Сировина або продукція з високою доданою вартістю
Додана вартість — специфічне економічне поняття, що немає однозначного трактування. Однак саме воно останнім часом є найбільш вживаним серед експертів і аналітиків аграрного ринку, особливо коли це стосується аграрного експорту. Досить поширеним є підхід, коли новостворену вартість у процесі виробництва визначають як різницю між вартістю вироблених (випуск) і повністю використаних у процесі виробництва товарів та послуг (проміжне споживання).
Якщо застосовувати зазначений вище підхід, то у вітчизняному агробізнесі традиційно високу додану вартість реально отримати не просто від вирощування соняшнику, ріпаку та інших маржинальних культур на товарні цілі, а передусім в процесі подальшої їх переробки на олію, шрот та інші продукти наступного переділу — маргарин, жири, а для ріпаку — це може бути, крім шроту і олії, дизельне біопаливо та гліцерин. Також досить високу додану вартість можна отримати від виробництва наукоємного насіннєвого матеріалу.
Окрім вказаного, додана вартість для різних видів аграрної продукції у сучасній постіндустріальній і глобальній економіці формується не лише залежно від кількості технологічних переділів її переробки, але й від інших факторів. Зокрема, це якість аграрної продукції, її безпечність та органічність походження, місце виробництва, кінцеве призначення, бренд тощо.
Найкращим чином порівняти орієнтовну додану вартість можна за умов співставлення експортної та імпортної цін як однакових видів аграрної продукції, так і окремих груп товарів та сировини, потрібні для їх виробництва.
Для порівняння можна взяти найбільш важливу складову вітчизняного аграрного експорту — зернові культури. Якщо проаналізувати різницю між середньорічною ціною експорту та імпорту основних зернових культур — ячменю, пшениці, вівса, жита і кукурудзи, то можна наочно зрозуміти складність простого тлумачення поняття доданої вартості.
Так, зернові культури у цьому випадку виступають окремо як сировинний компонент вітчизняного аграрного експорту, а також як імпортований насіннєвий матеріал, що має порівняно вищу ціну реалізації. Передусім саме напрям їх використання формує високу додану вартість по суті однакового виду аграрної продукції.
Тобто вирощувати насіннєвий матеріал сільськогосподарських культур і продавати його завжди вигідніше, ніж просто використовувати на товарні цілі. Зокрема, умовна додана вартість 1 т імпортованого насіннєвого зерна кукурудзи порівняно з вітчизняним експортом її на продовольчі і кормові потреби становить близько $3462. Найменшою є умовна додана вартість 1 т ячменю — $94,9. Досить високу умовну вартість має жито — $2550,7 (діагр. 1).
Діаграма 1. Експертна оцінка умовної доданої вартості при порівнянні вітчизняної та імпортної цін на основні зернові культури в 2017 р.
Джерело: складено за даними митної статистики України
Чималу додану вартість традиційно формують олійні культури. Наприклад, умовна додана вартість 1 т імпортованого посівного матеріалу соняшнику порівняно з вітчизняним експортом товарного насіння сягає майже $8868,4, а для ріпаку — $4988,1. Найнижчу умовну додану вартість при порівнянні цін імпорту насіннєвого матеріалу та експорту сировини можна спостерігати у випадку із соєю — $221,7 (діагр. 2).
Діаграма 2. Експертна оцінка умовної доданої вартості при порівнянні вітчизняної та імпортної цін на основні олійні культури у 2017 р.
Джерело: складено за даними митної статистики України
Таким чином, максимально висока умовна додана вартість вказаних вище сільськогосподарських культур визначається передусім їх цінністю як високопродуктивного насіннєвого матеріалу, а також відомими брендами світових компаній-виробників. В останньому випадку відома торгова марка може бути чи не найбільшим джерелом формування доданої вартості будь-якого виду аграрної продукції і виступати як еталон її якості та відповідності прийнятим стандартам.
Крім насіннєвого напряму формування високої доданої вартості, для зернових культур значним резервом є виробництво борошна. Умовна додана вартість 1 т борошна пшеничного в ланцюгу переробки порівняно з експортом зерна становить щонайменше $58,8, а для борошна інших зернових культур — близько $424,3.
Певний інтерес представляє аналіз ланцюга формування доданої вартості на прикладі вітчизняної олійно-жирової переробної промисловості. Експорт її продукції останніми роками забезпечує вагому частку валютних надходжень країни. Одним із найбільш перспективних напрямів у найближчі роки може стати експорт продуктів переробки сої, як це вже сталося у випадку із соняшником. Якщо в середині 90-х років ХХ ст. Україна експортувала майже повністю насіння соняшнику, то завдяки вдалому застосуванню важелів державного регулювання та експортному миту вдалося розвинути власну олієпереробну галузь харчової промисловості. Внаслідок цього ми зуміли майже повністю переорієнтувати аграрний експорт з насіння соняшнику на кінцевий продукт із вищою доданою вартістю — олію.
До цього часу Україна здебільшого експортує соєві боби, водночас значний потенціал його нарощування належить продуктам її переробки. Зокрема, якщо минулого року середньорічна ціна 1 т експорту загальним обсягом 2,86 млн т соєвих бобів становила $369,6, то 166,5 тис. т соєвої олії — $753,3, а 308,7 тис. т макухи і твердих відходів від вилучення соєвої олії — $350,4. Разом на цьому технологічному переділі умовна додана вартість 1 т продуктів переробки сої сягає $734,1. Експортна ціна 1 т маргарину, обсяг якого становив 61,2 тис. т, дорівнювала $1398,3. На цьому технологічному переділі продуктів переробки сої умовна додана вартість сягає $1028,7 (рис. 1).
Рис. 1. Експертна оцінка умовної доданої вартості експорту продуктів переробки олійних культурах на прикладі сої у 2017 р.
Джерело: складено за даними митної статистики України
Інший аспект цієї проблеми стосується експорту продукції тваринництва. Минулого року було експортовано 12,3 тис. т м’яса великої рогатої худоби, свіжого або охолодженого та 29,5 тис. т мороженого, а також 4,9 тис. т свинини. Середньозважена експортна ціна 1 т вказаних видів м’яса становить $2740,4, а готових ковбас та аналогічних виробів з м’яса, яких було експортовано лише 286 т — $3874,1. Тобто на експорті 1 т готових ковбасних продуктів з м’яса умовна додана вартість може сягати $1133,7.
Аналогічним чином можна також порахувати, що при співставленні середньорічної ціни 1 т експорту 9 тис. т твердих сирів та 14,1 тис. т молока і вершків не згущених умовна додана вартість становить $2899,6.
Саме на ці резерви в середньо- і довгостроковій перспективі розвитку має орієнтуватися вітчизняний агробізнес для збільшення доданої вартості в умовах, коли на світових сільськогосподарських ринках загострюється конкуренція та зростає волативність цін. Адже Україна вже має досвід вдалого переходу від експорту сировини на продукт вищого переділу і доданої вартості — соняшникову олію.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. економ. наук, старший науковий співробітник лабораторії маркетингу, економічного аналізу та захисту інтелектуальної власності Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН
