У провідних країнах світу люди на здоров’ї не економлять. Тому там і збільшується кількість господарств, які готові задовольняти зростаючу потребу на органічне. Повна відмова від мінеральних добрив та хімічних препаратів на користь біологічних методів живлення та захисту рослин, — ось і весь секрет органічних господарств по-європейськи. Як свідчать результати досліджень, близько 30% орних земель у Європі зайняті під органічним виробництвом, тобто третина виробництва сільськогосподарської продукції виробляється без застосування хімічних пестицидів. Навіть у традиційних господарствах, які використовують хімічні засоби захисту рослин, зростає частка біологічних препаратів, кажуть експерти.
В Україні ситуація з органічним виробництвом далеко не оптимістична. Просто не має у нас культури споживання органічних продуктів, населення не знає чітко, що таке органічне, і навіщо за нього переплачувати, тобто немає економічних стимулів для фермерів вирощувати органічно. Зараз у нас загальна площа орних земель становить близько 30–32 млн га, а під органічним виробництвом перебуває лише 400 тис. га земель, тобто лише 0,05%. Якщо порівняти з європейськими пропорціями, то ситуація у нас невтішна з органікою, зважаючи на такі масштаби земель. Немає у нас і осередку такого вирощування, переважно господарства розкидані по Україні.
Органічного добрива
не вистачає
Зі слів завідувача відділом агрохімії, канд. с.-г. наук (Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН України) Станіслава Дегодюка, розвиток органічного виробництва в Україні буксує, тому що найголовніше в такому вирощуванні — це заборона використовувати будь-які синтетичні мінеральні добрива та засоби захисту рослин. «Дозволено тільки застосовувати матеріали природнього, тобто органічного походження: гній ВРХ, свиней, пташиний послід. Але є ще одна умова. Ці тварини повинні вирощуватися в органічному господарстві та споживати органічні корми, які вирощені без застосування синтетичних мінеральних добрив. Але без їх застосування аграрій отримає на 30–50% нижчу врожайність. Коли ж добрив взагалі не використовував: ні мінеральних, ні гною, то врожайність може знизитися до 70%. Просто прийшли на поле, засіяли і використали природню родючість ґрунту», — розповів Станіслав Дегодюк.
Найкращим добривом для землі є звичайний гній, і його використовують аграрії в усьому світі, якщо мають в наявності. Але таке органічне добриво має бути скомпостоване, сферментизоване, щоб не забруднювати землю та навколишнє середовище. Адже коли аміак просто випаровується, то він так само як хімічний азот буде забруднювати ґрунти, води і продукцію. Проте зараз лише деякі фермери можуть собі дозволити використовувати перегній, і саме в органічному господарстві. З року в рік доводиться констатувати, що у нас катастрофічно не вистачає поголів’я ВРХ, а це основні постачальники перегною на поля. Саме тому перейти масово на органічне вирощування найближчим часом не вдасться, навіть якщо з’явиться велике бажання у більшості аграріїв. Необхідно збільшити поголів’я худоби. А на це потрібні роки і те ж саме непереборне бажання. Відтак, хімічні добрива залишаються домінантними у традиційному виробництві, адже фермери зацікавлені отримати кращий урожай, інакше не має сенсу займатися аграрним бізнесом.Фахівці в галузі агрономії та експерти з використання біологічних препаратів кажуть, що можна під час вирощування культур використовувати азотофіксуючі, фосфоромобілізуючі, сіркомобілізуючі мікроби та бактерії, адже вони роблять те ж саме, що і мінеральні добрива. Проте сучасні аграрії не можуть повністю відмовитися від хімічних препаратів, бо це обумовлено особливостями самої рослини. Більшість сільськогосподарських культур може лише певний відсоток поживних речовин засвоїти за рахунок мікробів, а іншу частину їй потрібно поповнити завдяки мінеральним добривам.
Природою так задумано, що лише бобові культури вступають у симбіоз із бактеріями, дають їм вуглеводи, а бактерії, своєю чергою, перетворюють недоступну форму азоту з повітря у доступну для бобових, яку вони можуть засвоїти.
Іншим культурам у цьому сенсі не так пощастило. Їм потрібні мінеральні добрива у більшій кількості, оскільки у симбіоз із бактеріями вони не вступають. Наприклад, м’якій озимій пшениці, яка вирощується на площі близько 10 млн га, і є у нас основною зерновою культурою. Вона дуже вимоглива до азоту. Саме тому під цю культуру вноситься дуже багато хімічного азоту, а не органічного.
