Сорти яблуні для інтенсивного саду

Про надзвичайні можливості у сфері вирощування яблук в Україні вже не потрібно переконувати нікого. Ті, хто вже наразі займається вирощуванням яблук в Україні, погодяться з тим що:

 

 

Хвороби — один із головних чинників недобору врожаїв. Одним із найнебезпечніших захворювань яблуні є парша.

 

Яблука уражені паршею, втрачають свій товарний вигляд, погіршуються їхня якість та лежкість під час зберігання.

 

У таких дерев різко знижується зимостійкість. Традиційний метод захисту яблуні від парші — 10–12 обприскувань фунгіцидами протягом вегетаційного періоду.

 

Виробники яблук вже давно визнали значення та переваги вирощування яблук імунних сортів або високостійких проти парші та низки інших хвороб. Вони здатні давати стабільні врожаї високої якості за мінімального застосування хімічних засобів захисту рослин.

 

Вирощування сортів, стійких проти хвороб, у комплексі з інтегрованою системою захисту дає змогу знизити витрати на фунгіциди і при цьому отримувати відносно чисту продукцію без шкоди для навколишнього середовища.

 

Більша безпека вирощування, яка проявляється у тому, що у випадку використання звичайних сортів, особливо відносно грибкових захворювань, процес вирощування вимагає дуже чіткої роботи з захисту рослин та значного досвіду. Достатньо хоча б на 1–2 дні затримати запланований цикл обробки засобами захисту, чи у критичний час провести обробку невідповідними препаратами — якість плодів яблук перетвориться з десертної на технічну. Імунні сорти ж, своєю чергою, особливо завдяки своїй стійкості до грибкових захворювань, такої небезпеки не несуть, тому і фермери, яким бракує досвіду, можуть досягти гарних результатів. Це рішення є надійним і для тих господарств, які не мають у наявності обприскувач відповідної якості, чи вирощують яблука на дуже великих площах.

 

Таким чином, завдяки зменшенню кількості циклів обробки засобами захисту зменшується потреба у чисельності обладнання. На додачу, завдяки стійкості сортів запізнення в обробці засобами захисту не призведе до значних змін у якості, як у випадку звичайних сортів.

 

По суті, визначальним у питанні рентабельності є те, що собівартість істотно знижується та витрати на засоби захисту рослин можна зменшити на 30–50%. На заході Європи 9–15% виробництва яблук становить органічне вирощування, і ця частка поступово збільшується. Це пов’язано з тим, що споживач шукає здоровіший продукт з меншою кількістю залишкових хімічних речовин, а виробники задоволені доходами та отриманим прибутком.

 

Варто задуматись над питанням вибору сортів для закладання саду, тому в Україні попит на споживання органічного яблука зростатиме і буде триматись на високому рівні. Таким чином, перевага буде на боці тих фермерських господарств, які першими приймуть рішення про вирощування імунних сортів.

 

Вирощування сортів яблук Гала, Голден Делішес і Айдаред становлять майже половину валового збору яблук у Європі.

 

Домінантним сортом яблуні в Євросоюзі з порівняно стабільним обсягом виробництва близько 2,5 млн т і надалі залишається Голден Делішес (Golden Delicious), на частку якого припадає 23% від загального валового збору.

 

Сорт яблук Гала (Gala) займає друге місце за популярністю у країнах ЄС. За даними Всесвітньої асоціації виробників груш і яблук (WAPA), європейські садівники зберуть понад 1 млн т яблук сорту Гала, що сягає майже 11% від загального обсягу врожаю яблук у садах ЄС.

 

Замикає трійку лідерів сорт Айдаред (Idared) з часткою 9% від загального виробництва.

Новозеландський сорт Гала став одним із провідних сортів у країнах Західної Європи за рахунок наявної потужної мережі фруктосховищ-холодильників, які забезпечили реалізацію у зимовий період і відповідну рентабельність цього ранньозимового сорту. Особливою популярністю користується клон Гала Маст, а також розрекламований останнім часом клон Галасі.

 

Крім сорту Гала, серед лідерів з тенденцією до нарощування продукції у країнах ЄС за останні п’ять років особливо виділяються сорти Фуджі і Бреберн, а також Пінк Леді.

 

Раніше вважалося, що ці сорти особливо вимогливі до теплозабезпечення і можуть вирощуватися в регіонах з тривалим вегетаційним періодом. Проте останнім часом спостерігається розширення продукції сорту Бреберн у країнах Центральної Європи (Німеччина), а також успішні спроби його вирощування навіть у Польщі.

 

Особливо звертає на себе увагу спад виробництва плодів донедавна популярного в Італії, Німеччині й Бельгії зимового сорту Глостер, а також сортів Айдаред і Джонаголд (це не стосується клонів останнього).

