Сучасний вимір вітчизняного
аграрного виробництва
Сучасна економічна й інституціональна система ведення сільського господарства, що виникла в процесі реформування аграрного сектору, характеризується багатоукладністю форм господарювання та досить значною їх варіацією за середнім розміром землекористування, а також концентрацією виробництва продукції.
Оцінюючи ефективність різних форм господарювання, необхідно враховувати дуалістичну природу її прояву. Адже з підвищенням розмірів господарств зростає не лише масштаб виробництва і його економічна ефективність, але мають місце негативні соціальні наслідки, тоді як частково середнім і більшості малим формам господарювання, як правило, складно конкурувати на рівних з великими підприємствами корпоративного типу за технологічним оснащенням та обсягом капіталу, але вони забезпечують порівняно кращу адаптивність на ринку і зайнятість сільського населення у сферах трудомістких видів продукції.
Загальновідомо, що чим вищий рівень концентрації виробництва, тим повніше розкриваються окремі переваги від спеціалізації у сільському господарстві, зокрема, у частині більш ефективного застосування технічних засобів і використання інноваційних технологій, внаслідок чого не лише підвищується продуктивність праці, але й знижується собівартість продукції, покращується її якість. А це в результаті впливає на рівень прибутковості сільськогосподарської діяльності в цілому і на рівні окремих галузей.
Вітчизняне сільське господарство має високий рівень інтенсивності аграрного виробництва, що відображується як у розмірах сільськогосподарської освоєності земель, так і в обсягах валової продукції.
За останні роки в Україні тенденції до підвищення рівня концентрації сільськогосподарського виробництва стали більш виразні.
Особливості концентрації виробництва
зерна і соняшнику
Переконливим свідченням поглиблення процесів концентрації вітчизняного аграрного виробництва є результати комплексної оцінки цього питання на прикладі аналізу вирощування зернових культур і соняшнику в сільськогосподарських підприємствах України за 2015 р.
Аналіз розподілу сільськогосподарських підприємств за валовим збором зернових і зернобобових культур в 2015 р. показав, що найбільшою (8495 господарств, або 24,6% від загальної їх кількості) виявилася група з обсягом виробництва 50,1–200 т продукції з розрахунку на одне господарство.
Серед 34505 сільськогосподарських підприємств, які звітували згідно з даними державного статистичного спостереження за формою № 29-сг (річна) «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду», найменший обсяг виробництва зерна (до 5 т з розрахунку на одне господарство) спостерігався у 1540, або 4,5% від їх загальної чисельності, а найвищий (більше 5000 т) — у 2410, тобто 7% відповідно.
Певний інтерес може представляти порівняння аграрних підприємств за рівнем концентрації виробництва продукції у різних групах (діагр. 1).
Діаграма 1. Відносна концентрація виробництва зернових і
зернобобових культур у сільськогосподарських підприємствах
України в 2015 р.
Джерело: ранжовано на основі даних Державної служби статистики України
Так, минулого року близько 64,7% всього валового збору зернових і зернобобових культур було отримано в 7% підприємств із середнім обсягом виробництва більше 5000 т. Окрім цього, питома вага 8% підприємств із середнім обсягом виробництва від 2000,1 до 5000 т у загальному валовому зборі зернових і зернобобових культур становила 19,1%. Разом ці дві групи забезпечили майже 83,8% усього виробництва зерна.
Досить цікавим є співставлення сільськогосподарських підприємств за співвідношенням розміру зібраної площі і валового збору зернових і зернобобових культур (діагр. 2).
Діаграма 2. Взаємозв’язок між концентрацією розміру
зібраної площі і валового збору зернових і зернобобових
культур у сільськогосподарських підприємствах України в 2015 р.
Джерело: ранжовано на основі даних Державної служби статистики України
Чітко простежується тенденція зміни ефективності при порівнянні відношення використання земельних ресурсів і їх продуктивності із підвищенням рівня концентрації виробництва зерна в різних групах підприємств. Зокрема, якщо в першій групі підприємств із середнім розміром зібраної площі до 50 га її частка сягала 3,6% до загального показника, а валовий збір — 2%, то в останній групі із розміром більше 3000 га, відповідно 23% і 28,9%. Тобто відносна продуктивність використання земельних ресурсів у першій групі (до 50 га) була нижчою, ніж в останній (більше 3000 га). Адже за розрахунками відносна частка 1% зібраної площі у сільськогосподарських підприємствах з розміром до 50 га забезпечувала лише 0,55% валового збору до загального його обсягу, тоді як для більш ніж 3000 га це співвідношення становило відповідно 1% і 1,26%. Іншими словами, продуктивність (за критерієм виходу валового виробництва з 1 га) використання земельних ресурсів в останній групі виявилася майже в 1,26 разу вищою, ніж у першій.
