Виробництво та споживання
За прогнозами Мінагропроду, врожаю зерна 2014 року, враховуючи анексію Криму і військові дії на території Донбасу, Україна збере 64,4 млн т. Це при тому, що торік за більш стабільної економічної та політичної ситуації валовий збір зерна досяг 63,1 млн т. У загальному виробництві домінуватиме кукурудза. Цьогоріч обсяг її вирощування прогнозується у межах 30 млн т, тоді як в минулому році майже досягав 31 млн.
Разом з тим, площа збирання врожаю становить 14,7 млн га, що значно менше торішнього. Різниця припадає на територію окупованого Криму, а також окремі райони Донецької та Луганської областей, де збір врожаю неможливий.
У свою чергу, Держстатслужба оприлюднила на власному сайті звіт про хід збирання врожаю сільськогосподарських культур, за яким станом на 1 жовтня поточного року було зібрано 43,5 млн т зерна з площі 11,4 млн га за середньої урожайності 38,2 ц/га. Найбільше було зібрано пшениці, а саме 24,9 млн т, ячменю — 9,4 млн т, кукурудзи — 7 млн т. Загалом, якщо темпи збирання врожаю зберігалися на рівні минулого року, то обсяги вирощування зерна перевищили торішні на 15%, а врожайність зросла на 4,7 ц/га.
Динаміка виробництва зерна в Україні
Джерело: Держстатслужба України
На цю ж дату у сільськогосподарських підприємствах (крім малих) та підприємствах, що здійснюють зберігання, переробку зернових культур, було в наявності 23,4 млн т зерна (на 26% більше проти 2013 року). Так, залишки пшениці становили 13,6 млн т, ячменю — 3,4, кукурудзи — 4,8 млн т. Безпосередньо у сільськогосподарських підприємствах зберігалося 14,6 млн т зерна, що на 29% більше минулорічного.
Попередні прогнози профільного міністерства щодо збирання зерна не перевищували 60 млн т. Таку ж цифру озвучує Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Навіть за такого фактичного валового виробництва зерна його вистачить для внутрішніх потреб та експорту на зовнішні ринки.
Вітчизняний внутрішній ринок насичений зерном. Річна норма споживання продуктів переробки зерна на душу населення торік становила 108,4 кг, що на 7% перевищує її раціональні показники. Ситуація поточного року мало чим відрізнятиметься від попереднього.
Структура внутрішнього використання зерна
Джерело: Держстатслужба України
Враховуючи перехідні запаси зерна початку нового маркетингового року (6,9 млн т), можливий імпорт до 240 тис. т, загальна пропозиція зерна на внутрішньому ринку у 2014-2015 МР становитиме 71 млн т. При цьому для задоволення внутрішніх потреб необхідно близько 27,4 млн т, у тому числі продовольче споживання понад 6,6 млн т, насіннєвий фонд — 3 млн т, потреби тваринництва — 16,3 млн т, нехарчової переробки — до 1,5 млн т. Крім цього, можливі втрати оцінюються у межах 1,6 млн т.
За такого розподілу зерна на внутрішньому ринку його експорт оцінюється у межах 35 млн т, що на 3 млн т перевищить минулорічний показник. При цьому перехідні запаси на кінець сезону становитимуть 7 млн т. Проте наразі необхідно подбати про забезпечення внутрішніх потреб, зокрема в продовольчому зерні, щоб уникати впродовж маркетингового року безпідставного підвищення цін.
Економіка галузі
За попередніми підсумками сільськогосподарські підприємства (крім малих) у 2013 році від діяльності в рослинництві отримали 9,1 млрд грн прибутку за рентабельності 11,3%. Для порівняння: відповідні прибутки 2012 року становили 17 млрд грн, а рентабельність досягла 22,3 %. Зокрема, прибутковість зернових і зернобобових культур скоротилася із 15,2% у 2012-му до 1,7% у 2013.
