Під час ураження зелених ягід на їх поверхні, крім борошнистого нальоту, з’являються коричневі дрібні плями, ягоди припиняють ріст і розвиток, темнішають, твердіють, засихають, у вологу погоду загнивають. Розвиток хвороби на стиглих ягодах призводить до їх розтріскування і заселення іншими мікроорганізмами. В спекотну погоду уражені рослини мають запах гнилої риби.
Збудником хвороби є гриб Erysiphe necator Schwein, анаморфа: Oidium tuckeri Berk, який у циклі свого розвитку формує конідіальне і сумчасте спороношення.
Конідіальне спороношення характеризується утворенням на поверхневій грибниці коротких нерозгалужених конідієносців, на верхівках яких формуються одноклітинні, безбарвні, бочкоподібні конідії, які зібрані в ланцюжки. Протягом вегетації рослин інфекція поширюється конідіями.
Проявлення оідіуму на молодих листках винограду
Інкубаційний період розвитку хвороби, залежно від температури та вологості повітря, триває від 4 до 25 діб. Гриб розвивається у досить великому температурному діапазоні, від 5 до 40°С (оптимум 20–25°С). Грибниця починає розвиватися за температури 10–11°С, а конідії проростають при 5–7°С, і при 33°С вони гинуть, а при 37–40°С гине і поверхнева грибниця. Для проростання конідій не вимагається краплинна волога, достатньо відносної вологості від 25% і вище. Проте підвищена вологість сприяє більш інтенсивному росту грибниці й утворенню конідій. За оптимальних умов (20–25°С) інкубаційний період розвитку хвороби дорівнює 7–8 дням, при 16°С — 17, при 8°С — 25 дням. Ці дані можуть бути використані для встановлення строків проведення профілактичних обробок.
Особливо інтенсивний розвиток хвороби спостерігається за високої відносної вологості повітря і теплої безвітряної погоди в районах, розташованих поблизу морів, озер, річок. Сприяють розвитку захворювання часті чергування засушливих і вологих періодів, коли рослини сильно ослаблюються.
Діагностичні ознаки хвороби на листках у період дозрівання ягід
Восени на уражених тканинах гриб формує сумчасте спороношення у вигляді темно-коричневих, кулястих клейстотеціїв із сумками і сумкоспорами. Сумки яйцеподібні, овальні, в яких формується 6–7 овальних, безбарвних сумкоспор. Клейстотеції легко змиваються дощем і під дією ґрунтових мікроорганізмів швидко руйнуються.
Основним джерелом інфекції є уражені пагони рослин, на яких між лусочками бруньок, у тріщинах і складках кори, всередині бруньок і навколо зачатків суцвіть зимує грибниця патогена, а весною, на початку вегетації рослин, поновлюється розвиток конідіального спороношення. Конідії гриба розносяться вітром, викликаючи первинне зараження здорових частин виноградної лози.
Діагностичні ознаки прояву оідіуму на молодих пагонах і вусиках
Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин, зниженні врожаю і його якості. Уражені пагони слабо розвиваються, повільно дерев’яніють, часто вимерзають за незначного зниження температури. Уражені ягоди розтріскуються, загнивають і стають непридатними для вживання. Шкідливість хвороби різко збільшується у загущених виноградниках через несвоєчасне підв’язування пагонів.
Захисні заходи
Вирощування стійких сортів. Сорти винограду з темнозабарвленими ягодами і підвищеною кислотністю, як правило, більш стійкі до оідіуму, ніж сорти зі світлими ягодами і меншою кислотністю.
З агротехнічних заходів своєчасно виявляти осередки інфекції, що зимує, та їх знищення (дуже важливо, тому що осередки є багаторічними і постійно діючими); забезпечувати краще провітрювання кущів (вирізання уражених пагонів, виламування листків, проріджування кущів); спалювання уражених пагонів; використання здорового посадкового матеріалу, проведення фосфорно-калійних підживлень.
Закладання маточників прищепних і підщепних лоз, шкілки тільки оздоровленими елітними чубуками, заготовленими зі здорових кущів винограду. Протягом вегетації маточників тричі проводять фітосанітарну експертизу насаджень (у травні-червні; серпні-вересні і після обпадання листків). Для зменшення ураження підщепної лози оїдіумом та іншими хворобами її вирощують на вертикальних шпалерах та опорах.
Для захисту щеплень у шкілці проти оідіуму виконують профілактичні обприскування фунгіцидами, які рекомендовані для застосування і на плодоносних насадженнях. Своєчасний хімічний захист шкілки винограду забезпечує добрий захист щеплень від хвороб, гарний приріст і його визрівання.
Уражені оідіумом ягоди винограду
Після викопування зі шкілки саджанці ретельно сортують і знезаражують перед закладанням на зберігання 0,1% суспензією Топсину-М або аналогами.
Виноградники закладають саджанцями цінних столових, універсальних і технічних сортів винограду з високою польовою стійкістю до оідіуму та інших хвороб: Аліготе, Каберне Совіньон, Красень, Лівія, Ляна, Маріаса, Сапераві, Мускат Дністовський, Олімпійський, Осінній розовий, Південнобережний, Рислінг, Рубіновий Могарача, Юбілей Молдавії, Ялтинський безнасінний та ін., на яких застосування хімічних профілактичних заходів є мінімальним.
