Скотарство України: реалії сьогодення
Скотарство є основою вітчизняного тваринництва. Проте його багаторічний розвиток характеризується зменшенням поголів’я тварин та обсягів виробництва продукції. Минулий рік не став переломним. В Україні вироблено менше молока та м’яса великої рогатої худоби порівняно з попереднім.
Стан галузі
Вже вкотре за підсумками річної діяльності вітчизняне скотарство характеризується спадом обсягів виробництва продукції. За даними Держкомстату України, у 2011 році виробництво молока становило 11,1 млн т, що на 1,4% менше попереднього; м’яса великої рогатої худоби 169,1 тис. т (у живій вазі) або на 2,6% менше. Основний вплив на зменшення виробничих показників мало скорочення поголів’я тварин. Лише за останній рік чисельність великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств зменшилася на 23 тис. гол, в тому числі корів на 42 тисячі. Позитивним фактором розвитку галузі стало зростання продуктивності худоби. За підсумками минулого року надої молока на середньорічне поголів’я корів становили 4,1 тис. кг, що на 3% перевищувало рівень попереднього року; середньодобові прирости худоби - 480 г (+4,3%). Однак такого зростання продуктивності тварин було недостатньо для стабілізації виробництва на рівні попереднього року.
Незважаючи на загальнодержавну тенденцію до зменшення виробництва молока та м’яса окремі регіони збільшили виробництво продукції. Так, виробництво молока перевищило рівень 2010 року у Полтавській області на 3,8%, Харківській - 1,2%. Утримали виробництво на рівні попереднього року 6 регіонів, серед яких Вінницька, Дніпропетровська, Миколаївська області. Позитивна тенденція вирощування великої рогатої худоби спостерігалася у Херсонській (+5,6 до 2010 року), Тернопільській (+3,1%), Полтавській (+2,7% ), Дніпропетровській (+2,4%), Вінницькій (+0,8%) областях.
Ситуація на сировинному ринку мала безпосередній вплив на переробну промисловість. За підсумками 2011 року виробництво сирів жирних зменшилося до рівня попереднього року на 6%, кисломолочних продуктів - 5%; яловичини і телятини - 10%. Разом з тим, виробництво молока обробленого збільшилося на 7%, масла вершкового - 6%. Як наслідок, фонд споживання молока становив 9,5 млн т, або розрахунково 206 кг на одну особу; м’яса 2,4 млн т, або 52 кг/особу (з якого на яловичину і телятину припадало 9,8 кг). Для порівняння: рекомендовані Міністерством охорони здоров’я річні норми споживання молока однією особою становлять 380 кг, м’яса - 80 кг. Відтак внутрішній ринок залишається далеким від його повного насичення.
Причини
Визначають декілька основних причин негативного впливу на розвиток галузі. По-перше, низька ефективність скотарства. Незважаючи на високі минулорічні закупівельні ціни на молоко, галузь залишається мало привабливою для господарників. Якщо в травні 2011 року середня закупівельна ціна на молочну сировину, вироблену у сільськогосподарських підприємствах, становила 2,9 тис. грн/т, то в жовтні досягла 3,8 тис. грн. Порівняймо: середні ціни на молоко торік у країнах Європейського Союзу коливалися у межах 35-36 євро в розрахунку на 100 кг продукції. Молоко, вироблене в господарствах населення, коштувало на вітчизняному ринку значно дешевше. Упродовж минулого року за нього можна було отримати в середньому від 2,0 до 2,9 тис. грн/т. У січні 2012 року закупівельні ціни на молоко від сільськогосподарських підприємств становили 3,5-3,8 тис. грн/т, населення - 2,3-2,8 тис.; молодняк великої рогатої худоби вагою понад 400 кг - 17,0-17,5 тис. грн/т.
Проте навіть така цінова ситуація не забезпечує належний рівень ефективності галузі. Рентабельність виробництва молока у 2010 році становила 17,7% (1,4% у 2009 році), м’яса великої рогатої худоби - 35,9% (-32,9%). Такі результати діяльності в скотарстві ускладнюють навіть просте відтворення галузі, не говорячи про її розширений розвиток.
Динамика виробництва молока в Україні
Джерело: Держкомстат України
По-друге, демографічна ситуація, яка обумовлює швидке скорочення поголів’я тварин у господарствах населення. Цей процес пояснюється як загальним зменшенням сільського населення, так і важкою щоденною працею з утримання худоби та виробництвом молока й м’яса. Такі умови господарювання стають менш привабливими для сільської молоді, яка мігрує до міст з вищими соціальними стандартами життя. За 2010 рік чисельність господарств населення, які утримували худобу та птицю, скоротилася на 79,3 тис., та на 1 січня 2011 року становила 3,28 млн одиниць. За січень-листопад 2011 року чисельність сільського населення зменшилася на 77,2 тис. осіб.
