Ефективним захист посівів буває за умови використання усіх методів (організаційно-господарських, селекційно-насіннєвих, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших) з урахуванням закономірностей розвитку хвороб і фітосанітарного стану посівів.
В осінній період важливо не допустити пошкодження сходів комахами-фітофагами та ураження хворобами. Для забезпечення фітосанітарної безпеки посівів насиченість сівозмін озимими зерновими колосовими культурами не повинна перевищувати 40%, у тому числі озимою пшеницею 30%.
Кращі в фітосанітарному відношенні попередники озимої пшениці — чорні та зайняті пари, горох, ранні сорти сої, багаторічні бобові трави, гречка, картопля. По стерньових попередниках озимим культурам великої шкоди завдають хлібна жужелиця, злакові мухи, попелиці, трипси, кореневі гнилі, септоріоз, борошниста роса та інші шкідливі організми.
Обов’язковим агрозаходом є знищення бур’янів на усіх полях сівозмін та на неораних землях, узбіччях полів, тому що вони природні резерватори для більшості шкідників та хвороб зернових колосових культур. Просторова ізоляція озимої пшениці, за даними Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, від тогорічних посівів понад 1 км у 1,5–2,0 разів зменшує чисельність пшеничного трипса.
Восени після збирання попередника для передпосівного знищення бур’янів використовують Ураган Форте (2,0–4,0 л/ га), Раундап Екстра (2,0–3,5 л/ га), Раундап Макс (2,4 л/ га) та їх аналоги. Залежно від погодних умов та виду бур’янів, вони гинуть через 5–10 діб. Високого ефекту при осінньому застосуванні гербіцидів можна досягти, застосовуючи їх за середньодобової температури повітря не нижче 10 ºС.
Строк сівби — один з основних чинників, що суттєво впливає на фітосанітарний стан і продуктивність озимих культур. При сівбі в оптимальний строк рослини менше пошкоджуються шкідниками й уражуються хворобами. В посівах, проведених раніше оптимального строку, збільшується шкідливість злакових мух, попелиць, цикадок, борошнистої роси, кореневих гнилей. За пізніх строків сівби озимі сильніше пошкоджуються личинками весняного покоління злакових мух, хлібної жужелиці, клопом шкідливою черепашкою, хлібними пильщиками, хлібними блішками.
Щупле зерно передусім є носієм інфекції збудників хвороб. Тому очистка його від легких фракцій обов’язкова.
Наступний етап — протруєння насіння. Найбільш широкий спектр ефективності забезпечують протруйники, які містять декілька діючих речовин з різними способами дії (контактна, локально-системна, системна). Для захисту від хвороб застосовують один із протруйників: Вітавакс 200 ФФ (2,5–3,0 л/ т), Ламардор Про 180 (0,5–0,6 л/ т), Раксіл Ультра (0,2 л/ т), Сумі-8 ФЛО (1,5 л/ т) та інші.
Протруювати насіння можна завчасно (за 15–30 днів), а також перед сівбою (1–15 днів). Завчасне протруєння більш ефективне для плівчастих культур (ячмінь), особливо проти внутрішньої інфекції (летюча сажка, гельмінтоспоріоз, септоріоз). Системні протруйники ефективніше застосовувати перед сівбою (за 1–15 днів).
При підготовці до протруєння слід ретельно очистити посівний матеріал від пилу, остюків, битого зерна. Відомо, що дрібні частинки пилу та роздроблені частинки зерна мають величезну сумарну поверхню. Внаслідок цього значна кількість протруйника витрачається на покриття цієї поверхні, а до зерна доходить знижена норма препарату. На ефективність протруєння впливає також і натура зерна — маса 1000 зерен. Чим більша маса 1000 зерен, тим менше потрібно обробити певною кількістю протруйника, що позитивно впливає на якість обробки насіння.
Сучасні протруйники безпечні для культур, що захищаються. Але високосистемні триазолові можуть викликати незначне уповільнення проростання. Тому не слід завищувати норму їх використання. Це важливо при сівбі у пізні строки і під час засухи.
Система моніторингу та економічні пороги шкідливості основних фітофагів пшениці в осінній період
Для підвищення стійкості рослин проти шкідливих організмів одночасно з протруюванням насіння доцільно додавати мікроелементи з урахуванням агрохімічного аналізу ґрунту, а для покращення фізіологічних показників, збільшення морозо-, посухостійкості — біостимулятори росту (агростимулін, вермістим-К, емістим-С тощо).
При розміщенні озимих зернових після стерньових попередників за умов достатнього зволоження можливе підвищення шкідливості личинок хлібної жужелиці. Тривалість пошкодження озимих личинками жужелиці восени залежить від вологості ґрунту. У посушливу осінь личинки живляться лише 15–25 днів, а за значної кількості опадів — до 100 днів. Личинки припиняють живлення при зниженні температури до мінусової (0…-5 ºС). Поріг шкодочинності визначають з урахуванням віку личинок, їх щільності (1–3 личинок/м²).
