Хід конем
/
Економічний гектар
/
Середа, 14 липня 2010 12:04
Україна має всі шанси стати країною-виробником коней для всієї Європи і, тим самим, підняти розвиток нашої економіки до захмарної позначки. Конярі це вже давно зрозуміли, держава над цим наразі не замислюється. А без державної підтримки на голому ентузіазмі далеко не поїдеш.
Українці без коней - не українці. Все ж таки, козацьке коріння дається взнаки. І ми коней любимо, і коні відповідають нам тим же. Україна має всі шанси стати країною-виробником коней для всієї Європи і, тим самим, підняти розвиток нашої економіки до захмарної позначки.
Пік розквіту українського конярства припав на 80-ті роки минулого століття. Тоді один із жеребців, який належав Лозовському конезаводу, був визнаний найкращим конем на ВДНГ. На наших конях виступала майже вся збірна СРСР з кінного спорту, яка, між іншим, у 1991 році посіла в Європі друге місце з виїждження тварин. Саме Україна була постачальником більшої половини коней радянському кінематографу.
Однак у нас завжди вміли неймовірно талановито занедбати великий потенціал. І вже у бурхливі дев’яності величезне кінне господарство ледь втрималося на межі існування. При цьому ще якимось дивом примудрилося займатися розвитком єдиної вітчизняної породи - української верхової.
Кінна індустрія в незалежній Україні почала зароджуватися вже наприкінці 1990-х. Доти ринок був мертвим. Економічна криза і те, що ця галузь вимагала чималих і регулярних вливань капіталів, змушували розпродавати господарство. Породисті коні йшли за кордон за фантастично низькими цінами. Це пояснювалося тим, що володарі тварин грали на курсі долара. В результаті таких ігор в Україні фактично не залишилося придатних для спорту породистих скакунів. Дитячо-юнацький кінноспортивний рух теж поступово зійшов на рівень нуля, якщо не нижче.
Тоді українське конярство не зникло виключно завдяки зусиллям небагатьох ентузіастів. Конезаводчики - люди унікальні. Це відчайдушні фанати своєї справи, які радше самі ходитимуть голі, босі та голодні, але коня будуть утримувати у належних умовах.
І вже на початку нового тисячоліття заможні люди вирішили взяти ініціативу у свої руки. У 1999-2000 роках в Україні почали з'являтися кінноспортивні клуби, бази, центри. Для цього вимагалися мільйонні інвестиції, але першопрохідці українського кінного руху були переконані, що роблять добру справу, яка згодом окупиться. Починали з малого і поступово нарощували оберти. Так, один з найвідоміших українських кінноспортивних клубів «Магнат» торік орендував стайні, розташовані на території ДПЗ «Олександрівка» у селищі Чубинське в Київській області. І на сьогодні на Київщині нараховується кілька десятків баз і клубів, що пропонують уроки верхової їзди, послуги з утримання коней та їх прокату. Розвивається кінний спорт і в регіонах, особливо в Харківській області, яка багато сил віддає на те, щоб підтримати українських коней і їх заводчиків.
Утім про жорстку конкуренцію на ринку наразі не йдеться. Навпаки, конярі щиро радіють, коли відкривається нова база або школа: що їх більше, то краще розвивається ринок. Тобто тим більше шансів на те, що він взагалі розвиватиметься.
Якщо говорити про часи не такі далекі від теперішніх, то можна сказати, що розвитку на ринку не спостерігалася. Десь з кінця 1990-х наші коні стали користуватися великою популярністю в Європі, їх активно купували, але поступово ця приємна тенденція пішла на спад. Ринок став затихати. Вже торік ринку як такого не було - за офіційними даними за 2009 рік не було продано жодного коня - купівельна спроможність населення різко знизилася і людям стало не до тварин. Проте водночас експерти стверджують, що за час кризи кінний бізнес, на відміну від інших тваринницьких галузей, практично не постраждав. Звичайно, було важко. Але, по-перше, як наголошувалрсь, конезаводчики - люди нескінченно віддані коням, а по-друге, до браку грошей вони вже звикли.
