні піретроїди майже не регулюють чисельність жуків ріпакового квіткоїда, бо внаслідок їх беззмінного багаторічного застосування у жуків виникла перехресна резистентність до них, і нині для боротьби з цим шкідником використовують інсектицид із групи неонікотиноїдів на основі тіаклоприду.
На сьогодні у Швейцарії для боротьби з ріпаковим квіткоїдом найбільш перспективним напрямом визначено вирощування стійких сортів ріпаку, у тому числі генномодифікованих, а у Німеччині важливого значення надають застосуванню ловильних культур.
Біологічний захист. Біологічний захист ріпаку від квіткоїда бере початок ще з середини 70-х рр., коли вперше наводяться дані про ефективність застосування у боротьбі з ріпаковим квіткоїдом мікробіопрепаратів ентобактерину з титром 30 млрд спор Bacillus turingiensis var galloriae, дендробациліну з титром 20 млрд спор Bacillus turingiensis var dendrolimus, боверину з титром 6 млрд спор Beauveria bassiana (Bals) vuil. Ці препарати застосовувались у чистому вигляді та в суміші з хлорофосом. Смертність жуків від них становила до 45%, а в суміші з хлорофосом — до 93%. Також випробовували біопрепарат БТБ-202 із титром 40 млрд спор, ефективність якого сягала 100%.
Що робити з квіткоїдом сьогодні? Під час досліджень, проведених на полях ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, на ріпаку ярому, гірчиці білій, сизій та чорній у 2012–2015 рр. підтверджено високу ефективність 24%-го тіаклоприду з нормою витрати 0,25 л/га проти ріпакового квіткоїда. Проте постійно застосовувати лише цей інсектицид недоцільно, бо також може виникнути резистентність. У той же час було доведено ефективність застосування проти ріпакового квіткоїда препаратів на основі аверсектину (продукується ґрунтовими променевими грибами) з нормою витрати від 2,4 до 4,8 л/га.
Також у ході досліджень на полях ХНАУ ім. В. В. Докучаєва у 2012–2015 рр. встановлено, що ріпаковий квіткоїд взагалі не заселяв такі олійні культури з родини капустяних, як редька олійна та рижій ярий. Що пояснюється білим кольором квіток у першому випадку та дрібним їх розміром у випадку з рижієм. Отже, виробникам слід звернути увагу на ці культури як на альтернативу традиційним ріпаку й гірчиці.
Хрестоцвіті блішки
Розвиток захисних заходів в Україні. Відомості про заходи боротьби з хрестоцвітими блішками відомі ще з середини ХІХ ст., коли рекомендували знищувати блішок, збираючи їх ловильним сачком або змащеними дьогтем дошками, котрі поміщувались на невеликому візку. Візок під час руху змушував блішок стрибати, а ті, своєю чергою, приклеювалися до дьогтю. Рослини в період вегетації рекомендувалось посипати золою, вапняним пилом, або розтертим пташиним чи кінським послідом. Цю операцію слід було повторювати після кожного дощу. Також рослини можна підливати полинною водою (жменя полину на відро води). До неї рекомендувалось додавати гіпс, гуано, часник чи деревну золу.
З початком ХХ ст. почали вказувати на низьку ефективність сачків, дощечок, змазаних дьогтем, та посипання тютюновим пилом, і на ставити перше місце гарне удобрення та обробіток ґрунту, тобто агротехнічні заходи. Також у 1907 р. вперше згадується про застосування у боротьбі з блішками інсектициду — швенфуртської, або паризької зелені. Тобто розпочалася ера хімічного захисту ріпаку. У 30-х рр. рекомендували обпилювання миш’яково-кислим кальцієм чи натрієм, які були неймовірно токсичними і застосовувались з нормами витрати 15–20 кг/га! При цьому врожай гірчиці білої збільшувався на 40–60%, сизої — на 20%, а ріпаку ярого — на 70–330%.
У 1937 р. вперше згадано про високий ефект від застосування піретруму (на основі якого згодом було синтезовано цілий ряд сполук — синтетичних піретроїдів). Як прилипач застосовували суміш патоки з клейстером. У 40-х рр. проведено дослідження щодо ефективності обпилювання хлорорганічними сполуками (ДДТ, ГХЦГ), яка становила 100% протягом 12 діб.
У 60-х рр. рекомендували обпудрювання насіння тими ж препаратами з наступним обпилюванням сходів. Проте наслідки застосування цих сполук були доволі сумними, і ці препарати були заборонені до застосування. У 70-х рр. замість обпилювання хлорорганічними сполуками рекомендували обприскування рослин у період вегетації фосфорорганічними сполуками. Також рекомендувалося одночасно з посівом вносити в ґрунт фосфорорганічні інсектициди, а в період вегетації ними ж обприскувати посіви, що забезпечувало ефективність на рівні 99–100%.
З середини 80-х рр., крім фосфорорганічних сполук, почали рекомендувати синтетичні піретроїди, ефективність яких досягала 97%. У 1989 р. вперше рекомендовано захист сходів шляхом інкрустації насіння інсектицидами. На початку 90-х рр. для захисту рослин від хрестоцвітих блішок рекомендували обприскування фосфорорганічними сполуками та синтетичними піретроїдами разом із внесенням у ґрунт одночасно з посівом фамідофосу на амофосі. З середини 90-х рр. пальму першості захопили синтетичні піретроїди, адже ці препарати були менш токсичними за препарати групи ФОС і застосовувалися в значно менших нормах витрати.