При цьому варто відзначити, що коефіцієнт відносної ефективності використання земельних ресурсів і їх продуктивності при вирощуванні зернових культур за даними 2015 р. майже вирівнювався в групі із середнім розміром зібраної площі 1000,01–2000,00 га.
Другою, не менш важливою сільськогосподарською культурою, для вітчизняного агробізнесу є соняшник. Вирощуванням його торік займалися 20371 сільськогосподарських підприємств.
Порівняльний аналіз розподілу сільськогосподарських підприємств України за валовим збором соняшнику в 2015 р. показав, що найбільшою (4238 господарств, або 20,9% від загальної їх кількості) була група з обсягом виробництва 50,1–200 т із розрахунку на одне господарство.
Найменший обсяг виробництва насіння соняшнику (до 5 т із розрахунку на одне господарство) спостерігався у 934 підприємствах, або 4,6% від їх загальної чисельності, а найвищий (більше 5000 т) — у 208, тобто 1% відповідно.
Не меншу зацікавленість викликає порівняння аграрних підприємств за рівнем концентрації виробництва соняшнику в різних групах (діагр. 3).
Діаграма 3. Відносна концентрація виробництва насіння
соняшнику у сільськогосподарських підприємствах України в 2015 р.
Джерело: ранжовано на основі даних Державної служби статистики України
На відміну від зернових культур, рівень концентрації вирощування соняшнику є більш рівномірним.
У групі з середнім розміром виробництва більше 5000 т на одне підприємство близько 17,9% всього валового збору припадало на 1% господарств від усієї їх кількості, від 2000,1 до 5000 т, відповідно 4,7% і 29,6%, а від 1000,1 до 2000 т — 7,2% і 21,5%.
При вирощуванні соняшнику порівняльна ефективність відношення ресурсів і їх продуктивності використання із підвищенням рівня концентрації виробництва виявилася менш вираженою, ніж у зерновій галузі.
Діаграма 4. Взаємозв’язок між концентрацією розміру
зібраної площі і валового збору соняшнику у
сільськогосподарських підприємствах України в 2015 р.
Джерело: ранжовано на основі даних Державної служби статистики України
Якщо в першій групі підприємств із середнім розміром зібраної площі до 50 га її частка становила 5,6% до загального показника, а валовий збір — 3,6%, то в останній групі із розміром більше 3000 га відповідно порівну — 8,2%. Тобто, аналізуючи цю проблему на рівні галузі, можна дійти висновку, що у першій групі для виробництва соняшнику було задіяно значно більше земельних ресурсів порівняно з іншими групами. З іншого боку, в групі підприємств із середнім розміром зібраної площі від 100,01 га до 250 га ці показники вирівнювалися, а в інших — суттєвих переваг жодний з них не мав. Це дозволяє з певним застереженням стверджувати, що суто екстенсивне нарощування посівних площ при вирощуванні соняшнику без використання фактору інтенсифікації не дає бажаного ефекту підвищення продуктивності, як у випадку із зерновими і зернобобовими культурами.
Про це свідчить також і порівняння середніх показників урожайності зернових культур та соняшнику у різних за розміром зібраної площі групах сільськогосподарських підприємств (діагр. 5).
Діаграма 5. Порівняння урожайності вирощування зернових
культур і соняшнику у сільськогосподарських підприємствах України за 2015 р.
Звичайно, для більш достовірних висновків бажано використати з метою порівняння статистичні дані щонайменше за три роки. Водночас, отримані в процесі цього аналізу висновки є попередніми і дозволяють відстежити загальну поточну ситуацію із рівнем концентрації аграрного виробництва.
Практика успішної економічної діяльності багатьох вітчизняних аграрних підприємств свідчить про те, що їх ефективне функціонування в умовах конкурентного ринкового середовища забезпечується за рахунок раціонального використання наявного ресурсного потенціалу шляхом оптимізації розмірів, впровадження перспективних технологій виробництва продукції і прийняття оптимальних управлінських рішень.
