Про це зазначає радник асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Владислав Седик, передає Інтерфакс-Україна.
«Йдеться не про точкові зміни, а про руйнування цілих агротехнологій, які сьогодні не мають замінників. У деяких випадках це буквально означає, що окремі культури стане неможливо вирощувати без катастрофічних втрат», – додає експерт.
За його словами, проблема серйозна, адже йдеться не про окремі молекули, а про технологічні системи. Наприклад, у буряку частка ключових засобів сягає 70-80%, у пшениці – 40-50%, у сої та кукурудзі – 30-40%. І їх одномоментна заборона – це вимкнення технології, а не корекція ринку.
Читайте також: Ринок добрив: вдруге за місяць OSTCHEM підвищив ціни
При цьому експерт посилається на три дослідження, які цього року провели незалежно одне від одного Smart Country (ВАР), НУБіП (ЄБА) та HFFA Research (УКАБ). Вони дійшли однакового висновку: ризики одномоментної заборони діючих речовин суттєво недооцінені.
Зокрема, Владислав Седик вказує на наступні проблеми:
1. Половина виробничих площ під прямою загрозою. В Україні близько 24,5 млн га щорічно зайняті під сільгоспкультури. З них 10 млн га – майже кожен другий гектар – опиняються під загрозою, якщо заборонити діючі речовини, не схвалені в ЄС.
2. Втрати можуть сягнути $4,3 млрд щороку. Зокрема, за даними НУБіП та HFFA, щорічні втрати врожаю можуть сягнути 14 млн тонн, економічні втрати – $4,3 млрд, падіння валових зборів – на 20%.
3. Експорт просяде на десятки відсотків. Пшениця: –34%, соняшникова олія: –34%, ріпак: –22%. Для України це означає не лише падіння доходів фермерів — це удар по валютних надходженнях і макростабільності.
«Моделювання на рівні фермерських господарств (HFFA Research, 2025) показує ще глибшу проблему, адже перехід на дорожчі та менш ефективні альтернативи означатиме: зростання витрат щонайменше на 20%, одночасне падіння врожайності, зниження рентабельності ключових культур», – констатує експерт.
Владислав Седик наголошує, що перехідний період до 2035 року – єдиний реалістичний шлях впровадження реформи.
«Україна має право на таку саму адаптацію, яку мали всі країни ЄС. І це не лише питання справедливості. Це – питання продовольчої безпеки країни та стабільності цілого світу», – резюмує він.
