Якщо весна холодна і затяжна — підживлення проводять двічі по 50 кг/ га діючої речовини азоту (табл. 1).
Таблиця 1. Підвищення або зниження дози азоту під ріпак озимий залежно від умов вирощування
Особливу увагу слід приділити пізнім посівам ріпаку озимого, оскільки для слабких, недостатньо розвинених рослин весняний період може бути критичним. Не до кінця розвинена коренева система не в змозі компенсувати втрати рослиною вологи за чергування плюсових (денних) та мінусових (нічних) температур.
Щоб знизити негативний вплив несприятливих погодних умов на формування продуктивності ріпаку, високоефективним є внесення разом із засобами захисту мікродобрив.
Разом із генеративною диференціацією у рослин ріпаку виникає подальша потреба в азоті, тому внесення другої дози азотних добрив слід провести у фазі появи великих бруньок, але не пізніше початку цвітіння. Величина другої дози визначається як різниця між загальною кількістю азоту, який внесено, і величиною першої дози.
У фазі стеблування посилено формуються зачаткові бічні гілки і відбувається закладка квіткових горбиків. На цьому етапі у ріпаку багато в чому зумовлюється розмір майбутнього урожаю. Через приморозки в цей період у ріпаку озимого скорочується оптимально можливе число стручків на центральній кисті. Проте в цій фазі ріпак володіє високою компенсаторною здатністю і може утворювати до 20% додаткових стручків.
У фазі бутонізації у ріпаку відбувається формування пилкових мішків, зав’язі приймочок і клітин пилу. Для нормального формування пилу в цей період рослини ріпаку потребують інтенсивного споживання сонячної енергії. При настанні заморозків у цей час у ріпаку відбувається стерилізація пилу, що порушує формування зав’язі і призводить до зниження урожаю, особливо при недостатній кількості вологи.
Ґрунтові заморозки до –5°C провокують утворення тріщин різної глибини. Дрібні тріщини заживають, а більші пошкодження можуть бути причиною переламування та бути резерватором збудників хвороб.
Недостатнє внесення азоту можна доповнити дворазовим позакореневим підживленням 5–10% розчином карбаміду (15–30 кг на 300 л води) або КАС, при цьому необхідно суворо дотримувати концентрацію розчину і не проводити оброблення у фазі цвітіння ріпаку. Підживлення магнієм можна проводити двічі у вигляді 2–4% розчину сірчанокислого магнію. Таким же способом можна застосовувати всі рідкі комплексні добрива, що містять азот, магній і сірку, а також мікроелементи.
Розчини сечовини і рідкі комплексні добрива доцільно використовувати спільно із засобами захисту рослин, коли терміни боротьби проти більшості шкідників і позакореневого підживлення співпадають.
Небезпечним шкідником озимого ріпаку в весняний період є прихованохоботник, обробка посівів проти якого може проводитися навіть за низьких температур +4…+6°С.
Рано навесні, в умовах низьких температур, добре діє проти прихованохоботників високоефективні інсектициди з групи синтетичних піретроїдів (Фастак, Карате Зеон та ін.), які характеризується контактно-кишковою дією та низькими нормами внесення. Ефективними є Карате Зеон (0,1 л/ га), Децис, 2,5% к. е., (0,3 л/ га), Фастак, 10% к. е., (0,1–0,15 л/ га), Сумі-альфа, 5% к. е., (0,3 л/ га), Нурел Д (0,6 л/ га).
Олег ГАЙДЕНКО, канд. техн. наук, учений секретар,
завідувач науково-технологічним відділом селекції,
насінництва і трансферу інновацій
Кіровоградської ДСГДС НААН
Володимир КУРЦЕВ, канд. с.-г. наук,
начальник відділу технологічного супроводу ТОВ «Імперія-Агро»