Поголів'я коней протягом останніх кількох років практично не постраждало від зовнішніх несприятливих факторів. Від забою, наприклад. Ну не піднімалася у людей рука відправляти племінних тварин на ковбасу. Однак Україна за кількістю поголів'я коней не може порівнятися з жодною із західноєвропейських країн. Приплід близько сотні лошат на рік практично не позначається на європейському (і тим більше - світовому) кінному ринку, а вітчизняні конезаводи рідко мають відповідні ресурси і належні кошти для того, аби повноцінно годувати та утримувати тварин.
Поява в цій сфері приватників - доволі рідкісне явище. Отримати відповідний дозвіл органів виконавчої влади, м'яко кажучи, складно. Тому вітчизняним поціновувачам верхової їзди нічого не залишається, як купувати коней за кордоном. Але це теж не легка справа - конярі стикаються зі труднощами, переважно бюрократичного характеру. Та і зведення ветеринарних вимог до ввезення коней на територію нашої країни можна запросто замінити одним словом - «заборонено». Українські закони вимагають, щоб коням було зроблено безліч щеплень, зокрема від сибірської виразки. Водночас в ЄС вважається, що ця вакцина шкодить здоров'ю тварини. Там обмежуються лише одним аналізом крові і висновком ветеринара, який підтверджує, що тварина є клінічно здоровою.
Щоправда, є один позитивний момент - останнім часом коняр входить у моду. Для політиків і бізнесменів конярство стає популярним хобі і одночасно новим способом вливання вдалих інвестицій (один кінь може коштувати до мільйона умовних одиниць). Однак тут є один недолік: коні - не єдине захоплення сильних світу цього і просто їхньої уваги замало для розвитку галузі.
Словом, без систематичної державної підтримки галузі буде важко вижити. І якщо приватні господарства ще якимось чином можуть заробити на своє існування, то державні кінні заводи тихо загинаються. Конярі стверджують, що для нормальної життєдіяльності галузі необхідно не так вже багато - близько 500 тис. грн на рік. Тим більше, що у нашої країни є своя гордість - українська верхова.
На думку фахівців, ця порода коней має унікальний екстер'єр, найвищу працездатність і ідеально підходить для кінного спорту.
Більше того, зі слів учасників ринку, за умови грамотної державної політики Україна має всі шанси стати країною-виробником коней для Європи. Держави з розвиненим конярством обов'язково звернуть увагу на нас, оскільки тут можна розмістити свої заводи. Для цього ми маємо безліч сприятливих чинників, насамперед клімат. Треба буде тільки спростити процедуру продажу земель. Натомість наша країна отримає інвестиції і додаткові робочі місця: один конезавод здатний забезпечити роботою близько 100 осіб. Крім того, якщо конярська сфера хоч на кілька років стане дотаційною, в країні автоматично збільшиться експорт коней. Заводи захочуть рекламувати свій продукт, отже, вони також підключаться до організації турнірів. Україна має унікальний шанс для створення розвиненого кінного бізнесу. Нині, коли ринок ще маленький і тільки починає формуватися, але вже має добрі перспективи, його із самого початку можна організувати правильно. І це піде на користь державі.
Приміром, як у Німеччині. В країні на сьогодні нараховується майже 2 млн конярів, більшість із яких - фермери, котрі розводять і продають коней. У Франції щороку на 250 іподромах проводиться близько 10 тис. кінних перегонів, що приносять до мільярда доларів чистого прибутку до державного бюджету. Все це заклало в Європі фундамент для потужної індустрії, пов'язаної з ветеринарними, транспортними і торговельними послугами. Там були відкриті мережі магазинів, у яких можна придбати спеціальні атрибути для верхової їзди. Вартість устаткування в кабінеті європейського ветеринара, що спеціалізується на лікуванні коней (УЗД, рентгенівські апарати, лабораторія крові, операційна) перевищує кілька мільйонів євро. І лікарі-ветеринари охоче йдуть на такі капіталовкладення - у кожного з них близько двох тисяч клієнтів, які за один візит платять щонайменше 200 євро. У нас із ветеринарами все складно. І тут йдеться не лише про спеціальне медичне обладнання, а про професію загалом. Грамотних ветеринарів на всю країну лише кілька, і наразі збільшення їхньої кількості не планується - клієнтури на всіх банально не вистачить.