Загалом торік підсобними господарствами було вироблено 8,8 млн т молока, що менше порівняно з попереднім роком на 2,1%, реалізовано худоби та птиці у живій вазі 1,4 млн т (-0,5%); відбулося скорочення поголів’я великої рогатої худоби на 4,5 тис. голів, корів - 36,2 тис. голів. Проте господарства населення залишили за собою майже 80% у структурі загального виробництва молока по Україні та 45,8% обсягів реалізації худоби та птиці. Як наслідок, якість сировини, зокрема молока, поступається сільськогосподарським підприємствам, оскільки пов’язано із застосуванням ручної праці, складнощами при заготівлі й збуті та обмежує експорт кінцевої продукції на ринки розвинених країн.
По-третє, низький рівень оновлення основних засобів виробництва галузі, переходу на інноваційні технології. Наразі в сільськогосподарських підприємствах домінують морально застарілі технологічні й технічні засоби виробництва, що обумовлює високу енергоємність виробничих процесів та собівартості продукції. Лише одиничні підприємства мають можливість у нинішніх умовах інвестувати в галузь. Причиною цього є великі строки окупності вкладених коштів, що досягають 7-8 років. У зв’язку з цим для суб’єктів агробізнесу скотарство є менш привабливим та цікавить здебільшого вертикально інтегровані компанії.
Динаміка поголів'я великої рогатої худоби в Україні
Джерело: Держкомстат України
Перспективи
Основним завданнями галузі в ближчій перспективі є забезпечення потреб внутрішнього ринку якісною та доступною для широкого споживача продукцією, а також збільшення експортного потенціалу молока та молочної продукції. Мінагропрод ставить перед собою завдання у перспективі до 2015 року збільшити поголів’я корів до 2,72 млн гол, підвищити продуктивність основного стада до 5,66 тис. кг/рік, та доведення обсягів виробництва молока до 15,4 млн т на рік. Для виконання поставлених завдань необхідно спрямовувати зусилля владних структур всіх рівнів на розвиток великотоварного виробництва та підтримку особистих селянських господарств.
Основою стабільного функціонування галузі в майбутньому є крупнотоварне виробництво. Проте сектор відразу не зможе перейти на такі масштаби. Для цього необхідні значні суми коштів для капіталовкладень. Для прикладу, орієнтовна потреба в засобах для будівництва сучасного молочнотоварного комплексу на 1,2 тис. гол становить 93 млн грн, або 77 тис. грн на 1 скотомісце. Враховуючи річні поточні витрати на рівні 18 млн грн, виручки від реалізації продукції 29 млн грн, рентабельність виробництва становитиме 60%, що забезпечить повернення інвестицій через 8 років. Такі проекти будуть привабливими для інвесторів, які пов’язують свою майбутню діяльність із молочним бізнесом.
Одним із варіантів розвитку молочного скотарства є запровадження інноваційних підходів господарювання у середніх за розмірами сільськогосподарських підприємствах, у тому числі фермерських господарствах. На початок минулого року майже третина поголів’я дійного стада знаходилася у підприємствах з утриманням від 100 до 300 корів. Такі агроформування з основною спеціалізацією на виробництві продукції рослинництва можуть побудувати або реконструювати діючі ферми потужністю 400 корів. Будівництво таких ферм передбачає менші суми інвестицій. Для введення у дію нової ферми на 400 корів необхідно близько 39 млн грн, з яких будівельні роботи оцінюються у межах 59% загальних витрат, придбання нетелей - 18%, техніки - близько 1%, обладнання для кормовиробництва - 22%. Такі ферми стануть основою для налагодження ефективного виробництва. Їх рентабельність оцінюється до 69%, з терміном окупності капіталовкладень понад 5-6 років.
Досягнення перспективних показників розвитку галузі не можливе без підвищення ефективності господарювання у дрібних товаровиробників. Прикладом у цьому може стати Польща, де близько 90% сирого молока виробляється господарствами населення та забезпечується постачання майже 70% загальних надходжень сировини на переробні підприємства. У наших західних сусідів процес переходу на інноваційні технології виробництва молока у фермерських господарствах пов’язаний із покращенням умов утримання тварин, доїння, годівлі, системи збуту. Якщо 5-7 років тому в країні домінували господарства з утриманням до 10 корів, то в останні роки їх чисельність досягає 25 і більше. Доходи таких фермерів становлять від 50 тис. євро на рік. Проте це не заважає сільському населенню поєднувати роботу на фермі із зайнятістю в інших сферах господарської діяльності.
Приклад Польщі може стати зразковим для господарств сільського населення України. Тим більше, що місцеві органи самоврядування можуть підтримати малі форми господарювання у сільській місцевості. При подальшому розвитку цього процесу дрібнотоварні ферми стануть альтернативою крупнотоварному виробництву. Такий підхід на нинішньому етапі розвитку галузі є прийнятним для України. Селянські господарства, які утримують для товарного виробництва 2-3 корів та мають бажання збільшити поголів’я до 10-12 корів, повинні отримувати державну підтримку при будівництві ферми на рівні з сільськогосподарськими підприємствами. Виробництво молока в міні-фермах потребує незначних капіталовкладень та частково може вирішити питання підвищення якості молочної сировини та насичення внутрішнього ринку.
