Проблеми ринку овочів
На початку липня в інформаційному просторі з’явилася заява Міністерства аграрної політики та продовольства України про серйозний дефіцит овочесховищ. Згідно з інформацією відомства, близько 35% обсягу врожаю овочів не доходить до споживачів через недостатні умови для їх зберігання. З іншого боку, протягом багатьох років виробництво овочів було недостатнім в умовах підвищення як сезонного, так і загального попиту на них. Унаслідок цього збільшується їх імпорт. Зокрема, 2024 року імпорт овочів загалом становив близько 230 тис. тонн на суму 312,8 млн доларів (табл. 1).
Таблиця 1. Товарна структура імпорту та експорту овочів 2024 року
Джерело. Власні розрахунки за даними митної статистики
Найбільші обсяги імпорту овочів припадали на помідори й огірки, що досить продуктивно можна вирощувати у вітчизняних біокліматичних умовах. Виникає запитання: що потрібно зробити, щоб агробізнес звернув увагу на цей досить привабливий напрям економічної діяльності? Щоб фахово відповісти на нього, варто зробити короткий екскурс у суть проблеми розвитку вітчизняного овочівництва — це логістика, переробка та зберігання. Саме ці сфери недостатньо розвинуті, що стримує інтерес аграріїв до збільшення виробництва овочів.
Станом на 1.11.2024 вирощували овочі й баштанні культури, коренеплоди і бульбоплоди відповідно до КВЕД-2010 (01.13) всього 722 підприємства, тоді як підприємств із виробництва фруктових і овочевих соків відповідно до КВЕД-2010 (10.32) налічувалося 81. Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів згідно з КВЕД-2010 (10.39) провадили 311 підприємств. Водночас гуртовою торгівлею фруктами й овочами згідно з КВЕД-2010 (46.31) загалом провадили 903 підприємства, а роздрібною торгівлею фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах згідно з КВЕД-2010 (47.21) — близько 36 підприємств.
Сучасний ринок овочів стикається з низкою серйозних проблем, які впливають на його ефективність і стабільність. По-перше, однією з основних проблем є відсутність належної інфраструктури для зберігання та транспортування овочів. Багато виробників не мають якісного та вільного доступу до сучасних овочесховищ, що призводить до значних втрат урожаю. Як уже зазначалося, за експертними оцінками близько 35% овочів не доходять до споживачів через недостатні умови зберігання, що спричинено як фізичними, так і економічними бар’єрами. По-друге, ринок стикається з проблемою сезонності виробництва. Багато овочів вирощують в обмежений період року, що призводить до коливань цін і дефіциту продукції в міжсезоння. Проблему частково розв’язує імпорт. Однак це підвищує ціни для споживачів і знижує рівень продовольчої безпеки. Взимку сезону 2025 року ціни на окремі імпортні помідори в регіональних супермаркетах, наприклад, досягали 200–300 грн за 1 кг. У підсумку це створює додаткові труднощі для споживачів, які прагнуть отримувати свіжі овочі протягом усього року за доступною ціною, а також для виробників, які не можуть забезпечити стабільний дохід через технологічні проблеми у виробництві овочів, зокрема в закритому ґрунті внаслідок високих цін на електроенергію й газ.
Нині значна частина аграріїв не отримують належної економічної вигоди, а також не має стабільної фінансової підтримки чи допомоги в питаннях сталого розвитку овочевого агробізнесу, що ускладнює їхню діяльність у цьому напрямі. Також відсутність ефективних програм підтримки для малих і середніх виробників призводить до того, що багато з них не можуть інвестувати в нові технології або розширення виробництва овочів чи взагалі утримуються від його започаткування. Це обмежує їх можливості для розвитку в агробізнесі. Також варто зазначити, що ринок овочів традиційно залежить від проблеми з якістю посівного насіння. Багато агровиробників часто використовують низькоякісне насіння, що призводить до зниження врожайності та якості овочевої продукції. Це своєю чергою впливає на конкурентоспроможність овочів на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Кліматичні зміни також відіграють важливу роль у проблемах ринку овочів. Нестабільні погодні умови, такі як посухи або надмірні опади, можуть суттєво вплинути на врожайність овочів. Важливо також ураховувати, що багато виробників овочів через високу вартість та обмежені фінансові можливості не мають доступу до сучасних іригаційних технологій, які могли б допомогти їм адаптуватися до змін клімату. Це обмежує їх інтерес для впровадження нових методів вирощування та зберігання овочів, а також підвищує ризикованість овочевого агробізнесу.