Висаджують виноградники на південних, південно-західних або південно-східних схилах, на яких рядки розташовують паралельно напрямку панівних вітрів. Перед їх садінням вносять органічні і мінеральні добрива з урахуванням рівня забезпеченості ґрунтів елементами живлення.
На молодих і плодоносних виноградниках велику увагу приділяють високоякісному обробітку ґрунту в рядках і міжряддях, внесення збалансованих за елементами живлення оптимальних доз мінеральних добрив, що суттєво підвищує стійкість рослин до хвороби. Під час вегетації виноградників проводять позакореневі підживлення рослин макро- і мікроелементами на основі даних агрохімічного аналізу ґрунту.
Своєчасно підв’язують, обламують, пасинкують, чеканять пагони, систематично проводять захисні заходи проти бур’янів, що суттєво знижує інтенсивність розвитку оідіуму та інших хвороб.
Уражена оідіумом лоза винограду
Для знищення запасу інфекції, що зимує, збудників оїдіуму, мільдью, антракнозу, бактеріального раку, чорної та інших плямистостей, сірої гнилі рано навесні до початку вегетації або після її завершення пізно восени обприскують рослини препаратами на основі діючих речовин: сульфату заліза (Айрон 15–18 кг/га); алюмінію фосфіту + фосфористої кислоти + імідаклоприду + лямду-цигалотрину, р. к. (Брунька, 2,0 л/га, який ефективний також проти кліщів і червиць).
Для обмеження поширення і розвитку оідіуму на винограді використовують фунгіциди на основі діючих речовин: дифеноконазолу + цифлуфенаміду (Діналі 90 DC, к. д., 0,6–0,7 л/ га); крезоксим-метилу + боскаліду (Колліс, к. с., 0,4 л/ га); метрафенону (Вівандо, к. с., 0,2 л/ га); міклобутанілу + квіноксифену (Принцип 90 SC, к. с., 1,0 л/ га); пенконазолу (Топаз 100 ЕС, к. е., 0,15–0,25 л/га та аналоги); проквіназиду (Талендо 20, к. е., 0,175–0,225 л/га); сірки (Кумулюс ДФ, в. г., 4,0–6,0 кг/ га; Тіовіт Джет 80 WG, в. г., 5,0–8,0 кг/га та аналоги); тебуконазолу + тріадименолу + спіроксаміну (Фалькон 460 ЕС, к. е., 0,3 л/ га); тетраконазолу + проквіназиду (Талендо Екстра, к. е., 0,3–0,35 л/га); трифлоксістробіну (Флінт 50 WG, в. г., 0,25 кг/га); флутріафолу (Фитолекарь, к. с. — 0,1 л/га).
Для недопущення виникнення резистентності в окремих фітопатогенів до діючих речовин системних фунгіцидів їх застосовують лише в чергуванні з контактними фунгіцидами.
Проти комплексу хвороб (оідіуму, мільдью, сірої гнилі, чорної плямистості тощо) використовують фунгіциди широкого спектра на основі діючих речовин: азоксістробіну (Квадріс 250 SC к. с., 0,8 л/га та аналоги); алюмінію фосфіту + фосфористої кислоти (Фитал, р. к., 2,0–2,5 л/ га); валіфеналу + манкоцебу (Валіс М, в. г., 2,0 кг/га); гідроксиду міді + сірки (Аккорд, м. с., 4,0–7,0 кг/ га); диметоморфу + фолпету (Сфінкс Екстра, в. г., 1,8–2,2 кг/га); крезоксим-метилу (Стробі, в. г., 0,3 кг/га та аналоги); крезоксим-метилу + дифеноконазолу (Кумир, к. с., 0,2–0,3 л/га та аналоги); піраклостробіну + метираму (Кабріо Топ, в. г., 2,0 кг/га); пропіконазолу + тебуконазолу (Титул Дуо, к. к. р., 0,15–0,25 л/ га); тріадимефону + флутриафолу (Джерело, к. с., 0,1–0,2 л/га); фолпету (Фольпан, в. г., 1,5–2,0 кг/га та аналоги); фолпету + тріадименолу (Шавіт Ф 72, в. г., 2,0 кг/ га); ципродинілу (Хорус 75 WG, в. г., 0,5–0,7 кг/га та аналоги); ципродинілу + тебуконазолу (Бенелус, к. е. 0,8–1,6 л/га).
Проти оідіуму, сірої та інших гнилей ефективні фунгіциди на основі діючих речовин: тіофанат метилу (Топсін М, з. п., 1,0–1,5 кг/га та аналоги); тіофанат-метилу + пенконазолу (Тіофен Екстра, з. п., 1,0–1,5 кг/га); тебуконазолу (Фолікур 250 EW, в. е., 0,4 л/га та аналоги); тебуконазолу + трифлоксістробіну (Натіво 75 WG, в. г., 0,16–0,18 кг/ га); трифлоксістробіну + піриметанілу (Флінт Стар 520 SC, к. с., 0,5 л/га); тріадимефону (Байзафон, з. п., 0,15–0,3 кг/га та аналоги).
Навесні на плодоносних насадженнях обприскування рослин фунгіцидами проти мільдью, оідіуму, антракнозу, чорної плямистості та інших хвороб проводять у період розпускання бруньок і повторно через 10–15 днів.
Профілактичні обприскування обов’язкові при виявленні перших ознак хвороби, повторюють у період цвітіння, наступні обробки виконують з інтервалами у 15–20 днів і тільки в роки сильного розвитку оідіуму — з інтервалами в 7–10 днів.
