До 2050 року міжнародна продовольча організація FAO прогнозує, що кількість населення досягне близько 10 млрд осіб. З тим значна частина населення на планеті нині страждає від недоїдання. Тому вже багато років дуже гостро стоїть питання: як нагодувати населення в багатьох країнах, що потерпають від дефіциту продовольства. Серед пропозицій, які нині розробляють у рамках концепції сталого розвитку сільського господарства та розв’язання продовольчих проблем, найбільшу увагу привертають сільськогосподарські культури, що здатні за короткий проміжок забезпечити суттєве збільшення виробництва харчової продукції. На думку багатьох експертів й аналітиків однією з найважливіших культур, здатних допомогти у розв’язанні глобальної продовольчої проблеми, є якісна та корисна картопля.
Картопля є унікальною продовольчою культурою світового значення, яку вирощують у 160 країнах на всіх континентах, де мешкають люди. Найбільшими глобальними виробниками картоплі у світі є Китай (95,6 млн тонн), Індія (56,2 млн) та Україна (20,9 млн тонн). Також значне за обсягами виробництво картоплі зосереджено ще в кількох країнах, де виробляють від 8 до 19 млн тонн (Бангладеш, Пакистан, Франція, США й ін.).
Незважаючи на світове лідерство у виробництві картоплі останніми роками інтерес до її вирощування серед вітчизняних господарств суттєво зменшився. І це має своє пояснення, адже майже 99% її вирощують у невеликих особистих селянських господарствах населення. До того ж із 2000 року зберігається тенденція скорочення посівних площ, і станом на 2023 рік вони зменшилися на 419 тис. гектарів і нині становлять загалом 1210 тис. гектарів проти 1629 тис. 2000 року (рис.). Серед причин цього можна назвати високу міграцію сільського населення в міста та за кордон, складну демографічну ситуацію та старіння населення. З іншого боку, змінюється культура харчування, у якій картопля поступово відходить на другий і третій план, порівнюючи із іншими стравами. І це теж варто враховувати, адаптуючи до вирощування нові сорти картоплі, які відповідають сучасним запитам споживачів. Для цього також потрібно приділяти увагу калорійності харчових продуктів і диверсифікації складу продовольчого кошика за рахунок різноманітності раціону.
Рис. Динаміка і тенденції зміни посівних площ картоплі в усіх категоріях господарств
Джерело. Розраховано за даними ДССУ
Останніми роками спостерігається стійке зниження інтересу господарств до вирощування картоплі. Виникає закономірно окреме питання: що змушує аграрія відмовлятися від вирощування картоплі? І чи не втратимо ми з часом цю галузь, як це вже сталося з цукровими буряками.
На перший погляд усе — гаразд. 2023 року всі категорії господарств виробили 21,36 млн тонн картоплі, зокрема 422 тис. тонн на підприємствах і решта — в господарствах населення. Виробництво картоплі останніми роками є досить стабільним і коливається в межах 20–22 млн тонн.
Якщо ж детальніше аналізувати баланс картоплі, то можна побачити деякі негативні тенденції. Насамперед це — зростання імпорту та незначний обсяг експорту картоплі (таблиця). Імпортують, як правило, ранню картоплю з Єгипту й інших країн. Ця ніша поки що є відкритою для вітчизняного агробізнесу в питанні імпортозаміщення.
Таблиця. Баланс картоплі, тис. тонн
Джерело. За даними ДССУ
Іншими негативними моментами на ринку картоплі є скорочення внутрішнього споживання, яке триває вже два десятиліття та використання значної частки картоплі на кормові цілі. Водночас до позитивних зрушень можна віднести збільшення обсягів переробки картоплі.
Нині важливо зберегти вітчизняну галузь картоплярства шляхом розвитку двох спеціалізованих напрямів: вирощування картоплі для подальшої переробки та збільшення експорту її на світовий ринок продовольства. У рамках підтримання глобальної продовольчої безпеки важливо експортувати не лише зерно, а й картоплю. А для цього потрібно створити сучасну інфраструктуру як цілісну систему виробництва, зберігання, переробки та продажу продукції. Також зусилля слід спрямувати на підвищення врожайності вирощування картоплі, яка подекуди у 2–3 рази нижча, ніж у передових країнах із її вирощування.
Перспективи ефективного розвитку вітчизняного картоплярства пов’язані зі створенням мережі спеціалізованих експортно-орієнтованих господарств, а також будівництвом у них автоматизованих сховищ-комплексів для зберігання картоплі протягом року. Також важливо відродити систему виробництва безвірусної насіннєвої картоплі, впроваджувати нові сорти картоплі з урахуванням спеціалізації на вирощування насіннєвої, продовольчої та технічної (крохмальної) картоплі. Тільки за цих обставин можливо буде зберегти картоплярство від занепаду.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, завідувач сектору
економічних досліджень та аналізу науково-інноваційного
потенціалу ІСГС НААН, експерт-дорадник з аудиту, економіки
та управління підприємством