 

Також практично вилучено з виробництва популярний колись сорт Мекінтош та майже наполовину знизилася продукція розповсюджених сортів Джонатан і Спартан. Зменшилося виробництво плодів сорту Глостер, Джонаголд і Айдаред.

 

Хоч реалізаційні ціни на плоди сорту Елстар утримуються на високому рівні, зменшення його продукції пов’язують переважно з його не технологічністю, зокрема проблемами у проріджуванні зав’язі і періодичним плодоношенням, а також труднощами з отриманням одномірних якісних плодів і їх зберіганням.

 

Незабаром час весняного закладання яблуневих садів. Відповідно тим, хто планує закладати нові сади та вирощувати яблука, необхідно терміново вирішувати, де і який садивний матеріал придбати.

 

За останні кілька років кількість інвестицій у садівництво значно збільшилася.

 

Найбільш «прискіпливі» імпортують садивний матеріал із-за кордону, який у кінцевому результаті стає дуже дорогим, а процедура ввезення є складною та ризикованою. Ті, хто зараз обмірковує та планує працювати у садівництві, роблять попередні замовлення у плодорозсадниках за 1–2 роки до безпосереднього закладання саду, тому що саме стільки часу потрібно для виробництва садивного матеріалу. Таким чином, вони можуть бути впевнені, що садивний матеріал буде доступним. Ця система розвинулася і є типовою для країн західної Європи.

 

Серед новинок представлені сорти жовтого кольору — це Луна, Оріон та Сіріус, також червоно забарвлені — Розела та Ред Топаз. Цей сортовий склад розширений не менш цінними сортами німецької селекції Ренора, Реколор. Всі вісім сортів стійкі проти парші, мають привабливий зовнішній вигляд, а головне, відмінний смак, і на додачу дуже довго зберігаються у звичайних сховищах.

 

Сорт стійкий до парші та імунний до борошнистої роси, зимовий — при звичайному зберіганні зберігається до березня, дозріває одночасно з сортом Голден Делішес, у процесі зберігання плоди жовтіють, а при перезріванні з’являється слабкий рум’янець, плоди середні або великі, можна вирощувати і нестандартні (величезні) плоди, м’якоть жовта, щільна, дуже соковита, смак відмінний, гармонійне поєднання кисло — солодкого смаку, придатний для біовирощування.

 

Сорт стійкий до хвороб, пізньозимовий, при звичайному зберіганні долежує до квітня, плоди середнього розміру, округлі, м’якоть жовта, щільна, дрібнозерниста, дуже соковита з багатим ароматом, придатний для біовирощування.

 

Сорт стійкий до парші та борошнистої роси, пізньозимовий, зберігається до квітня, дозріває до середини жовтня, плоди жовті зі слабким рум’янцем, у процесі зберігання плоди жовтіють, м’якоть щільна, соковита, хрустка, співвідношення вмісту цукру і кислоти врівноважене. Не заражується підшкірною плямистістю, дуже високоврожайний, швидкоплідний, придатний для біовирощування.

 

Зимовий сорт, виведений у Чехії. Дерево невелике, слаборосле, швидкоплідне, зимостійке. Плодоношення настає рано, характерні постійні і високі врожаї. Плоди плоскі, середні або великі. Рум’янець на всій поверхні плоду. М’якоть щільна, жовта, хрустка, дуже смачна. Стійкий проти парші та борошнистої роси. Дозріває на кілька днів пізніше, ніж Голден Делішес. Зберігається до березня у звичайному підвалі.

 

Сорт стійкий до парші, імунний до борошнистої роси, зимовий швидкоплідний. При звичайному зберіганні долежує до березня, плоди середні або великі, яскраво-червоні, м’якоть щільна, соковита, солодка, з низьким вмістом кислоти, ароматна, дає систематичні високі врожаї. Сорт відмінно підходить для системи інтенсивного вирощування навіть у більш прохолодних зонах України, придатний для біовирощування.

 

Десертний сорт яблук. Надзвичайно стійкий до парші, толерантний до борошнистої роси, бактеріального опіку та раку. Рано починає плодоносити. Дає високі врожаї. Дозріває пізно, знімна стиглість на початку жовтня, при звичайному охолодженні зберігається до кінця березня. Форма приплюснуто-куляста. Поверхневе фарбування — яскраво червоне, шкірка з дрібними цяточками. Смак солодко-кислуватий

 

Десертний, зимовий сорт яблук. Стійкий до парші, характеризується середньою стійкістю до борошнистої роси. Має кулясто-конусоподібну форму та червоне забарвлення. Придатний для біовирощування

 

Серед представлених сортів можна обрати сорти найбільш придатні для переробки — з високим вмістом кислоти, та десертні сорти, які можуть повністю забезпечити потреби свіжого споживання.