«Якщо постає питання доцільності використання хімічних добрив, чи можна застосувати біологічні, то все залежить від вимог самої культури. Наприклад, сою можна вирощувати без азотних добрив, просто треба підібрати якісні азотофіксуючі біопрепарати. Пшениця вимагає не менше 100 кг діючої речовини азоту на гектар землі, а це в перерахунку на фізичну вагу становить близько 350–400 кг селітри, яку треба використовувати. Це може забруднювати землю, призводити до окислення ґрунтів. Тому треба шукати певний баланс. Зараз є можливості збалансувати використання добрив, які вартують досить багато. Наприклад, тонна селітри коштує приблизно 8 тис. грн, і кожні 100 кг — це додаткові 800 грн витрат на гектар землі», — розповів власник кількох фермерських господарств у Харківській області, агроном, канд. с.-г. наук Юрій Михайлов.
Біологічні засоби тільки
заявляють про себе, а
хімічні препарати
залишаються домінантними
Господарство може називати себе органічним, якщо у виробництві використовуються лише природні добрива та засоби захисту рослин на біологічній основі, тобто жодного відсотка хімії не повинно бути. Зі слів директора з розвитку бізнесу ТОВ «Агрітема» Наталі Гордійчук, наразі біопрепарати переважно випробовують власники невеликих господарств, де лише сотні, а не сотні тисяч гектарів землі. Зазвичай великі аграрні холдинги до такої практики не вдаються. У них завдання використати максимально землю, випалити її, отримати гроші, продати сировину на експорт, перейти на інші землі, а валютну виручку залишити закордоном.
Цілком закономірно, що чим менше землі у фермера, тим ефективніше він буде її використовувати. «Насіння, яке висівається, розсада, що висаджується, мають бути з органічного матеріалу. Далі препарати, якими будуть оброблятися ці культури, також повинні бути сертифіковані як біопрепарати, тобто жодної хімії. Екологічне виробництво передбачає використання хімічних препаратів, але дозволених. Отож, екологічне — це не органічне, тому що останнє більш вузьке, дуже чисте і контрольоване. Якщо говорити про відсоток в Україні такого виробництва, то він дуже незначний. На жаль, ми не можемо весь світ нагодувати органічною їжею. Тому що для промислового виробництва культур потрібні і хімічні препарати. Без них наразі складно обійтися. Є шкідники, певні проблеми, які потрібно вирішувати швидко. І коли перед фермером постає питання, що він може втратити урожай, але збереже екологію, то він, звісно, подумає про копійку, бо йому потрібно виживати на аграрному ринку», — підкреслила Наталя Гордійчук.
Поки що виробництво та використання біологічних засобів захисту рослин перебуває у нас на початкових етапах. Це пов’язано з тим, що в Україні органічне виробництво тільки починає розвиватись, а в традиційних технологіях левова частка в захисті рослин належить хімічним пестицидам. Проте останнім часом спостерігається зростання попиту на мікробні препарати серед українських виробників, що є наслідком значного зростання ціни на хімічні засоби захисту рослин. Торік біологічні препарати були застосовані на площі понад 500 тис. га як дрібними фермерськими господарствами, так і великими агрохолдингами.
На думку керівника наукового напряму відділу рослинництва ТОВ ТД «Ензим-Агро» Максима Комка, біологічні засоби захисту дозволяють значно здешевити технологію виробництва продукції, а комбіновані системи захисту дають можливість запобігти явищу виникнення резистентності до хімічних пестицидів у збудників хвороб та шкідників, яке спостерігається при використанні лише хімічного методу захисту. «При цьому слід підкреслити, що повна відмова від хімічних пестицидів в умовах традиційного господарства є недоцільною, і більш перспективним є розробка та впровадження хімічно-біологічних систем захисту, що матимуть високу ефективність і зменшать навантаження на агроценози, а це дозволить отримати більш якісну та безпечну продукцію», — вважає науковець.
Органічне виробництво у нас
може існувати як бізнес тільки в
сенсі «городу Європи»
Органічно вирощувати сільськогосподарські культури складно і на цьому етапі розвитку аграрного бізнесу невигідно, кажуть самі виробники. З їх слів, економічна колізія дуже проста, адже все купують за долари: і системи зрошення, і біопрепарати, а продукцію продають за гривні. Наразі немає ніяких економічних можливостей прив’язати вирощене на українському полі до курсу долара, якщо продаєш на внутрішньому ринку, а на зовнішньому — є свої потужні та перевірені виробники.