Істотної шкоди в осінній період посівам озимих зернових культур завдають гусениці підгризаючих совок (озима, оклична). Пошкодження найчастіше починається з країв поля (ЕПШ — 2–3 гусениці/ м²). Загроза від шкідників, що знаходяться у ґрунті, зростає за відсутності передпосівної культивації. За вимушеної сівби зернових після колосових попередників проводять допосівні розкопки та при виявленні зазначених ґрунтових шкідників в чисельності більше порогової, насіння за 1–15 днів до сівби обробляють Круїзером 350 FS (0,4–0,5 л/ т), Рубіж (2,0 л/ т), Табу (0,4–0,5 л/ т) тощо або комбінованими Селест Топ (1,3–1,5 л/ т), Юнта Квадро (1,4–1,6 л/ т), що поєднують ефективність проти шкідників та насіннєвої і ґрунтової інфекцій хвороб.
Цей захід забезпечує токсикацію насіння та сходів протягом 2–3 тижнів та буде ефективним також проти злакових мух, цикадок, попелиць, інших шкідників, що забезпечить також і профілактику вірусних хвороб.
В подальшому в осінній період хімічні заходи захисту від хлібної жужелиці доцільні за наявності 1–2 личинок/ м² у фазі сходи-3-й листок, початок кущіння — 2–3 екз./ м² і більше. Застосовують інсектициди Маршал 25 (0,8–1,2 л/ га), Енжіо (0,18 л/ га), Актара 240 (0,15–0,16 л/ га), Шаман (1,0 л/ га) тощо.
За ранніх строків сівби та помірно теплої погоди є небезпека масового заселення та пошкодження сходів злаковими мухами, які розвиваються на падалиці повсюди. Через пошкодження озимих злаковими мухами осіннього покоління до настання кущіння значна частина рослин відмирає. Особливо зростає їх частка в умовах посухи. У рослин, які вижили, істотно знижується зимостійкість, тому багато з них гине протягом зимівлі. Літ осіннього покоління злакових мух найраніше починається 10 вересня, найпізніше — 20 вересня і триває кілька тижнів, залежно від умов.
За теплої затяжної осені озимина заселятиметься злаковими попелицями, цикадками, котрі шкодять безпосередньо, висмоктуючи соки з рослин, у результаті чого пригнічується їх ріст і розвиток. А головне, є переносниками вірусних хвороб типу мозаїк і карликовості.
За порогової чисельності (злакові мухи 40–50 екз./100 помахів сачком, злакові попелиці — 100–400 екз./м², цикадки — 50–100 екз./м²) згаданих шкідників у фазі сходи-кущіння проводять обприскування осередково чи всього поля інсектицидами із системною дією (Актара, Енжіо).
За умов теплої вологої погоди в посівах озимих зернових, зокрема на добрих агрофонах, створяться сприятливі умови для розвитку кореневих гнилей, борошнистої роси, септоріозу, інших плямистостей. Обприскування посівів проти хвороб проводять фунгіцидами Абакус (1,5 л/ га), Бампер (0,5 л/ га), Імпакт Т (1,0 л/ га), Тілт (0,5 л/ га) тощо. Особливу увагу слід звернути на посіви ранніх строків сівби. Їх обробляють за інтенсивності ураження борошнистою росою, бурою листковою іржею — 1%, септоріозом — 5%.
З подовженням періоду осінньої вегетації подовжується і період вегетації бур’янів. На деяких полях виникне необхідність застосування гербіцидів в осінній період. Так, бакова суміш Пік (0,01 кг/га) та Логран (0,005 кг/га) знищує широкий спектр однорічних дводольних бур’янів, пригнічує осоти. Завдяки ґрунтовій дії ця суміш стримує проростання ранніх ярих бур’янів. Однак, якщо озимі навесні потрібно буде пересівати, на цих площах не можна сіяти соняшник, буряк та ріпак. Після збору врожаю озимини можна висівати культури без обмежень.
В умовах затяжної осені істотно загострюється і проблема мишоподібних гризунів. Пік розмноження у них припадає на жовтень-листопад. Обстеження на виявлення гризунів проводять перед настанням стійких похолодань і надалі за потреб.
Боротьбу з мишоподібними гризунами розпочинають зі знищення їх осередків біля скирт, лісосмуг, на площах багаторічних трав та інших угіддях. При виявленні більше 3–5 жилих колоній на гектарі по полю розкладають у жилі нори по 2–3 г зернових принад Бактороденциду, Роденфосу, Смерть щурам № 1 (10 г у нору), брикетів Шторму (0,7–1,5 кг/га).
Тетяна МОСТІПАН, старший науковий співробітник
лабораторії біоадаптивних технологій в АПВ
Кіровоградської ДСГДС НААН, експерт-дорадник
з питань інтегрованого захисту рослин;
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар
Кіровоградської ДСГДС НААН, к. т. н., с. н. с.
