Сучасне буряковиробництво потребує змін

Дослідження з удосконалення технології виробництва цукрових буряків були спрямовані на максимальне збільшення продуктивності посівів буряків за рахунок мінімізації технологічних операцій, підвищення рівня родючості ґрунту та загальної екологічної безпеки.

 

Екстенсивне землекористування та неконтрольоване сільськогосподарське навантаження на ґрунтовий покрив спричинили до деградації земельних ресурсів та втрати ними відновлюваної здатності.

 

Екологічна обґрунтованість землекористування зумовлена вивченням взаємодії чинників: абіотичного (форми рельєфу, кліматичні показники та ін.), біотичного (межі біологічної стійкості біопродуктивності складових земельних ресурсів) та антропогенного (структура угідь, рівень застосування агротехніки, управління та контролю стану земельних ресурсів тощо).

 

Оптимізація землекористування вирішується переважно знехтуванням екологічних проблем. І тільки в особливо екологічно небезпечних районах почали оцінювати екологічну ефективність запропонованих проектів. Як наслідок у Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській областях понад 80% сільськогосподарських угідь є дефіляційно небезпечними, в Кіровоградській, Одеській та Чернігівській областях більше 40% змитими, у Вінницькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській, Чернівецькій, Київській, Полтавській понад 50% — кислими. У всіх областях землі під ріллею мають деформовану структуру ґрунтів. Щорічний приріст еродованих земель становить 80–90 тис. га. Втрати грунту від ерозії протягом одного року перевищують 600 млн т, зокрема гумусу, за різними оцінками, від 20 до 30 млн т, що еквівалентно 320–330 млн т органічних добрив.

 

Ситуацію суттєво погіршує велика кількість промислових викидів. Особливо небезпечними є викиди радіоактивних та хімічних елементів (важких металів, пестицидів, збудників інфекційних хвороб). Основними джерелами забруднення ґрунтів важкими металами є аерозольні викиди в атмосферу у вигляді сульфідів, окислів, твердих відходів тощо. Під їх впливом структура грунту суттєво ущільнюється та зменшується пористість і мікроагрегатність.

 

Тому зменшення внесення пестицидів при вирощуванні цукрових буряків за рахунок більш інтенсивного використання агротехнічних операцій є актуальними.

 

Основними важелями економічного прогресу бурякоцукрового підкомплексу АПК є впровадження високоефективних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності цукрових буряків і зменшення їх собівартості. Кожна технологія як вітчизняна, так і європейська має бути екологозберігальною і представляти собою комплекс біологічних, агротехнічних, технологічних, організаційно-економічних заходів, які в цілому забезпечують отримання високих показників урожайності і якості коренеплодів.

 

В основі технології виробництва цукрових буряків мають бути високопродуктивні гібриди, ефективне використання природних, а також оптимально насичених агротехнічних факторів продуктивності (науково обгрунтовані сівозміни, системи удобрення, обробітку ґрунту), застосування високоефективних засобів захисту рослин буряків від шкідників, хвороб і бур’янів з мінімальними нормами внесення та своєчасним забезпеченням нормативними матеріально-технічними засобами на час проведення технологічних операцій.

 

Аналізуючи стан бурякоцукрового виробництва, слід зазначити, що за період незалежності України (1991–2016 рр.) площі під цукровими буряками зменшилися із 1549 тис. га до 292 тис. га. В той же час, врожайність коренеплодів послідовно зростала, особливо з 2006 р. (28,5 т/га), і найбільшого рівня досягла у 2016 р. — 47,8 т/га при цукристості 17,88%.

 

Таким чином, буряковиробництво розвивається інтенсивно, проте не забезпечує концентрацію капіталу на одиницю площі. Реалізація продукції і отриманий додатковий продукт не дозволяє вести розширене відтворення. І найголовнішим є те, що це зумовило виробників на пошук заміни вирощування цукрових буряків іншими культурами.