На ринки інших держав пробитися практично не можливо, хіба що об’єднуючись в асоціації. На думку фермера Юрія Михайлова, що займається органічним вирощуванням, концепція збалансованого сільського господарства, де використовуються і хімічні, і біопрепарати, може бути золотою серединою між інтенсивними насиченими технологіями та енергозберігаючими. З його слів, у цьому сенсі досвід розвинутих країн дуже важливий. Як відомо, країни Європи, Америки мають землі не кращі, а може, навіть гірші, ніж у нас. Проте за рахунок використання передових технологій вирощування с.-г. культур врожаї у них вищі, а продукція якісніша. «Сьогодні виробники в Україні хочуть просто заробити, використати ґрунти, людську працю, ресурси, концентрують в одних руках великі площі орних земель та отримують величезні прибутки, які в кінцевому результаті не повертаються у державу, а залишаються закордоном», — міркує фермер. Поки що Європа у нас купує переважно високоякісну тверду та м’яку пшеницю, насіння соняшнику, а інше українське фуражне зерно — країни Азії та Африки. Варто наголосити, купують як сировину. Якщо ж українські аграрії хочуть продавати більше овочів, фруктів, як Польща, наприклад, то повинні навчитися виробляти якісну продукцію, яка буде відповідати умовам європейського ринку, переконаний Юрій Михайлов.
Якщо адекватно подивитися на рівень життя у нашій державі, економічного розвитку, то фактично органічне виробництво у нас могло б існувати як бізнес тільки в сенсі «городу Європи». Адже тільки європейці готові доплачувати за органічну продукцію, оцінити те, що фермер в органічному виробництві отримує урожай вдвічі нижчий, ніж в традиційному. Проте ціна за продукцію повинна компенсувати його витрати. Тільки провідні країни світу готові купувати органічні продукти у нас, тому що вони все ж таки дешевші, ніж у власного фермера. До речі, там розвиток органічного вирощування так само не дуже високий, масовий, бо власний фермер теж думає про прибуток. Перевага європейських споживачів полягає у тому, що такі продукти, як овочі, фрукти, ягоди там набагато якісніше і ретельніше перевіряються екологічними й санітарними інспекціями. У нас дуже невелика кількість продукції, яка продається на ринках чи в супермаркетах, має такий досконалий контроль за нітратами чи хімічними речовинами.
До слова, якщо ж органічна продукція вирощується неохайно, без належного дотримання санітарних вимог, то вона так само може бути небезпечною для людини. Отже, органічний напрям виробництва не є панацеєю для сьогодення. Це лише один із видів забезпечення людства продукцією, яка відрізняється від загальних стандартів виробництва.
Бліц-інтерв’ю
Максим КОМОК, керівник наукового напряму відділу рослинництва ТОВ ТД «Ензим-Агро»- Що входить до складу засобів захисту рослин на біологічній основі, та яка технологія виробництва препаратів?
— Основними компонентами біологічних фунгіцидів та інсектицидів є відібрані активні штами ґрунтових мікроорганізмів та їх продукти життєдіяльності, які проявляють високу ефективність проти бактеріальних та грибних збудників хвороб та шкідників.
При виробництві біологічних засобів захисту рослин не використовуються синтетичні хімічні речовини, тому вони абсолютно безпечні для навколишнього середовища.
Технологію виробництва біологічних засобів захисту рослин можна умовно поділити на наступні етапи:
- Отримання посівного матеріалу, в ході якого отримують необхідну кількість бактеріального матеріалу з культур мікроорганізмів, які зберігаються у колекції корисних мікроорганізмів;
- Отримання готової продукції, для цього проводять культивування посівного матеріалу на промислових ферментерах, у результаті якого отримують препарат із заданою концентрацією клітин мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності.
- Чи впливають на якість рослин та вже дозрілої продукції біологічні препарати?
— Всі препарати на основі мікроорганізмів не проявляють фітотоксичності. Це можна пояснити тим, що ці бактерії та гриби є природніми супутниками рослин і постійно присутні як у їх ризосфері, так і на їх поверхні. Методами аналітичної селекції найактивніші штами цих мікроорганізмів були виділені з кореневої зони рослин і в подальшому використовувались для виробництва біофунгіцидів.
На відміну від хімічних пестицидів, мікробні препарати містять значні кількості фізіологічно активних речовин, таких як ауксини, цитокініни, гібереліни, вітаміни, які продукують біоагенти препаратів. Відповідно ці речовини стимулюють ріст рослин та підвищують їх продуктивність і якість продукції. Так, наприклад, цьогоріч в умовах демонстраційного досліду з озимою пшеницею показано, що застосування комплексу препаратів Гаубсин та Триходермін у фазі появи прапорцевого листка забезпечило приріст продуктивності на 4 ц/га урожайності порівняно з контролем. Крім того, у дослідному варіанті отримали зерно 3-го класу, тоді як у варіанті з використанням лише хімічних пестицидів — фуражне.
Позитивний вплив біологічні фунгіциди можуть проявляти і на зберігання дозрілого насіння та плодів. Як представники епіфітної мікрофлори вони здатні тривалий час існувати на поверхні насіння та плодів, забезпечуючи їм додатковий захист від гнилей.
