Важлива для продовольчої
безпеки країни галузь
Галузь тваринництва попри тривалий період занепаду продовжує відігравати важливе значення у розвитку вітчизняного агропромислового комплексу, щорічно забезпечуючи вагому частку виробництва валової продукції сільського господарства. Торік ця частка становила майже 22%.
Продукція галузі є сировиною для молокопереробної промисловості та експорту продукції з різною глибиною переробки, а отже, і вплив розвитку тваринництва на функціонування економіки значно більший, ніж можна очікувати.
Вітчизняне тваринництво насамперед займає досить відповідальну нішу у забезпеченні продовольчої безпеки держави. М’ясо і м’ясопродукти є основою добробуту населення, а показники їх споживання — одними з індикаторів стану забезпечення продовольчої безпеки.
Середньодобове споживання населенням основних мікро- і макроелементів у складі продуктів харчування з розрахунку на одну особу в 2015 р. становило близько 2799 ккал, з яких на продукти тваринного походження припадало 791 ккал, або 28,3%. При цьому споживання молока і молочних продуктів сягало 209,9 кг замість рекомендованих фахівцями 380 кг, м’яса і м’ясопродуктів — 50,9 кг, тоді як мінімальна норма дорівнює 52 кг, а раціональна згідно з фізіологічно обґрунтованими параметрами харчування, без урахування окремих медичних застережень, має бути не менше 80–84 кг у рік на одну особу.
В розвинутих країнах світу, за даними Світової продовольчої організації ООН (FAO), означений показник у середньому досягає рівня 76 кг м’яса і м’ясопродуктів в рік на одну особу, а в окремих з них — США, Австралії, Нової Зеландії і Іспанії — споживають більше 100 кг.
Відтак, від стану і динаміки розвитку тваринницької галузі залежать не лише економічні показники сільського господарства, але й якісний рівень життя, добробуту та безпосередньо продовольча безпека населення. Особливо варто звернути увагу на те, що тваринництво задовольняє потреби внутрішнього продовольчого ринку, а нинішній кризовий стан розвитку галузі безпосередньо зумовлений також проблемами зниження доходів, які останніми роками виникли у зв’язку з падінням купівельної платоспроможності населення.
Тенденції розвитку тваринництва
в першому півріччі 2016 р.
Кризові явища в економіці негативно позначилися на функціонуванні тваринницького підкомплексу, внаслідок чого у першому півріччі 2016 р. в усіх категоріях господарств України порівняно з аналогічним періодом 2015 р. відбулося зменшення чисельності худоби і птиці. Зокрема, поголів’я великої рогатої худоби скоротилося на 2,4%, зокрема, корів — на 3,5%, свиней — на 3,0%, овець і кіз — на 3,4% і птиці усіх видів — на 4,5%.
Станом на 1 липня утримувалося 4316,3 тис. голів великої рогатої худоби, зокрема 2191,8 тис. корів, 7491,5 тис. голів свиней, 1704,5 тис. голів овець і кіз та 234428,9 тис. голів птиці усіх видів.
Негативна тенденція зменшення кількості утримуваного поголів’я тварин спостерігалася як у сільськогосподарських підприємствах, так і в господарствах населення. Однак темпи скорочення за окремими видами тварин дещо відрізнялися. Якщо загалом у сільськогосподарських підприємствах і господарствах населення темпи зменшення чисельності поголів’я великої рогатої худоби співпадали відповідно на 2,5 і 2,4%, то поголів’я свиней навпаки зросло на 0,1%, а в селянських домогосподарствах скоротилося досить суттєво — на 6,1% (діагр. 1).
Діагр. 1. Чисельність поголів’я худоби і птиці в усіх категоріях господарств України
станом на 1 липня 2016 р. в порівняні з аналогічним періодом 2015 р.
Джерело: складено за даними форми 24-сг Державної служби статистики України
Як і у випадку з поголів’ям великої рогатої худоби, також скоротилася чисельність овець і кіз. За січень-червень 2016 р. у сільськогосподарських підприємствах їх кількість зменшилася на 2,8%, а у господарствах населення — на 3,5%. Поголів’я птиці усіх видів у сільськогосподарських підприємствах зменшилося на 9,8%, тоді як у господарствах населення — зросло на 0,3%.
