Кричущий випадок. Сільрада відвела невгіддя під нове кладовище. Але використовувати ту землю не поспішали… Раптом приїхали якісь чужі люди і сказали, що це їхня земля. Показали оформлені належним чином документи з геокадастру. Рейдери!.. Село стало дибки. Як? Зазіхають на могили предків! Виявилося, що на землю претендують учасники АТО. Їм за законом належить по 2 га, які й надала держава.
Село вважало ту землю своєю, бо з діда-прадіда нею користувалися. А чиновники подивилися з високих столичних кабінетів: ага, от тут біля села є державна земля, яку й надамо воїнам… От і виник конфлікт.
За останні роки ми багато чуємо про рейдерство. Що це? Від англійського raider — «нальотчик»: захоплення підприємства проти волі його власників. Основними об’єктами рейдерства є ті господарства, де існує якийсь конфлікт. А якщо його немає — то нескладно й створити. Ми постійно чуємо про корпоративні захоплення, недружні приєднання, злиття, поглинання, переуступку спадщини… Там поміняли замки, там підробили печатку, влаштували «маски-шоу», десь двічі зареєстрували, а потім перереєстрували… Створюють нову компанію зі старою назвою, або змінюють реєстр власників — є купа способів, як діють рейдери.
Інтереси власників та орендарів протилежні, а згода між ними базується на хисткій уступці права на тимчасову оренду. У пайовика вибір зазвичай невеликий. Один-два фермери, холдинг… Тому й ціна оренди дріб’язкова. Пайовик нерідко має на фермера «зуб». Той недодав зерна чи сіна, невчасно виплатив оренду, не зорав город… Так здається пайовикові, але це часто-густо доволі суб’єктивна думка. Так само фермер незадоволений пайовиком. Бо той здав в оренду свої 2 га посеред поля, а потім перекинувся у холдинг, продався конкурентам, створив «шахматку». На цих протиріччях і грають рейдери.
Проблема ця набуває потворних, аморальних рис. Один із резонансних прикладів — захоплення агрокомплексу «Росава-К», який належав добровольцю АТО Марку Паславському, що загинув в Іловайську. В тій ситуації було підроблено підпис уже загиблого фермера.
Щойно у травні нас потрясли вбивства аграріїв. У Миколаївській області позбавили життя подружню пару Новицьких. А у Вінницькій убили подружжя, що займалося вирощуванням яблук. Звісно, то було не рейдерство, бо бандитів не цікавила земля — узяли гроші й втекли. Однак ці події сприймаються у суспільній свідомості аграріїв як пов’язані з тим-таки рейдерством. Мовляв, спочатку на нас нападали ті, тепер — інші бандити, а держава де?
Сама держава — крупний землевласник, вона володіє приблизно 10 млн га. Нібито тут рейдерства не має бути? Але хто й коли бачив зиск суспільству від державних земель? Так само не було ніякого прибутку аж до часів Революції Гідності в таких загальнодержавних монополіях-монстрах, як «Нафтогаз», «Укрзалізниця» тощо. Працював корупційний схематоз: видатки несе держава (усе суспільство), а прибуток забирають керівники й афільовані з ними бокові фірми-«прокладки». Тобто «Нафтогаз» генерував величезний грошовий потік і при тому багато років поспіль показував мільйонні збитки.
Як же цьому протидіяти? В Україні для боротьби з рейдерством при Кабінеті Міністрів України створена Міжвідомча комісія з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств. Діє громадське об’єднання «Бізнес-Варта» і ще деякі структури. Але ж вони, по суті, є прибудовами до вже чинного законодавства — Конституції України, Земельного і Кримінального кодексів.
Рейдерство — це боротьба юристів і практиків правозастосування. Звісно, сильніші часто працюють на потужніше господарство, тому холдинг «віджимає» у малого фермера… що? Як у таких випадках кажуть?.. «Рейдери «віджали» 100 га землі». Ба ні! Не землю, а лише тимчасове й ефемерне право користування нею. Бо відчужувати, тобто передавати від одного власника іншому, землю не можна — діє той-таки мораторій на її купівлю-продаж. Таким чином, поєдинок юристів (і афільованих із ними судових виконавців, а також найманих людей, що забезпечують силову підтримку сумнівному правочину) відбувається не на твердому майданчику приватної власності, а на болоті непевних орендних відносин. Хвилі бруду від цих процесів ми бачимо постійно. Іноді у таких ситуаціях діє самооборона. Але й це теж — вихід за межі закону і підважування монополії держави на насилля.
А чи існує у кодексах такий злочин, як «рейдерство»? Ні. Або таке поняття, як «віджимання землі»? Теж ні. Є інші злочини: «грабунок», «шахрайство». Але ж для того щоб когось пограбувати чи обшахрувати, треба відібрати його власність. Ну, а якщо власність не приватна, а якась ефемерна — оренда, суборенда, емфітемзис, довіреність на управління спадком? Нема власності — нема й грабунку. А що є? Оте рейдерство і безкінечні судові бодання: хто що в кого «віджав». На цьому наживаються юристи, охоронні фірми, депутати, журналісти, нотаріуси — тоді як фермери втрачають час, енергію, гроші.
Продав землю — вона переходить до іншого власника. А свій пай в оренду можна здавати й перездавати безкінечно. Буває, що пайовикові набридає фермер-орендар. Чи пайовик заздрить більшим виплатам на пай у сусідньому районі. І вишукує усі можливості, аби насолити тому, кому довірив свій шматок земельки на кілька років. Якби колись продав би свої 2 га — давно б про них забув. А тепер бігає по зацікавлених сторонах (юристах, фермерах, холдингах) і чинить бучу-колотнечу. І саме у цій каламутній воді ловлять свою рибку рейдери, юристи, депутати всіх рівнів, нотаріуси.
Наше видання вже писало про одного з прибічників мораторію, народного депутата від партії «Батьківщина» Валерія Дубіля. «Нам треба не землею торгувати, а розвивати переробну галузь», — навчав він український народ. Думка гарна, хоча й не нова. Але ми ще тоді зауважували: а що переробляти, коли сировиною володіє орендар гігантських латифундій? Чиє зерно — той і вирішує, переробляти його чи продавати непереробленим, кому і за якою ціною… Зараз самого пана Дубіля звинувачують у рейдерстві. Мовляв, він використав статус нардепа для захоплення кількох агропідприємств на Чернігівщині. Хто там рейдер — він чи його опоненти — святий Господь не розбере. Як і буває у подібних ситуаціях. Очевидне інше: пан Дубіль чомусь і досі не взявся за переробку агропродукції, як радив іншим. А якщо й «переробляє» щось, то хіба що документи. Стає зрозумілим на цьому прикладі й інше: рейдерство — справа набагато привабливіша, ніж агропереробка.
Ми знову намагаємося придумати власний велосипед. Мораторій «заморозив» право на приватну власність. У всьому цивілізованому світі земля продається. Так — з обмеженнями, так — на певних умовах. Але давно вже ніхто не сумнівається у необхідності ринку землі як такого. У КНДР немає ринку землі — натомість є голод, коли вони погрожують усьому світові ракетами, аби лише випросити трохи рису. Земля не продається у соціалістичній Венесуелі — і там теж бачимо багатомісячні протести, порожні полиці магазинів, а туалетний папір видають лише слугам режиму.
Ключовий фактор економічного розвитку — приватна власність. Право на неї зазвичай розглядається як одне з базових, воно вписане у Загальну декларацію прав людини. Саме на ньому виростає не лише економічна активність і добробут, а й людська гідність і ті моральні цінності, які комуністи називали «буржуазними» — родинні стосунки, віра в Бога, любов до батьківщини. Ми жили безвласності дуже довго, майже все ХХ століття. Але «все довкруж колгоспне» — не працює.
Рейдерству сприяють також системні недоліки функціонування судової та правоохоронної систем, системи реєстрації юридичних осіб, прав власності. Юрист, нотаріус, чиновник знають: вони зароблять на рейдерстві у будь-якому випадку, хто б там із фермерів не виграв чи програв. І рейдер вам навіть скаже, що з точки зору макроекономіки рейдерство природнє, воно позбавляє суспільство від економічно слабких підприємств. Тому рейдерів, мовляв, іноді називають «санітарами бізнесу», як вовків. Проблема в тому, що мораторій на власність землі робить уразливими до такої «санітарії» практично всіх агровиробників.
По суті, найхитрішими і найбільшими рейдерами є ті, хто забрав в українців базове право власності на землю, підсунувши натомість лише можливість оренди. І поки триватиме мораторій на нормальні людські економічні відносини, доти процвітатимуть ненормальні — рейдерство, тіньові розрахунки, схеми юридичного ошуканства.
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
