Висока рентабельність — запорука
ефективного розвитку галузі
Попри усі складнощі й економічні негаразди, пов’язані з коливанням курсу національної валюти та цін на світових продовольчих ринках, український аграрний сектор залишається одним із найбільш привабливих видів бізнесу для вкладання коштів та інвестицій. Це ще раз підтвердили дані Державної служби статистики України, яка вже традиційно в кінці червня оприлюднює інформацію про основні економічні показники виробництва продукції сільського господарства в сільськогосподарських підприємствах.
Минулого року в рослинництві найбільш рентабельним було виробництво гречки і рису, відповідно 100% і 97,9%. Ці дві зернові культури за рівнем прибутковості випередили такі високорентабельні олійні культури, як соняшник і ріпак, рівень рентабельності яких становив відповідно лише 80% і 44,3% (діагр. 1–2).
Діагр. 1 Рентабельність виробництва зернових і зернобобових культур
у сільськогосподарських підприємствах України (у відсотках)
Загалом аграрний сектор за останні роки виявив досить високі темпи не лише зростання виробництва валової продукції, але й підвищення рівня її економічної ефективності. Зокрема, за 2014–2015 рр. середня рентабельність виробництва зернових і зернобобових культур у великих і середніх сільськогосподарських підприємствах зросла із 25,8% до 43,1% (приріст +17,3 5), у тому числі пшениці з 28,0% до 36,4% (+8,4%), жита з –5,6% до 21,9% (+27,5%), вівса з 10,7% до 21,5% (+10,8%), ячменю з 18,3% до 28,3% (+10,0%), гречки з 29,5% до 100% (+70,5%), гороху з 30,2% до 55,3% (+ 25,1 5), проса з 40,7% до 58,4% (+17,7%), сорго з –6,0% до 10,2% (+16,2%), рису з 57,6% до 97,9% (+40,3%), кукурудзи на зерно з 26,2% до 50,3% (+24,1%).
Серед олійних культур за аналізований період рентабельність вирощування насіння соняшнику збільшилася із 36,5% до 80,5% (+44,0%), сої із 34,5% до 38,6% (+4,1%), ріпаку — в цілому озимого і ярого з 29,2% до 44,3% (+15,1%), тоді як окремо для ярого — навпаки знизилася з 17,5% до –25,8% (–43,3%). Підвищилася прибутковість вирощування насіння льону-довгунцю з 25,2% до 32,7% (+7,5%).
Рентабельність виробництва цукрових буряків (фабричних) зросла з 17,9% до 28,2% (+ 10,2%), картоплі з 9,2% до 24,2% (+ 15,0%), овочів з 14,1% до 30,4% (+16,3%), а також ягід з 11,2% до 86,2% (+75,0%), винограду з 61,0 5 до 102,4% (+41,4%) і хмелю з –9,5% до 39,9% (+ 49,4 5).
Діагр. 2 Рентабельність виробництва олійних культур,
цукрових буряків, овочів, плодів, ягід тощо у
сільськогосподарських підприємствах України (у відсотках)
У тваринництві рентабельним виявилося птахівництво яєчного напряму спеціалізації, де цей показник зріс за вказаний період із 58,5% до 60,9% (+ 2,1%), виробництво молока — із 11,0% до 12,6% (+ 1,6%), а також м’яса свиней — із 5,6% до 12,7% (+ 7,1%). Від реалізації зазначених видів продукції тваринництва сільгоспвиробники за два останніх роки отримували лише прибутки.
Певні позитивні зрушення, попри загальний кризовий стан галузі, спостерігалися у виробництві й інших видів продукції тваринництва. Це стосується передусім м’яса великої рогатої худоби, де рівень збитковості знизився із –35,9% у 2014 р. до –17,9% у 2015 р., або майже на 18%. Це найменший показник збитковості для цього виду продукції тваринництва, який було зафіксовано після 2000 р. Раніше лише у 2001 р. рівень збитковості виробництва м’яса великої рогатої худоби суттєво знижувався — до –21,4%. Аналогічне зменшення збитковості зафіксоване і за іншими видами продукції тваринництва.
Окремо слід звернути увагу на суттєвий вплив фактору інфляції, який також мав відношення до рентабельності сільськогосподарського виробництва та зумовив досить помітне зростання цього економічного показника. Водночас, попри вищеозначене висока рентабельність є передумовою ефективного поступального розвитку галузі сільського господарства і забезпечення розширеного відтворення її виробничого потенціалу. А відтак, аграрії повинні ефективно використовувати наявний ресурсний і виробничий потенціал для максимізації прибутку.
Регіональні аспекти ефективності
аграрного виробництва
Фінансова стійкість, економічна ефективність і конкурентоспроможність сільськогосподарської діяльності будь-якого вітчизняного господарства сьогодні визначається численними факторами виробництва і ринкового середовища, серед яких особливе місце займають регіональні особливості ведення агробізнесу.