Також читайте: Цінові прогнози на зерно
Зростання вартості матеріально-технічних ресурсів вплинуло на подорожчання зерна врожаю 2014 року. Якщо на початку посівної кампанії підвищення цін на пальне, добрива, насіння порівняно з минулим роком коливалося від 25 до 40%, то на час збирання врожаю ресурсне забезпечення подорожчало в половину, а подекуди було навіть більшим. Відтак, зростання закупівельних цін на більшість видів зерна сприймалося аграріями як необхідний крок до стабілізації виробництва зерна.
На початку серпня поточного року пшениця 3 класу в середньому коштувала 2 тис. грн/т, проте з кінця цього ж місяця й до середини жовтня ціна утримувалася на рівні 2,3 тис. грн. Ціна фуражної пшениці відповідно подорожчала з 1,9 тис. до 2 тис. грн/т, ячменю — з 1,8 тис. до 2 тис. грн/т. У свою чергу, ціни на кукурудзу демонстрували зворотну тенденцію. Якщо до середини серпня ціна на фуражну кукурудзу становила 2,2 тис. грн/т, то потім стрімко знизилася до 1,6 тис., і впродовж жовтня спостерігалося незначне здешевлення.
Цінова ситуація внутрішнього ринку в поточному маркетинговому році на більшість видів зерна хоча й мала тенденцію до зростання, проте не повною мірою компенсувала подорожчання матеріально-технічних ресурсів, що використовувалися для її виробництва. Разом з тим, зростаючий попит на зерно на світових ринках, хиткий курс гривні до валют провідних країн світу зберігатимуть тенденцію цього зернового сезону до зростання цін.
Державне регулювання
Держава здійснює регулювання ринку зерна через проведення державними агентами закупівлі зерна врожаїв 2014 та 2015 років у сільськогосподарських товаровиробників. Такі операції здійснюються ПАТ «Аграрний фонд» через укладання форвардних контрактів на біржовому ринку. Форвардні закупівлі передбачають укладення угоди купівлі-продажу на визначені види зерна з його поставкою у майбутньому.
Загальний обсяг закупівель зерна Аграрним фондом за форвардними контрактами в 2014 році становив 910 тис. т. З урахуванням ситуації в АР Крим та покриттям страховими компаніями загибелі врожаїв, поставці підлягатиме 886 тис. т. Станом на 17 жовтня у рамках виконання умов поставки за форвардними контрактами аграріями здійснено поставку до державних запасів в обсязі 806 тис. т зерна. Виконання форвардних угод становить 91 %.
Повністю виконали поставку зерна аграрії Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Одеської, Сумської, Харківської, Чернівецької та Черкаської областей. У межах 90 % — виробники зерна Рівненської, Хмельницької, Полтавської, Чернігівської, Запорізької, Вінницької, Луганської, Тернопільської та Донецької областей.
Загалом за зерно врожаю 2014 року ПАТ «Аграрний фонд» перерахував аграріям 1,73 млрд грн, з яких 1,18 млрд грн у вигляді авансових платежів.
Враховуючи ситуацію в країні, потребу вітчизняних аграріїв у фінансових ресурсах, Аграрний фонд з 1 вересня поточного року запровадив форвардні закупівлі зерна врожаю 2015 року, тобто до початку посівної кампанії.
Об’єктами таких закупівель виступало зерно пшениці 2-4 класів, жита 1-3 класів та ячменю 3 класу. Загальний обсяг закупівель становитиме 1,2 млн т зерна. Виплата авансових платежів здійснюватиметься таким чином, що 50% аграрії отримують восени після огляду посівів страховою компанією, 20% — за результатами перезимівлі озимини. Остаточні розрахунки здійснюватимуться за ринковими цінами під час поставок зерна. Розмір авансових платежів розраховується на індифікаційних цін для поточного маркетингового періоду для визначених культур в розрізі класів.