 

Так, наприклад, площа під кукурудзою в Україні становить понад 4 млн га (4650 грн/т), соняшником — близько 6 млн га (10000 грн/т), соєю — 2 млн га (реалізаційна ціна 11000 ­грн/т), озимою пшеницею близько 6 млн га (ціна реалізації 4700 грн/т). Ці культури мають високі реалізаційні ціни, і тому вони більш рентабельні, ніж цукрові буряки.

 

Отже, однією із причин скорочення площ під цукровими буряками є те, що в приватних господарствах значно вигідніше вирощувати такі сільськогосподарські культури, як соняшник (особливо на орендованих землях, де не завжди дотримуються сівозмін), кукурудзу на зерно, озиму пшеницю і сою.

 

В Україні виробництво цукрових буряків можна збільшити шляхом удосконалення технології, впровадження науково обгрунтованих сівозмін. Науково обґрунтовані сівозміни з довгою і короткою ротаціями та ефективного удобрення сільськогосподарських культур мають вагомий вплив на поживний, водний, тепловий та повітряний режими ґрунту.

 

Нині у багатьох сільськогосподарських підприємствах вирощування цукрових буряків та й інших сільськогосподарських культур здійснюється без урахування ланок сівозмін, науково обґрунтованої системи удобрення, збереження та підвищення родючості ґрунту, екології навколишнього середовища та покращення балансу поживних речовин у сівозміні.

 

У базових бурякосійних районах Лісостепу України було встановлено, що за рахунок оптимізації співвідношення сівозмінних факторів, систем удобрення та обробітку грунту успішно вирішується проблема відновлення, підтримування та навіть збільшення запасів органічної речовини і вмісту гумусу в ґрунті, створення сприятливого біологічного режиму.

 

В останні роки у сільськогосподарських підприємствах Київської області проводиться комплекс заходів, направлених на підвищення родючості ґрунту, ефективне використання землі, засобів механізації і хімізації. Пріоритетним напрямом у забезпеченні збалансованого розвитку агропромислового виробництва є збільшення виробництва цукрових буряків за рахунок насамперед впровадження у виробництво нових гібридів та нових прогресивних технологій.

 

Попри нинішній стан галузі немає підстав, аби змінити своє ставлення до культури цукрових буряків, не вбачаючи в них пріоритетності, необхідності відродження у нових ринкових умовах. Адже зусиллями науковців розроблена біоадаптивна екологозберігальна технологія вирощування цукрових буряків, яка адаптована до конкретних умов виробництва. Поряд з агротехнічними заходами боротьби з бур’янами, шкідниками та хворобами застосовуються хімічні засоби боротьби з ними з обмеженими мінімальними нормами внесення.

 

Щодо технології виробництва цукрових буряків, то високорентабельні господарства впевнено визначились і успішно застосовують біоадаптивну екологозберігальну технологію виробництва, що базується на сучасних інтенсивних триплоїдних та диплоїдних гібридах, високопродуктивних технічних засобах, ефективних системах захисту від бур’янів, хвороб та шкідників.

 

Гібриди нового покоління Злука, Хорол, Рамзес, Анічка, Булава, Етюд, Ольжич, Різольд, Прометей за рівнем прибавки врожайності коренеплодів перевищили контрольний ЧС Шевченківський на 13,1–20,4 т/га, за збором цукру всі гібриди перевищили 10 т/га.

 

Характерною особливістю цих гібридів є те, що вони, крім високого потенціалу продуктивності коренеплодів, характеризуються екологічною стабільністю, адаптовані до зональних варіантів екологозберігальної технології вирощування цукрових буряків. Окремі з них (Приз, Різольт) мають підвищену стійкість до хвороб — ризоманії, коренеїду, церкоспорозу та борошнистої роси. Вирощування стійких до хвороб гібридів на великих площах дозволяє одержувати високі й стабільні врожаї за умов мінімального застосування препаратів захисту рослин від хвороб і знизити хімічне навантаження на ґрунт і ґрунтові води, захистити довкілля. Всі гібриди, що вивчалися, забезпечили врожайність понад 60,0 т/га при цукристості 16,4–17,2%, збір цукру понад 10 т/га (табл. 1).

 

Таблиця 1. Продуктивність сучасних ЧС гібридів цукрових буряків у 2015–2016 рр.