У структурі розміщення поголів’я тварин в розрізі основних категорій господарств частка поголів’я великої рогатої худоби у сільськогосподарських підприємстах змешилася на 0,7% і становить 29,3% від усієї загальної його чисельності, овець і кіз — відповідно на 0,3% до 11,8%, а птиці усіх видів найбільше — на 4,7% до 43,0%, тоді як свиней навпаки зросла на 0,1% до 49,6%.
На регіональному рівні досить значне скорочення чисельності поголів’я великої рогатої худоби зафіксовано в Донецькій і Луганській області, відповідно на 21,8 і 19,4%, а також у Рівненській і Одеській — на 8,1 і 6,9% (діагр. 2).
Діагр. 2. Темпи зміни приросту (у %) чисельності ВРХ в усіх категоріях
господарств України в першому півріччі 2016 р. до аналогічного періоду 2015 р.
Джерело: складено за даними форми 24-сг Державної служби статистики України
Водночас, у Запорізькій, Хмельницькій і Вінницькій областях спостерігався приріст чисельності поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств, відповідно на 3,2, 2,6 і 2,3%. При цьому на Вінниччині сьогодні сконцентровано найбільше за кількістю поголів’я великої рогатої худоби, яке налічує близько 333,8 тис. голів, або 7,7% від усієї чисельності в країні. За півроку в цій області поголів’я великої рогатої худоби в абсолютному вимірі зросло на 7,4 тис. голів, що є одним із найкращих показників серед усіх регіонів.
Обсяги реалізації на забій (у живій масі) сільськогосподарських тварин, що обліковується як виробництво, від господарств усіх категорій за аналізований період зросли на 1%, передусім за рахунок сільськогосподарських підприємств — на 3,1%, тоді як у господарствах населення відбулося зменшення на 2,6% (табл. 1).
Таблиця 1. Виробництво основних видів продукції тваринництва
в Україні за категоріями господарств у І півріччі 2016 р. порівняно з 2015-м
Джерело: складено за даними форми 24-сг Державної служби статистики України
У структурі реалізації на забій (у живій масі) сільськогосподарських тварин найбільшу частку займало м’ясо птиці — 67,5% і свиней — 26,5%.
Складною і непередбачуваною залишається також ситуація з виробництвом молока, де його обсяги за 6 місяців поточного року в усіх категоріях господарств знизилися на 1,3%. Якщо в сільськогосподарських підприємствах виробництво молока зросло на 2,9%, то у селянських господарствах населення, навпаки, знизилося на 2,7%.
Найбільший спад за вказаний період спостерігався у виробництві яєць, де його обсяги скоротилися загалом на 13,8%, в основному за рахунок сільськогосподарських підприємств — на 24,1%, тоді як в одноосібних господарствах населення є незначний приріст на 0,4%.
У січні-червні 2016 р. питома вага господарств населення у реалізації на забій (у живій масі) сільськогосподарських тварин порівняно з аналогічним періодом минулого року зменшилася на 1,3% до 36,3% від загального обсягу усіх категорій господарств.
Частка господарств населення у виробництві молока становить 72,8%, що на 1,1% менше порівняно з тим же періодом 2015-го. Проте у виробництві яєць господарства населення наростили в його загальній структурі питому вагу на 6,9% і займають частку близько 49,1%.
Аналіз регіональних тенденцій розвитку виробництва тваринницької продукції виявив 5 регіонів, де обсяги реалізації на забій (у живій масі) сільськогосподарських тварин зросли більш ніж на 10%. Це, зокрема, Харківська область (+48,4% приросту за 6 місяців 2016 р. порівняно з аналогічним періодом 2015 р.), а також Кіровоградська (+11,6%), Львівська (+10,5%), Черкаська (+10,3%) і Вінницька (+10,0%). Разом ці регіони забезпечили 84,6% усього приросту обсягу реалізації на забій худоби і птиці, тобто майже 52,6 тис. т.
Приріст виробництва молока у понад 10% зафіксовано в 4 областях: Кіровоградській (+14,5%), Рівненській (+14,4%), Закарпатській (+14,3%) і Тернопільській (+12,9%). У 14 областях цей показник становить від 0,4 до 8,3%.