Структура підприємств за чисельністю поголів'я корів.
Джерело: Держкомстат України
Державна підтримка
Одним із більш вагомих заходів підтримки скотарства є підтримка крупнотоварного виробництва, що передбачає часткове відшкодування вартості будівництва (або реконструкції) тваринницьких ферм і комплексів. На такі цілі в державному бюджеті минулого року виділялося 500 млн грн. Механізм отримання та використання компенсаційних коштів схвалений урядовою Постановою №900 від 4 жовтня 2011 року. За цим нормативним документом бюджетні субсидії виділятимуться на відшкодування до 50% вартості (без урахування ПДВ) завершених у 2009-2011 роках етапів будівництва (або реконструкції) ферм і комплексів. Основною умовою для отримання державної підтримки є досягнення мінімального рівня потужності об’єктів. У таких фермах мають утримувати не менше 500 голів великої рогатої худоби, з яких понад 300 голів - корови.
За підсумками минулого року за цією програмою виділялися кошти 20 суб’єктам господарювання у розмірі 226 млн грн, що дало можливість частково відшкодувати вартість побудованих та реконструйованих тваринницьких ферм і комплексів, у тому числі молочнотоварних ферм на 1987 корів. За інформацією регіонів торік побудовано 26 об’єктів, з них у галузі скотарства - 25; реконструйовано 95 об’єктів, у тому числі в галузі скотарства - 86.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» за бюджетною програмою «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі» (КПКВК 2801180) передбачені видатки загального фонду у розмірі понад 822 млн грн. На виконання цього закону будуть розроблені відповідні порядки використання бюджетних коштів та доведені до господарюючих суб’єктів.
Окрім цього, значною підтримкою для залучення інвестицій у великотоварне виробництво буде розширення доступності до середньострокових (до 3 років) та довгострокових (до 8 років) кредитів комерційних банків за рахунок часткової компенсації з державного бюджету ставок користування запозиченими коштами; спрощення дозвільної процедури на впровадження тваринницьких проектів та бюджетної підтримки будівництва інженерної інфраструктури, а саме електричних, газових мереж, системи водопостачання тощо.
Селянські господарства, які виробляють товарне молоко та бажають збільшити поголів’я корів, мають отримувати державну підтримку на рівні з сільськогосподарськими підприємствами. Потребують подальшого подовження програми часткової компенсації понесених витрат на придбання обладнання для доїння й охолодження молока, реєстрацію й ідентифікацію худоби господарств населення, штучне осіменіння маточного поголів’я тощо.
Отже, проведення цілеспрямованої роботи щодо визначених напрямів розвитку галузі забезпечить створення сприятливого інвестиційного середовища, її стабільне функціонування, досягнення оптимального рівня насиченості внутрішнього ринку молоком та молочною продукцією.
КОМЕНТАР
«Тваринництво є пріоритетним напрямом розвитку аграрного сектору району. На кінець 2011 року сільськогосподарськими підприємствами утримувалося 2,1 тис. голів дійного стада. Проте передбачається у господарствах, що спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва, мають природні ресурси та матеріально-технічну базу відроджувати скотарство. Так, розпочато будівництво молочнотоварного комплексу на 1000 корів у ПСП «АФ «Піонер» с. Чупахівка. У 2012 році планується ввести в дію першу чергу комплексу на 350 корів. Закуплено 85 телиць у господарствах населення. Проводиться робота із закупівлі 200 нетелей у племгосподарствах Сумської області та 200 голів у інших регіонах. Окрім цього, Хухрянська філія «Райз Максимко» планує закупити імпортну худобу м’ясного напряму продуктивності, що дасть можливість збільшити існуюче поголів’я на 1000 голів. Утримання м’ясної худоби не потребує великих капіталовкладень. У підприємстві передбачається проведення реконструкції існуючих приміщень та будівництво легких навісів для худоби».
«Продукція, що виробляється нашим підприємством, відповідає європейським стандартам. Підприємство сертифіковане за вимогами ISO. Вимоги до молочної сировини є високими. Підприємством постійно проводяться заходи з перевірки доїння та годівлі корів. Для цього навіть залучаються фахівці з Голландії та Франції. Надаються рекомендації з корегування раціонів, утримання тварин, відтворення стада, до підходів мотивації персоналу ферм.
Із крупнотоварними виробниками зручніше працювати, проте більшість молока, особливо у літній період, надходить від дрібнотоварних господарств. Вони, своєю чергою, мають розвиватися шляхом укрупнення, тобто через створення виробничих чи обслуговуючих кооперативів або ферм сімейного типу з перспективою розвитку від 3-4 корів до 30-40. Чотири корови з середньостатистичною продуктивністю 4,0-4,5 тис. кг молока на рік забезпечують мінімальний соціальний захист родини, яка їх утримує».