Варто окремо відзначити, що регіональні відмінності ефективності сільськогосподарської діяльності значною мірою зумовлені не лише зональним впливом, але й іншими факторами виробництва. На рівень рентабельності аграрного виробництва впливають як природно-кліматичні умови господарювання, так і ступінь його концентрації, спеціалізація, галузева структура та кон’юнктура ринку, а також інші чинники.
Для прикладу: в Україні п’ять областей (2 Степової і 3 Лісостепової зон) торік разом генерували близько 45% усього чистого прибутку від фінансових результатів діяльності підприємств галузі сільського господарства, тоді як на решту припадало 55% (діагр. 3).
Діагр. 3. Аналіз регіонів України, які генерували найбільший
чистий прибуток від фінансових результатів діяльності
підприємств галузі сільського господарства у 2015 р.
Джерело: ранжовано за даними Державної служби статистики України
Найбільшу питому вагу у загальному прибутку, який було отримано галуззю сільського господарства, забезпечили аграрії Полтавської області — майже 16% від загальної суми, Кіровоградської — 9%, Черкаської і Київської — 7% і Дніпропетровської на рівні 6%.
Якщо порівнювати фінансові результати діяльності підприємств галузі сільського господарства на рівні природно-економічних зон, то левову частку надходження прибутку торік (майже 56%) забезпечили аграрні підприємства Лісостепу, близько 35% — Степу і лише 9% — Полісся.
Також у регіонах Лісостепової і Степової зон виробництво більшості видів сільськогосподарської продукції є одним із найбільш рентабельних.
У регіональному розрізі минулого року найвищі показники рентабельності вирощування зернових і зернобобових культур було отримано в сільськогосподарських підприємствах Полтавської (79,3%), Черкаської (58,7%), Рівненської (55,1%), Волинської (55,0%), Сумської (53,6%) і Кіровоградської (50,7%) областей. При цьому максимальну рентабельність виробництва пшениці забезпечили аграрії Волинської і Кіровоградської областей, відповідно 60% і 53,1%, тоді як кукурудзи на зерно — Полтавської і Черкаської — 94,7% і 69,9%.
Серед олійних культур за рівнем рентабельності традиційно виділявся соняшник. Вищий за середній показник рентабельності вирощування соняшнику в Україні (80,5%) мали аграрії 11 регіонів. Зокрема, у господарствах Полтавської області рівень рентабельності вирощування насіння соняшнику становив 107,7%, у Дніпропетровській — 98,2%, Черкаській — 96,4%, Кіровоградській — 94,0%, Донецькій — 93,4%, Запорізькій — 93,1%, Луганській — 93,0%, Харківській — 87,3%, Рівненській — 86,7%, Херсонській — 84,1%, Хмельницькій — 82,6%.
Перевищили середній показник рентабельності вирощування сої в Україні (38,6%) сільськогосподарські підприємства Херсонської (76,1%) Закарпатської (66,2%), Івано-Франківської (62,2%), Кіровоградської (61,5%), Запорізької (57,0%), Волинської (51,5%), Чернівецької (47,4%), Сумської (43,3%), Полтавської (42,8%), Черкаської (42,2%), Харківської (41,5%) і Хмельницької (40,1%) областей.
Порівняно висока рентабельність виробництва молока минулого року спостерігалася у сільськогосподарських підприємствах Закарпатської (41,1%), Тернопільської (21,9%) і Волинської (21,2%) областей.
Діагр. 4. Рентабельність виробництва у 2015 р. окремих
видів продукції тваринництва в сільськогосподарських
підприємствах регіонів України (у відсотках)
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Загалом рентабельним виробництво молока було в 20 областях, і цей показник варіював від 41,1% до 0,1%.
Досить несподіваним є суттєве зменшення рівня збитковості виробництва м’яса великої рогатої худоби, що загалом в Україні становило –17,9%. Прибутковим виробництво яловичини було лише в 2 регіонах — Івано-Франківській і Закарпатській області, де відповідно рівень рентабельності сягав 15,4% і 5,4%.
У підсумку варто зазначити, що діяльність сільськогосподарських агроформувань, які працюють на засадах ринкових відносин і приватної форми власності, сьогодні як ніколи висуває нові вимоги до товаровиробника і його стратегії конкурентоспроможного розвитку в нинішніх економічних умовах господарювання.
Без застосування новітніх технічних засобів і перспективних технологій вирощування сільськогосподарських культур, високоякісного насіння і нових сортів рослин та порід тварин витримати конкуренцію доволі складно. Тому тільки комплексне впровадження на практиці інноваційних розробок дозволить досягти високих показників урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин, що є основою рентабельного ведення аграрного виробництва.