Таким чином, відсутність розвинутої інфраструктури зберігання, сезонність виробництва, конкуренція з імпортом, недостатня державна підтримка, проблеми з якістю насіння та вплив кліматичних змін сукупно створюють складну ситуацію для виробників овочів. Для покращення ситуації потрібно впроваджувати нові технології, розвивати інфраструктуру зберігання та переробки продукції, крапельне зрошення, а також працювати над підвищенням її якості й відповідності екологічним стандартам. Тільки так можна забезпечити стабільний розвиток ринку овочів і підвищити його конкурентоспроможність.
Аналіз статистики виробництва овочів
Багато років вітчизняне овочівництво традиційно асоціювалося з особистими господарствами населення. Унаслідок економічної кризи 90-х років минулого століття вирощування овочів в аграрних підприємствах скоротилося до критичної межі. Станом на 2024 рік уточнена посівна площа під овочами відкритого ґрунту в підприємствах становила всього 47,1 тис. гектарів (табл. 2).
Таблиця 2. Аналіз виробництва овочів у відкритому ґрунті за 2024 рік
Джерело. Власні розрахунки за даними Держстату; к — ці дані офіційно
не оприлюднюються згідно з законодавством про статистику
Це загалом дуже низький показник, що має досить негативний контекст для забезпечення продовольчої регіональної безпеки держави та формування цінової стійкості внутрішнього ринку овочів. Торік загалом підприємства виробили 10347,3 тис. центнерів культур овочевих або майже 1 млн тонн. Водночас для забезпечення сучасних раціональних потреб споживання населення обсяги виробництва овочів мають збільшитися щонайменше у 2–3 рази. А в ширшому контексті реалізації довгострокової стратегії диверсифікації вітчизняного аграрного експорту виробництво овочевих культур має становити не менше як 5 млн тонн на рік. Варто зазначити, що вітчизняні аграрні підприємства, які спеціалізовано провадять овочівництво, завдяки інноваційним технологіям та якісному посівному насінню вже наблизилися за рівнем середньої врожайності до передових країн світу. Це є ще одним переконливим аргументом на користь розвитку цього виду економічної діяльності. Адже, наприклад, 2024 року середня врожайність вирощування огірків і корнішонів становила 1053,7 ц/га, або майже 105,4 т.
Якщо взяти впродовж усього року середньозважену ринкову ціну огірків на рівні 30 грн/кг, то за їх вирощування за інтенсивною технологією з крапельним зрошенням можна отримати потенційний дохід з 1 га близько 3 млн грн. Жодна традиційна сільськогосподарська культура не забезпечує поки що такого доходу, як огірки. Також високодохідним є вирощування цибулі, часнику та помідорів. Середня врожайність помідорів торік становила 705,4 ц/га, або майже 70,5 т. Однак чомусь охочих вирощувати овочі є незначна кількість, в той час як більшість аграріїв віддають перевагу кукурудзі, сої, ріпаку та соняшнику. Насамперед це пояснюється проблемами збуту овочевої продукції, яка швидко псується й потребує особливих умов зберігання.
Частково розв’язати нинішню проблему продовольчої безпеки у цьому сегменті аграрного ринку можливо було б шляхом додаткового розвитку овочівництва закритого ґрунту. Зокрема, згладити сезонні коливання потреб населення в помідорах та огірках. Однак фактичні площі закритого ґрунту в підприємствах нині становлять близько 290,9 га за річного виробництва 635,4 тис. центнерів, що явно недостатньо для суттєвого імпортозаміщення всіх потреб населення в овочевій продукції на внутрішньому ринку (табл. 3).
