Одним з ефективних засобів підвищення родючості ґрунту є сидерація. Це агротехнічний захід, що полягає у заорюванні у ґрунт спеціально вирощених на зелене добриво рослин. А самі рослини називають сидератами.
Відомо, що 200 ц зеленої маси бобових рівноцінно 20 тоннам, а хрестоцвітих культур — 15 тоннам гною. У структурі посівних площ вони мають займати не менше 10%.
Основні сільськогосподарські культури не повністю використовують вегетаційний період, залишається достатня кількість теплих світлих днів та опадів, щоб після збирання основних культур — озимих, ранніх ярих зернових, ранньої картоплі, капусти тощо — виростити сидерати.
Давно відомо, що рослина за рахунок фотосинтезу створює близько 95% сухої речовини, один квадратний дециметр поверхні листя за годину засвоює із повітря до 7 мг вуглекислого газу.
Ґрунт під сидератами не так перегрівається, не пересихає, у ньому весь час активно діють мікроорганізми, дощові хробаки, які також працюють на підвищення родючості, збагачення орного шару органічними речовинами. Поверхню ґрунту захищає рослинний покрив, і хоч на короткий період створюються умови, наближені до природних для відновлення родючості.
При використанні сидератів на зелене добриво всі 100% маси, одержаної від фотосинтезу, надходить у ґрунт. Навіть при використанні повторних посівів на зелений корм 50–60% їхньої маси (70–100 ц/га — коренева система і пожнивні рештки) залишається на полях, а при випасанні навіть більше, і дає значну прибавку врожаю наступній культурі.
Протягом літньо-осіннього періоду ґрунт під сидератами не так розмивається і ущільнюється дощами, вода не стікає по поверхні, не змиває родючого шару, а вбирається ґрунтом і поповнює запаси вологи. Дощові краплі не розмивають грудочки землі, не замулюють пори ґрунту, вони повільно стікають по рослинах.
Дощова вода у верхніх шарах ґрунту розчиняє поживні речовини і виносить у нижні горизонти, звідки рослини їх не використовують, забруднюються ґрунтові води, в той же час коріння сидератів перехоплює ці розчини і використовує для формування маси, фактично залишаючи поживні речовини в орному шарі ґрунту.
Загальновідомо, що газоподібні втрати азоту при внесенні мінеральних добрив на чистому пару удвічі більші, ніж під парами, зайнятими рослинами.
Під сидератами майже немає бур’янів — вони їх пригнічують, можна з упевненістю сказати, що очищають землю від бур’янів.
Ґрунт на ділянці, де були з осені заорані сидерати — пухкий, на ньому не застоюється вода, він раніше достигає і дає змогу проводити польові роботи.
Необхідно відзначити і велику фітосанітарну роль, яку відіграють сидерати. Вони нейтралізують ґрунтовтому, несумісність рослин, різко знижують шкоду від шкідників і хвороб.
Широковідомі результати агрономічних дослідів виявили, що найбільш високий урожай біологічної маси в самостійних посівах дав люпин однорічний (табл. 1). В середньому за три роки він забезпечив 606 ц/га. Буркун жовтий і білий другого року життя — відповідно, 506 і 540 ц/га біомаси. Із небобових культур можна виділити редьку масляну.
Таблиця 1. Порівняльна характеристика пожнивної цінності сидеральних культур
Таким чином, можна виділити наступне призначення сидератів: накопичення азоту (N) і гумусу (поліпшення повітряного та водного режимів ґрунту); менше вимивання мінеральних речовин; більш ефективне використання опадів для формування врожаю; зменшення ерозії (укріплення ґрунту); затінення ґрунту (ґрунтозахист) та його оструктурювання (біологічний обробіток ґрунту); рихлення і підґрунтя; боротьба з бур’янами (за рахунок затінення та антагоністичної дії); боротьба зі шкідниками (зниження чисельності нематод) та хворобами.
В цілому підвищення урожаїв наступної культури забезпечується при меншому розході азоту чи більшій ефективності впливу заходів (внесення добрив, обробіток ґрунту) на врожаї за нижчої інтенсивності обробітку ґрунту та дещо меншим застосуванням пестицидів.
Геннадій ГОЛУБ, завідувач кафедрою тракторів, автомобілів та біоенергосистем НУБіП, доктор техн. наук професор
Олег ГАЙДЕНКО, учений секретар Кіровоградської ДСГДС НААН, канд. техн. наук, с. н. с.
Дмитро СКОРОБОГАТОВ, асистент кафедри фізики та загальнотехнічних дисциплін Подільського державного агротехнічного університету, канд. техн. наук