Ще один спосіб заробітку на кінній індустрії - кінний туризм та іппотерапія (заняття верховою їздою з лікувальною метою). Наприклад, кінний туризм здатний принести Україні - країні, де можливий активний і різноманітний відпочинок, додаткову рекламу. Сільський туризм для європейців останнім часом стає просто правилом хорошого тону. Приїхати кудись, пожити в сільському будиночку, відчути національний колорит, попити парне молоко - це вже неймовірно популярно з-поміж європейської молоді. На заході навіть створені спеціальні туристичні агенції, які пропонують студентам захопливі мандрівки українськими селами. А кінні прогулянки мальовничими околицями, організація яких вимагає відносно невеликих капіталовкладень, можуть ще більше підняти туристичний попит на українське село. Що, своєю чергою, дуже посприяє оздоровленню і озелененню економічного клімату держави.
Україна має всі шанси стати країною-виробником коней для всієї Європи і, тим самим, підняти розвиток нашої економіки до захмарної позначки. Конярі це вже давно зрозуміли, держава над цим наразі не замислюється. А без державної підтримки на голому ентузіазмі далеко не поїдеш.
Українці без коней - не українці. Все ж таки, козацьке коріння дається взнаки. І ми коней любимо, і коні відповідають нам тим же. Україна має всі шанси стати країною-виробником коней для всієї Європи і, тим самим, підняти розвиток нашої економіки до захмарної позначки.
27 квітня 2025
У Хмельницькій області ТОВ «Україна 2001» нещодавно ввело в експлуатацію фактично новий комплекс на 600 дійних корів, капітально реконструювавши стару ферму на прив’язному утриманні.
У Хмельницькій області ТОВ «Україна 2001» нещодавно ввело в експлуатацію фактично новий комплекс на 600 дійних корів, капітально реконструювавши стару ферму на прив’язному утриманні.
27 квітня 2025
26 квітня 2025
Миколаївська область нарощує площі під овочами, але плодові культури серйозно постраждали від заморозків.
Миколаївська область нарощує площі під овочами, але плодові культури серйозно постраждали від заморозків.
26 квітня 2025
25 квітня 2025
Господарства, що входять до складу агрохолдингу KSG Agro, розпочали весняну сівбу із застосуванням сучасних інноваційних технологій.
Господарства, що входять до складу агрохолдингу KSG Agro, розпочали весняну сівбу із застосуванням сучасних інноваційних технологій.
25 квітня 2025
25 квітня 2025
Фермер із села Виноградівка Болградського району Юрій Сюрьма реалізує тепличний проєкт завдяки підтримці міської ради. Він орендував 8 га землі через аукціон і планує вирощувати органічні овочі та ягоди.
Фермер із села Виноградівка Болградського району Юрій Сюрьма реалізує тепличний проєкт завдяки підтримці міської ради. Він орендував 8 га землі через аукціон і планує вирощувати органічні овочі та ягоди.
25 квітня 2025
25 квітня 2025
Делегація Міністерства розвитку громад та територій представила на інвестиційній конференції у Варшаві концесійний проєкт у порту Чорноморськ.
Делегація Міністерства розвитку громад та територій представила на інвестиційній конференції у Варшаві концесійний проєкт у порту Чорноморськ.
25 квітня 2025
25 квітня 2025
Станом на 25 квітня 2025 року аграрії всіх областей України засіяли 2 млн га ярих зернових та зернобобових культур. В Рівненській області почали сіяти гречку.
Станом на 25 квітня 2025 року аграрії всіх областей України засіяли 2 млн га ярих зернових та зернобобових культур. В Рівненській області почали сіяти гречку.
25 квітня 2025