Таблиця 3. Аналіз виробництво овочів у закритому ґрунті за 2024 рік
Джерело. Власні розрахунки за даними Держстату; к — ці дані офіційно
не оприлюднюються згідно з законодавством про статистику
Так, середня врожайність огірків і корнішонів з 1 га в теплицях торік становила 2487,2 ц/га, або 248,7 т, а помідорів — 2630,0 ц/га, або 263 т. За орієнтовної сезонної ціни 100 грн/кг дохід від цього виду економічної діяльності, без урахування витрат, може сягати 25–26 млн гривень з 1 га.
На поливі торік помідори вирощували із середньою врожайністю 698,9 ц/га, або 69,9 т, моркву столову з урожайністю 388,5 ц/га, або 38,8 т.
Вирощування овочів на поливі стає все популярнішим завдяки підвищенню вимог до продовольчої безпеки та внаслідок зміни клімату. Крапельне зрошення є однією з найефективніших технологій, що дозволяє оптимізувати використання води та підвищити врожайність. Ця система забезпечує точне постачання води безпосередньо до кореневої системи рослин, що зменшує випаровування та стікання. Вона також дозволяє зменшити витрати на добрива, бо їх можна вносити разом із водою.
Серед перспективних напрямів вирощування овочів на поливі можна виділити органічне землеробство, яке стає все популярнішим серед споживачів у всьому світі. Крапельне зрошення в органічному землеробстві дозволяє зберігати вологу в ґрунті й зменшувати потребу в хімічних добривах. Інноваційні технології, такі як автоматизовані системи зрошення, дозволяють контролювати вологість ґрунту й стан рослин у реальному часі. Це забезпечує можливість своєчасного реагування на зміни в умовах вирощування.
Крім того, важливим аспектом є застосування датчиків і цифрових IoT-технологій для моніторингу стану рослин і ґрунту. Це дозволяє агрономам ухвалювати обґрунтовані рішення щодо поливу та внесення добрив. Упровадження таких технологій може значно підвищити ефективність вирощування овочів. Наприклад, у теплицях крапельне зрошення може бути поєднане із системами контролю клімату, що забезпечує оптимальні умови для росту рослин. Крапельне зрошення може бути адаптоване до різних овочевих культур. Це робить його універсальним рішенням для вирощування як традиційних, так і нових видів овочів. Наприклад, помідори, огірки, перець і багато інших культур можуть отримати додаткові переваги від такого поєднання технологій.
Перспективи розвитку крапельного зрошення також пов’язано з новими матеріалами для систем зрошення. Використання стійкіших до корозії та ультрафіолетового випромінювання матеріалів може значно подовжити строк експлуатації іригаційних систем. Крім того, нові технології фільтрації води дозволяють використовувати навіть не зовсім чисту воду для зрошення на основі рециклінгу, що є важливим у регіонах з обмеженими водними ресурсами. (Довідково. Рециклінг, або переробка відходів, — це процес перетворення відходів на нові матеріали або продукти, які можна використовувати повторно. Це важливий елемент циркулярної економіки, спрямований на зменшення кількості сміття, збереження природних ресурсів та зниження негативного впливу на навколишнє середовище).
З огляду на глобальні зміни кліматичних умов крапельне зрошення може стати головним чинником підвищення продуктивності сільського господарства в контексті овочівництва. В умовах посухи та браку води ця технологія дозволяє зберігати вологу й забезпечувати стабільні врожаї овочів. Важливо також ураховувати економічні аспекти впровадження таких систем, оскільки початкові інвестиції можуть бути значущими, але довгострокові вигоди від зменшення витрат на воду й добрива можуть виправдати ці витрати.
Таким чином, перспективи вирощування овочів на поливі та впровадження крапельного зрошення є дуже обнадійливими з погляду ефективності використання обмежених ресурсів у цьому виді економічної діяльності. Подібні технології можуть суттєво змінити підходи до ведення всього агробізнесу, підвищити ефективність використання ресурсів і забезпечити стабільні врожаї в умовах кліматичної кризи.