- Як і чи взагалі впливають вони на людей, тварин? Коли можна вживати городину, ягоди та фрукти після обробки?
— Всі біологічні препарати є безпечними для людини і теплокровних тварин. При їх реєстрації штами мікроорганізмів, які використовують при виробництві препаратів, проходили токсикологічну експертизу, в ході якої була продемонстрована їх повна безпечність для людину.
Таким чином, вище зазначені біофунгіциди можна використовувати для захисту рослин перед або під час збирання урожаю, для кращого їх подальшого зберігання, а продукцію дозволяється вживати без періоду очікування після обробок.
- Що залишається в ґрунті після традиційних хімічних засобів, і після тих, що на біологічній основі, тобто яка післядія?
— Як відомо, деякі діючі речовини хімічних пестицидів мають тривалий період розкладання, це пояснюється тим, що ці речовини є синтетичними, що ускладнює їх біодеструкцію. Тому з часом їх концентрація у ґрунті агроценозів зростатиме, що призводить до зростання фітотоксичності ґрунту. Крім того, післядія хімічних пестицидів негативно впливає на корисну мікрофлору та знижує біологічну активність ґрунту, що провокує зниження його родючості.
На відміну від хімічних засобів захисту, біофунгіциди не мають негативної післядії, оскільки їх біоагенти є складовою природньої мікрофлори ґрунту. Більше того, під час низки досліджень продемонстровано, що після використання біофунгіцидів спостерігається зниження інфекційного фону в ґрунтах за рахунок зміни складу його мікрофлори. Така їх дія може дозволити в подальшому зменшити кількість обробок для захисту рослин.
Також якщо розглядати дію деструктора «Целюладу», який, крім зниження інфекційного фону, забезпечує розкладання пожнивних решток попередньої культури, що, своєю чергою, підвищує родючість ґрунту.
- Чому фермерам краще використовувати біологічні засоби захисту рослин, а не традиційні хімічні?
— Використання біологічних засобів захисту має низку переваг поряд із хімічними пестицидами. На відміну від хімічних препаратів, біологічні засоби захисту мають ширший спектр дії. Так, діючі речовини більшості хімічних фунгіцидів проявляють свою активність проти декількох збудників хвороб або шкідників, під які вони розроблялись. У той же час, мікроорганізми, на основі яких виготовляються біологічні засоби захисту, діють проти широкого кола патогенів, що пояснюється комплексним механізмом їх впливу. Так, за рахунок швидкої колонізації ризосфери вони здатні займати екологічну нішу патогенів. За рахунок більш швидкого розмноження мікроорганізми-антогоністи активно конкурують за поживні речовини зі збудниками хвороб. Таким чином, у ризосфері при застосуванні біофунгіцидів створюються умови, які перешкоджають активному розмноженню патогенів.
Іншим активним механізмом активного впливу мікроорганізмів-антагоністів на збудників захворювань є продукція вторинних метаболітів (антибіотиків). Ці речовини пригнічують процеси розмноження патагонів, а також впливають на їх обмін речовин, що призводить до їх повної загибелі.
Грибні штами мікроорганізмів, які входять до складу препарату Триходермін, здатні до гіперпаразитування на клітинах патогенів, які в такому випадку слугують для них джерелом поживних речовин.
Завдяки продукуванню фітогормонів мікроорганізми, що входять до складу біологічних засобів захисту, не лише стимулюють ріст і розвиток рослин, але і впливають на імунний статус рослини, що запобігає повторному зараженню рослин.
Також дія біологічних засобів захисту не викликає виникнення у збудників хвороб та шкідників резистентності, що не потребує збільшення норми використання препаратів. Натомість у разі використання хімічних пестицидів з часом у шкідливих організмів виникає стійкість до дії діючої речовини, що потребує постійного збільшення норми внесення або повної їх заміни.
Важливим аспектом у використанні біологічних засобів захисту є їх економічність. Вартість більшості біологічних фунгіцидів та інсектицидів у рази менша, ніж хімічних аналогів. А враховуючи той факт, що більшість хімічних пестицидів закуповується закордоном, можна прогнозувати їх подальше подорожчання. У той же час, наша продукція виготовляється на вітчизняній сировині, що забезпечує відповідну вартість препаратів.
Одним з основних позитивних аспектів використання біологічних засобів захисту є їх безпечність як для людини, так і навколишнього середовища. Так, як уже описувалось вище, залишки пестицидів здатні тривалий час зберігатися в ґрунті, крім того, ці речовини з поверхневими водами можуть потрапляти у водойми. А відповідно, забруднення сільськогосподарської продукції та питної води має значний негативний вплив.
