Продуктами фотосинтезу є ряд органічних речовин, які виникають безпосередньо у рослинах на світлі у результаті засвоєння СО2, мінеральних сполук азоту і сірки. Продуктами фотосинтезу невуглецевої природи є амінокислоти та білки. Процес фотосинтезу знаходиться у тісній залежності від азотного метаболізму. Синтез азотовмісних органічних речовин і перш за все білків забезпечує виникнення асиміляційного апарату — хлорофілу, структур, на яких протікає фотосинтез і білків — ферментів, які беруть участь у його втіленні. Мінеральний азот, який надійшов у листки з ґрунту через коріння, використовується на побудову амінокислот та білка. Конкретним і найбільш важливим у практичному відношенні результатом фотосинтезу є накопичення його продуктів і створення урожаю.
Фотосинтез, а саме його продуктивність, слід вважати процесом, який визначає урожай. Продуктивність фотосинтезу рослин визначається двома головними показниками: сумарною площею листя за вегетацію та інтенсивністю фотосинтетичних процесів на одиницю площі листя. Тобто для отримання високого врожаю необхідно, щоб не тільки площа листя посіву була оптимальною, а щоб і в листках процеси фотосинтезу проходили як можна довше.
Формування гібридами площі листкової поверхні залежить не тільки від загальної кількості опадів, але і від температури повітря у період формування листкової поверхні. Чим вища температура повітря і більше опадів, тим більша площа листкової поверхні. Площа листкової поверхні визначає інтенсивність процесів фотосинтезу, а накопичення продуктів фотосинтезу у насінні супроводжується збільшенням їх маси.
У початкові періоди росту і розвитку рослини основну масу елементів живлення використовують на створення листового апарату, де в цей час найбільш активно утворюється органічна речовина. Тому забезпеченість доступними формами поживних речовин при достатньому вологозабезпеченні ґрунту є основним фактором, що визначає формування фотосинтетичної потужності посіву соняшнику.
Також відмічають зниження інтенсивності фотосинтезу, вмісту вуглеводів і активності ферментів у соняшнику під впливом ґрунтової посухи на будь-якому етапі розвитку рослини. По мірі розвитку рослин, усихання та наступного відмирання нижніх листків визначальну роль в утворенні листової поверхні починають відігравати новоутворені листки. В посівах соняшнику до збирання можуть бути зеленими 2–3 листки, або всі листки є сухими.
Ярусність листків має неоднаковий вплив на процеси фотосинтезу та жироутворення. Встановлено, що листя нижнього ярусу постачають продуктами фотосинтезу кореневу систему в період її інтенсивного росту і функціонування; в період інтенсивного жироутворення в насінні вони відмирають. Інтенсивний відтік азотистих речовин листя середнього ярусу забезпечує біосинтез більшої частини запасних білків насіння. Відповідальним за накопичення олії у рослинах є листя верхнього і частково середнього ярусу.
Більш довгочасне функціонування листкового апарату при азотному живленні позитивно впливає на накопичення органічної маси спочатку в листках і стеблах, а потім і в насінні.
Якість олії соняшнику
визначають сортові особливості
Якість насіння соняшнику значним чином обумовлена вмістом у ній олії. Використовують жири як у нативному (природному) вигляді, так і модифіковані для виготовлення маргарину, кулінарних, кондитерських, косметичних виробів, харчових концентратів, морозива, а також гумотехнічних виробів. Як продукт харчування рослинні олії мають ряд переваг перед тваринними жирами. У їх складі більше ненасичених «незамінних» жирних кислот, серед яких дуже цінна лінолева, вміст її у соняшниковій олії досягає 68–71%.Якість олії соняшнику визначається сортовими особливостями, ґрунтово-кліматичними умовами та технологією вирощування культури. Вся різноманітність олії, що утворюється в різних рослинах, визначається властивостями і співвідношенням кислот, що входять до її складу. Певний хімічний склад олії є вирішальним для визначення доцільності використання її на продовольчі чи технічні цілі. На якість олії впливає жирно-кислотний склад. Основними жирними кислотами в олії соняшнику є олеїнова та лінолева. З насичених завжди присутні пальмітинова та стеаринова кислоти. Окрім вищевказаних кислот в олії соняшнику в незначній кількості присутні ліноленова, пальмітолеїнова та інші.
Якість соняшникової олії визначають такими хімічними показниками: вміст олії, протеїну, насичених та ненасичених жирних кислот та інші. Вміст олії у насінні соняшнику може становити 50–52%, білка — 12–16%. Між процесами утворення олії та білка існує значна негативна кореляція. Вміст жирних кислот: найбільш поширені сорти і гібриди соняшнику містять 65–55% лінолевої, 32–36% олеїнової, 5–6% пальмітинової та 4–8% стеаринової кислот.
Завдяки ненасиченим жирним кислотам олії володіють специфічною здатністю до окислення киснем повітря при зберіганні і переробці. У результаті окислення ненасичених жирних кислот утворюються токсичні сполуки й багаточисельні вторинні продукти окислення, частина яких володіє канцерогенною дією. Легше за всі окислюється більш ненасичена лінолева кислота, тому зниження її концентрації за рахунок збільшення вмісту олеїнової кислоти підвищує стійкість олії до окислення.
Гібриди з підвищеним вмістом олеїнової кислоти повинні мати її у своєму складі до 75%. Олія з високоолеїнової сировини за жирнокислотним складом дуже близька до оливкової і є повноцінним її замінником у консервному та інших виробництвах, де застосовують високі температури, і продукція розрахована на тривале зберігання.
Високоолеїнова олія при зберіганні і нагріванні окислюється повільніше, ніж звичайна соняшникова олія. Потужним стимулом для зростання площ високоолеїнового соняшнику в світі є придатність його переробки на біодизель. Паливні характеристики прямо залежать від співвідношення лінолевої та олеїнової кислот. Лише за високим відсотком олеїнової кислоти характеристика палива відповідатиме чинним вимогам.
Гібриди з підвищеним вмістом пальмітинової кислоти можуть бути повноцінним замінником імпортної пальмової олії. Також олію з підвищеним вмістом пальмітинової кислоти широко використовують у харчовій, фармакологічній та парфумерно-косметичній промисловостях.
В. СКИДАН, канд. с.-г. наук, с. н. с.,
заступник директора з наукової роботи
М. СКИДАН, канд. с-г. наук,
старший науковий співробітник
Інститут рису НААН