 

Слід зазначити, що ці сорти повною мірою відповідають західноєвропейським вимогам до дитячого харчування Baby Food (продукт вироблений з яблук, які отримують шляхом інтегрального або органічного (біо) вирощування, що гарантує низький рівень пестицидів у плодах, а відповідно, у кінцевому продукті). Західноєвропейські виробники дитячого харчування вважають, що ці жовті сорти особливо придатні для виробництва сировини. Таким чином, сорти максимально задовольняють потреби як свіжого споживання, так і широкий спектр промислових цілей.

 

Для закладання інтенсивного плодового саду доцільно використати насамперед економічно вигідні сорти яблуні зимового строку достигання, які користуються підвищеним попитом на ринку, транспортабельні і здатні добре зберігатись.

 

У промислових насадженнях, площа яких перевищує один гектар, слід вирощувати до п’яти зимових сортів яблуні, якими займають 70–80% площі.

 

Якщо поблизу господарства є ринок збуту, то для безпосередньої реалізації варто запровадити певну частку високотоварних літніх і осінніх сортів.

 

За невеликої кількості сортів у саду легше здійснити систему захисту насаджень від хвороб і шкідників та сортове формування й обрізування дерев.

 

При підборі сортів слід взяти до уваги їх вимоги до ґрунтово-кліматичних умов, насамперед температурного режиму і тривалості періоду вегетації. До цієї групи належать наступні сорти.

 

Сорт, виведений у США, за останнє десятиріччя став одним з основних промислових сортів України. Дерево середньоросле з округлою густою кроною, досить зимостійке. Скороплідний сорт зі щорічною урожайністю. Уражується борошнистою росою, листя — слабко паршею. Плоди зберігаються у звичайних плодосховищах до червня-липня.

 

Завдяки скороплідності, високій щорічній урожайності, транспортабельності та здатності плодів до тривалого зберігання сорт Айдаред, який рекомендований в Україні з 1986 року, в найближчому майбутньому ще утримуватиме чільне місце серед інших зимових сортів.

 

Новозеландський сорт ранньозимового строку достигання. Скороплідне середньоросле дерево, схильне до перевантаження урожаєм, чому запобігають нормуючим обрізуванням та проріджуванням зав’язі. Вразливе до парші, відносно стійке до борошнистої роси. Зимостійкість середня. Схильне до пошкодження хворобами кори.

 

Плоди транспортабельні, середньої величини, округло-конічні з гладенькою сухою шкіркою. Збиральна стиглість настає із середини вересня. У холодильнику плоди зберігаються майже без втрат до квітня. Поширені клони з більш інтенсивним забарвленням: Гала Маст, Роял Гала і Мондіал Гала.

 

Один із світових лідерів, американський скороплідний середньорослий сорт, краще вирощувати в зоні з теплим кліматом. Дерева слабко пошкоджуються борошнистою росою, плоди стійкі до парші, яка уражує листя. Зберігаються до травня, але при низькій вологості повітря у сховищах в’януть.

 

Пізньозимовий сорт, отриманий у Мліївському інституті садівництва ім. Л. П. Симиренка. Дерево дуже сильноросле (тому варто застосувати карликову підщепу), високої зимостійкості, стійке до парші і борошнистої роси. Урожайність висока без проявів періодичності.

 

Плоди транспортабельні, крупні, одномірні, округло-циліндричні. Шкірка середньої товщини, зеленувато-жовта, з неяскравим темно-червоним дещо розмитим рум’янцем на більшій частині поверхні. Знімальна стиглість настає у кінці вересня-на початку жовтня, споживча — через 1,5–2 місяці після збирання. Зберігання у холодильнику до червня практично без втрат.

 

Імунний до парші пізньозимовий американсько-французький сорт. Сильноросле, скороплідне, схильне до періодичного плодоношення дерево, мало вразливе до борошнистої роси. Плоди середньої величини, округло-конічні. Збиральна стиглість настає у першій половині жовтня, дещо пізніше від сорту Голден Делішес, зберігається до березня.

 

Пізньозимовий сорт яблуні, отриманий від запилення пилком сорту Делішес в 1949 році, гібридної форми. Дерево швидко і сильноросле, з округлою, злегка розлогою, середньо загущеною кроною. Не вибагливе до умов вирощування. Листя і плоди стійкі до грибних захворювань. Дерево має високу зимо- і морозостійкість. Середньорічна урожайність 15-річних дерев на сіянцевих підщепах в умовах Черкаської області була 397,1 ц/га, найвища — 591,6 ц/га, в Київській області — 372,5 ц/га. За роки конкурсного сортовипробування за урожайністю та стабільністю плодоношення Росавка перевищила всі сорти зимового строку достигання. У холодильниках зберігаються до липня. Плоди транспортабельні. Сорт включений у районування з 1992 року в Лісостепу, з 1998 — у Степу, перспективний для Полісся.