Найбільшими виробниками молока в першому півріччі 2016 р. з ринковою часткою понад 5% були такі регіони, як: Полтавська (15,7%), Черкаська (10,9%), Харківська (8,8%), Чернігівська (8,5%), Київська (7,7%), Вінницька (7,2%), Сумська (6,5%) і Хмельницька (5,7%) області. Сумарно ці 8 регіонів забезпечили 70,9% всього виробництва молока в країні.
Проблемні аспекти розвитку галузі
Проблеми розвитку тваринництва, які виникли у першому півріччі 2016 р., є системними для галузі в цілому та зберігаються впродовж тривалого періоду часу.
Це передусім збереження диспаритету цін і нерівновигідних відносин на ринку тваринницької продукції — одна з основних причин кризової ситуації у галузі. Темпи підвищення закупівельних цін на продукцію не покривають повною мірою інфляційне зростання витрат на виробництво продукції, навіть у господарствах з високими показниками продуктивності тварин.
З іншого боку, відсутність з початку року передбачуваної і цільової державної фінансової підтримки тваринництва, і зокрема, окремих галузей з повільним обігом капіталу (виробництво яловичини, вівчарство), також не додає впевненості вітчизняним товаровиробникам.
Окрім зазначеного, виробничі показники продуктивності тварин у більшості господарств (за винятком свинарства і птахівництва) ще не досягають рівня порогу прибутковості (беззбитковості).
Серед переліку проблем, які унеможливлюють відтворювальний розвиток галузі, окремої ваги потребує недостатньо розвинута в регіонах мережа племінних об’єдань і пунктів штучного осіменіння, більшість з яких фактично припинили своє існування.
Відсутність в окремих областях власної молокопереробної промисловості поглиблює кризові явища в галузі скотарства, адже створює проблеми зі збутом продукції та не стимулює нарощування поголів’я великої рогатої худоби.
Стримувальним фактором розвитку галузі є наявність у сільськогосподарських підприємствах проблем з оновленням основних фондів і технічних засобів у галузі тваринництва, а у господарствах населення — відсутність мінідоїльних установок та сучасних систем зберіганння й охолодження молока. Останнє прямо відображається на досить значній різниці у закупівльних цінах на молоко, яке приймають від підприємств і домогосподарств. Адже, для порівняння, сільськогосподарські підприємства у першому півріччі 2016 р. реалізували 43,5% молока І ґатунком, а решту вищим і екстра, тоді як господарства населення лише 9,5% І ґатунком, а решту ІІ ґатунком. Із загальної маси закупленого переробними підприємствами молока коров’ячого сирого питома вага охолодженого до 10 °C в сільськогосподарських підприємствах становить майже 79%, а в господарствах населення — 49%.
Більшість нині чинних тваринницьких ферм і приміщень потребують реконструкції, технічного переоснащення та модернізації, а також переходу до сучасних технологій виробництва продукції. А це в нинішніх економічних умовах без суттєвої державної пітримки доволі складно здійснити лише за рахунок власних фінансових можливостей товаровиробнків, які і так є досить обмеженими.
Цінова ситуація на ринку
тваринницької продукції
Загальновідомо, що головними факторами, які впливають на суттєве скорочення поголів’я сільськогосподарських тварин і виробництва продукції, є несприятлива цінова ситуація на ринку тваринницької продукції.
Порівняльний аналіз динаміки зміни середніх цін реалізації основних видів продукції тваринництва сільськогосподарськими підприємствами у січні-червні 2016 р. до аналогічного періоду 2015 р. виявив досить негативну тенденцію їх зниження з початку року.
Якщо в січні 2016 р. середня ціна реалізації сільськогосподарськими підприємствами тварин у живій масі без урахування ПДВ, дотацій, транспортних, експедиційних та накладних витрат становила 22406 грн/т, або 125,1% до її аналогічного показники у 2015 р., то впродовж січня-червня знизилася до 21206 грн/т, що порівняно з минулим роком сягало лише 102,6% зростання. Тобто за вказаний період минулого року вона зросла фактично на 115,3%, з 17913 грн/т до 20661 грн/т, тоді як у той же самий період 2016 р. відбулося її зниження на 5,4% (діагр. 3).