На початку ХХІ ст. захист рослин стає більш екологічно орієнтованим. Перевага надається менш токсичним препаратам із невеликими нормами витрати. І особливо актуальним стає передпосівний захист із наступними обприскуванням сходів. Останнім часом асортимент інсектицидів, рекомендованих для захисту олійних капустяних культур від комплексу капустяних блішок, настільки широкий, що, мабуть, не треба зупинятись на якихось конкретних препаратах. Цілий ряд авторів рекомендують для захисту сходів передпосівне протруювання насіння або обприскування у фазі 2–4 листків одним із дозволених інсектицидів.
Згідно з Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні у 2014 р. для захисту олійних капустяних культур від капустяних блішок, рекомендовано 14 протруйників насіннєвого матеріалу та 46 інсектицидів для обприскування у період вегетації, із яких 25 препаратів (54%) належать до групи синтетичних піретроїдів, 11 інсектицидів (24%) — до неонікотиноїдів та по 5 препаратів (по 11%) є фосфорорганічними сполуками та комбінованими інсектицидами.
Розвиток заходів захисту закордоном. У Канаді, Німеччині, Франції, Швеції, Данії та Польщі проти хрестоцвітих блішок насіння олійних капустяних культур у 80-х рр. ХХ ст. обпудрювати насіння хлорорганічними сполуками, а при щільності 2–3 жука/1 м рядка посіви обприскували фосфорорганічними сполуками. При щільності блішок 2 жука/погонний метр рядка рекомендували обприскування фосфорорганікою, а одночасно з посівом вносити гранульований фосфамід.
Сьогодні важливу роль у захисті ріпаку від хрестоцвітих блішок відводять стійким сортам і гібридам, тому одним з основних напрямів селекції олійних культур роду Brassica наразі є селекція на стійкість до хвороб і шкідників. У Європі та Російській Федерації вже створено ряд сортів, що відрізняються стійкістю до шкідників. З сортів ріпаку ярого, за даними патентовласників, слабо пошкоджуються хрестоцвітими блішками Кріс (ВНІІМК, Росія), Ліра (ВНІПТІР, Росія), Ribel (Svalof Weibull AB, Швеція), Ural (NPZ-Lembke KG, Німеччина), Licolly (DSV, Німеччина). В умовах Білорусі меншою мірою ушкоджуються капустяними блішками сортозразками: к-330 (Антей), к-4217 (Росія), Liho (ФРН), Карат, WW 1490 (Швеція).
Перспективним є метод застосування для боротьби з блішками феромонних пасток. В Угорщині наводять дані про те, що найкраще застосовувати аллілізотіоціанат, котрий приваблює багато видів блішок із роду Phyllotreta (чорну, блідоногу, хвилясту, синю, широкосмугасту та ін.).
На сьогодні значного поширення у світі набувають трансгенні сорти ріпаку, що містять ген Bacillus thuringiensis (Bt), який надає рослинам стійкості до пошкоджень майже всіма видами фітофагів, проте в південному Китаї виїмчаста блішка набуває резистентності навіть до нього.
В Канаді селекція ріпаку ведеться на отримання сортів, що матимуть на стеблах і листі опушення аналогічно до гірчиці білої, котра менше, порівняно з ріпаком, заселяється капустяними блішками.
Біологічний захист. Важливим фактором в обмеженні чисельності хрестоцвітих блішок є максимальне використання їх природних ворогів. На блішках живуть перетинчастокрилі комахи, кліщі та нематоди. Паразитичні комахи заражають блішок у фазах личинки та імаго.
Як паразита жуків виокремлюють їздця з родини Braconidae підродини Euphorinae (видова назва невідома). Він заражає дорослих особин всіх видів роду Phyllotreta, а також родів Chaetocnema та Aphthona. На дорослих жуках також можуть паразитувати личинки кліщів яскраво-червоного кольору із групи Trombidiidae.
На личинках паразитують 2 види їздців: діоспілюс (Diospilus morosus Reinh (Hymenoptera: Braconidae) та єулофус (Eulophus sp. (Hymenoptera: Eulophidae). Обидва види є ектопаразитами. У Німеччині паразитами личинок капустяних блішок є їздець Tersilochus microgaster та велика кількість нематод.
У Туреччині виявлено 2 види нематод: Howardula phyllotretae та Hexamermis sp. та по 1 виду мікроспоридій (Nosema phyllotretae) та грегарій (Gregarina phyllotretae), що паразитують на хвилястій блішці.
Що робити з квіткоїдом сьогодні? В ході досліджень, проведених на дослідних полях Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр`єва у 2010–2012 рр., було доведено ефективність застосування проти хрестоцвітих блішок комплексного захисту: висів насіння протруєного тіаметоксамом + обприскування лямбда-цигалотрином у фазі сходів. Цей спосіб є запатентованим і найбільш ефективним на сьогодні.
Висновки
За останні 100 років докорінно змінилась парадигма захисту олійних капустяних культур від найголовніших шкідників: ріпакового квіткоїда та хрестоцвітих блішок. У світі на зміну хімічним засобам приходять селекційно-генетичні та біологічні, що значно покращує екологічний стан агроценозів та знижує пестицидне навантаження на довкілля. В Україні на сьогодні домінуючим залишається хімічний метод захисту, проте рекомендовані препарати є значно безпечнішими, ніж ті, що застосовувались у кінці ХХ ст., а той же тіаметоксам не є токсичним для корисної ентомофауни та комах запилювачів.