Цінові тренди
На ринку овочів за останні роки домінують підвищувальні цінові тренди, які демонструють значні коливання, зумовлені різними чинниками. По-перше, сезонність виробництва овочів впливає на ціни. Влітку, коли врожайність овочів висока, ціни зазвичай знижуються. Однак у міжсезоння, коли пропозиція обмежена, ціни можуть суттєво підвищуватися в 1,5–2 рази, як це можна було спостерігати з морквою. Ці коливання цін можуть бути непередбачуваними для споживачів і виробників. По-друге, вплив на ціни мають погодні умови. Нестабільні погодні умови, такі як посухи або надмірні опади, можуть призвести до зниження врожайності, що підвищує ціни на овочі.
Актуальні цінові тренди на ринку овочів є динамічними й залежать від багатьох чинників, включаючи сезонність, погодні умови, конкуренцію з імпортом та зміни в попиті споживачів. Для виробників важливо стежити за цими трендами, щоб адаптувати свої стратегії та забезпечити стабільний дохід.
У середньому з грудня 2024 року по травень 2025 року ціна 1 кг капусти збільшилась на 157,2%, цибулі ріпчастої — на 176,1%, буряка — на 180,9%, моркви — на 151,6%. Подібна ситуація пов’язана не лише із сезонним дефіцитом овочів, а й зі скороченням їх виробництва (табл. 4).
Таблиця 4. Аналіз виробництва овочів на поливі за 2024 рік
Джерело. Власні розрахунки за даними Держстату; к — ці дані офіційно
не оприлюднюються згідно з законодавством про статистику
Зменшення виробництва овочів є серйозною проблемою, спричиненою кількома чинниками. По-перше, це пов’язано з кліматичними змінами, які призводять до нестабільних урожаїв за умов відсутності розвинутої мережі зрошення. По-друге, відсутність сучасних технологій та інфраструктури для зберігання овочів також сприяє скороченню посівних площ, а відтак і виробництва. Багато аграріїв не мають доступу до якісного насіння, що обмежує їх можливості для отримання високих урожаїв. Також важливо враховувати соціальні чинники, такі як міграція робочої сили й демографічна криза в сільській місцевості. Овочівництво традиційно потребує багато сезонних працівників. Дефіцит робочої сили також призводить до зменшення обсягів виробництва. Відтак скорочення виробництва овочів є комплексною проблемою, що потребує системного підходу для її усунення, включно з упровадженням нових технологій і практик менеджменту, поліпшенням інфраструктури та підтримкою аграріїв.
Економічні чинники, такі як збільшення витрат на виробництво, нестабільність цін на ринку й конкуренція з імпортними продуктами, також впливають на рішення господарств про скорочення площ під овочевими культурами. Багато виробників стикаються з труднощами в забезпеченні прибутковості, що вже призвело до відмови від вирощування овочів на користь інших, вигідніших сільськогосподарських культур. Якщо зупинитися на питанні зберігання овочів, то варто провести техніко-економічне обґрунтування будівництва овочесховища.
Таблиця 5. Цінові тренди й тенденції на внутрішньому ринку основних овочевих культур
Джерело. Власні розрахунки за даними Держстату
Експертний аналіз вартості будівництва овочесховища має враховувати дію багатьох чинників, зокрема тип споруди, вид продукції, що зберігатиметься, розміри приміщення та технології, які будуть використані. Згідно з останніми даними, наприклад, для зберігання картоплі орієнтовна вартість подібного приміщення може становити приблизно 380–420 доларів США за тонну проєктної потужності. Загалом проєктна вартість будівництва овочесховища може варіюватися залежно від обсягу зберігання продукції. Наприклад, для великих проєктів на 5–10 тис. тонн продукції загальна вартість може досягати 100–130 млн доларів США, якщо враховувати всі витрати на будівництво й обладнання.
Крім того, важливо враховувати, що будівництво овочесховищ потребує не лише фінансових витрат, а й ретельного техніко-економічного планування й оцінювання впливу різних чинників, зокрема вибір технологій зберігання, системи вентиляції та автоматизації контролю температури в приміщенні. Саме за врахування цих обставин можливо забезпечити оптимальні умови для зберігання овочів, що зменшує втрати й псування продукції та дозволяє дотриматися стандартів якісного її зберігання впродовж операційного періоду функціонування сховища.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, завідувач лабораторії
економічних досліджень та аналізу науково-інноваційного
потенціалу ІСГС НААН, експерт-дорадник
з аудиту, економіки та управління підприємством