Діагр. 3. Темпи зміни (у %) середніх цін реалізації продукції
тваринництва сільськогосподарськими підприємствами України в 2016 р. до 2015 р.
Джерело: складено за даними форми 24-сг Державної служби статистики України
Аналогічна ситуація склалася із закупівельними цінами на молоко, які з початку року, за даними Державної служби статистики, знизилися з 5256,9 грн/т до 5088,2 грн/т, тобто майже на 4,2%. Торік за цей період вони зросли на 4,8%.
Найвищі ціни на молоко у січні-червні 2016 р. були в Закарпатській — 5394,7 грн/т, Тернопільській — 5379,6 грн/т, Львівській — 5336 грн/т і Херсонській — 5292,8 грн/т областях.
Водночас, у досліджуваних регіонах найвищі закупівельні ціни на реалізованих сільськогосподарськими підприємствами тварин у живій масі за січень-червень 2016 р. були в Чернівецькій — 24987,6 грн/т, Вінницькій — 24754,8 грн/т і Закарпатській — 24347,3 грн/т — 5292,8 грн/т областях.
Неврегульованість цінових відносин на ринку тваринницької продукції є стримувальним фактором ефективного розвитку вітчизняного агробізнесу в цій сфері та низької рентабельності виробництва в цілому. Адже закупівельні ціни не завжди враховують інтереси усіх учасників первинної ланки галузі — товаровиробників, чим, безумовно, не сприяють відшкодуванню ними мінімальних витрат на виробництво продукції. У результаті в багатьох господарствах його виробництво знаходиться на межі прибутковості або ж взагалі є збитковим, що змушує скорочувати чисельність поголів’я тварин.
Для удосконалення взаємовідносин виробників молока з переробними і торговельними підприємствами необхідно узгоджувати їх взаємні інтереси на договірній взаємовигідній основі шляхом надання можливості реально впливати усім учасникам на процес формування цін і розподілу доходів. При цьому необхідно широко використовувати також усі можливі елементи державного управління і моніторингу з метою налагодження міжгалузевих зв’язків та формування сприятливого економічного середовища на ринку тваринницької продукції.
Прогноз розвитку галузі на 2016 рік
У 2016 році розвиток галузі тваринництва відбуватиметься в надзвичайно складних економічних умовах, зумовлених, з одного боку, низькою купівельною спроможністю населення, а з іншого — значним зростанням вартості кормів та інших статей витрат, що потребує від товаровиробника раціонального використання наявних матеріальних, грошових і фінансових ресурсів для виробництва вищої за якістю та нижчої за собівартістю продукції з метою збереження її конкурентоспроможності.
Значним бар’єром для успішного розвитку тваринництва є недосконалість аграрної політики щодо підтримки галузі, що зумовлено відсутністю стійких пріоритетів та довгострокової концепції її розвитку. Тому прогнозувати розвиток галузі доволі складно більш ніж на коротко- і середньострокову перспективу.
Аналізуючи динаміку зміни кількості поголів’я тварин щомісяця впродовж 2015 р. і першого півріччя 2016 р,. на основі розроблених трендових моделей і інтерполяції наявних тенденцій обґрунтовано прогноз очікуваних показників розвитку галузі до кінця року.
Згідно з отриманими даними прогнозу, станом на початок 2017 р. за умов збереження негативних тенденцій зменшення чисельності поголів’я великої рогатої худоби, які спостерігалися у першому півріччі 2016 р., його кількість в усіх категоріях господарств становитиме 3729,4 тис. голів, або 99,4% порівняно до аналогічного періоду минулого року. Поголів’я свиней може зрости до 7642,3 тис. голів, враховуючи позитивні очікування щодо врожаю поточного року. Кількість овець і кіз на кінець 2016 р. може сягнути 1310,5 тис. голів, або 98,9% від початку року.
Перспективи розвитку галузі у 2016 р. багато в чому визначатимуться загальною економічною ситуацією, рівнем ціноутворення на продукцію та іншими факторам ринкового середовища.