Аграріям, які зарекомендували себе як надійні партнери за результатами виконання форвардних контрактів врожаю 2014 року, тобто своєчасно і в повному обсязі відповідно до контракту провели поставки зерна, Аграрний фонд готовий надавати частину першого авансового платежу до проведення посівних робіт й, відповідно, огляду посівів страховими компаніями.
Обсяги мінімальних партій запропонованих аграріями для продажу на умовах форвардних поставок мають становити для пшениці не менше 100 т, жита — 50 т, ячменю — 100 т. Заявки на участь у форвардній кампанії 2015 року приймаються у регіональних представництвах ПАТ «Аграрний фонд» в обласних центрах.
У рамках проведення закупівель зерна врожаю 2015 року на умовах форварду станом на 30 вересня поточного року ПАТ «Аграрний фонд» від аграріїв надійшли заявки про реалізацію 750 тис. т зерна врожаю 2015 року.
На сьогодні ПАТ «Аграрний фонд» укладено форвардні угоди на поставку 554 тис. т майбутнього врожаю та виплачено 25%-і авансові платежі. За заявленими до 30 вересня 2014 року обсягами відповідні біржові угоди будуть укладені та авансовані впродовж жовтня поточного року.
Перспективи
Незважаючи на політичну та економічну ситуацію, Україна демонструє стабільні обсяги виробництва зерна. Більше того, у світових споживачів українського зерна виникали побоювання того, що Україна не зможе забезпечити поставки зерна на рівні минулого сезону. Проте ці побоювання були даремними. Експорт зерна на зовнішні ринки не просто досягне обсягів минулого року, а навіть перевищить їх. Якщо торік зернотрейдери експортували 32 млн т, то нинішнього сезону зовнішні продажі можуть перевищити 35 млн т.
Підтвердженням стабільного виробництва зерна є проведення посівної кампанії. За даними Держстатслужби, станом на 1 жовтня поточного року аграрії посіяли озимі на зерно та зелений корм, включаючи ріпак, під урожай 2015 року на площі 4,24 млн га, що в 1,5 разу перевищує відповідний рівень 2013-го. До того ж, зернових на зерно посіяно З,4 млн га, що в 1,7 разу більше. Профільне міністерство не прогнозує суттєвого зменшення посівів як озимих, так і ярих культур порівняно з минулою посівною кампанією, тож і врожаї зерна не будуть меншими середньостатистичного рівня п’яти останніх років.
Разом з тим, для досягнення високих стабільних урожаїв в Україні необхідно розв’язати проблеми виробничого, організаційного та економічного характеру. По-перше, модернізувати технічний парк, запровадити енергозберігаючі технології. Тобто зменшувати виробничі витрати та підвищувати врожайність зерна через застосування сучасної техніки, сільськогосподарських машин та обладнання, а також шляхом використання нових передових технологій.
По-друге, розвивати інфраструктуру ринку зерна. Збільшення валового виробництва потребує розширення потужностей складського господарства, які мають відповідати одночасному зберіганню щонайменше 50% врожаю. Наявність потужності зі зберігання зерна не відповідають потребам ринку. Це впливає на низький рівень конкуренції на ринку складських послуг та, як наслідок, зростання витрат на реалізацію продукції.
По-третє, встановити на ринку зерна зрозумілі та постійні правила гри для суб’єктів господарювання. Виробники та переробники зерна, зернотрейдери мають заздалегідь розробляти власну виробничу та ринкову програми через планування обсягів виробництва продукції, укладення довгострокових договорів та плануванні доходів.
Ці проблеми можуть вирішуватися за участі держави через подальшу підтримку цільових програм, зокрема здешевлення банківських кредитів, відшкодування витрат на придбання складної техніки, проведення інтервенційних закупівель тощо. До того ж, суб’єкти господарювання через громадські об’єднання повинні відстоювати власні інтереси.
