Виробників овочів, які б із самого початку орієнтувалися на експорт, в Україні фактично не існує. І це є головною причиною поточного стану справ із цими продуктами в країні та можливістю їхнього експорту. На жаль, український споживач дуже невибагливий і погоджується купувати картоплю й овочі такої якості, яку в інших країнах ніхто не купує, — розповів нам в інтерв’ю економіст інвестиційного департаменту Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрій Ярмак.
• Які нині тенденції на європейському та світовому ринках овочів. На що переважно спостерігається попит?
— Про тенденції на ринку овочів ЄС взагалі можна говорити тільки в сегменті тепличних овочів, бо це зумовлено кризою цін на енергоносії. Ціни на газ нині стрімко зростають уже. Отже, в теплих країнах, де не потрібно підігравати теплиці, очікують значних прибутків від нового сезону. В країнах, де доводиться підігрівати теплиці й витрачати кошти на підсвічування, нині чимало банкрутств виробників або тимчасових зупинок виробництва. Ураховуючи кризу в транспортних ланцюжках і дефіцит контейнерів для транспортування холодних вантажів, до яких належать і тепличні овочі, імпортна продукція теж буде дуже дорогої і її також бракуватиме. Тому сумнівів щодо цінових рекордів на овочі немає.
Це стосується не лише Європи чи України, а й усієї Північної півкулі планети. Адже навіть теплі країни будуть масово експортувати тепличні овочі, і ціни там теж будуть дуже високими. Щодо борщових овочів і картоплі, то в кожній країні й по кожному з видів цих овочів абсолютно різна ситуація. Відокремити якісь загальні тенденції тут неможливо.
• Які країни є топекспортерами овочів на європейський і світовий ринки?
— Найбільші світові експортери овочів — це Китай, Мексика, Нідерланди (у них велика частка експорту), Іспанія та США. Китай — завдяки часнику, а також сушених і заморожених овочів, Мексика — завдяки теплому клімату й наближеності до США. Іспанія розташована поряд із ринком ЄС, а от США — внаслідок якості та додавання вартості продукції. Причому США теж експортує овочі до Мексики, але вже в іншому сегменті — преміумі. У Європі також великі обсяги експортують інші південні країни і Польща. Переважно все це торгівля всередині ЄС. З великих постачальників до Європи виділимо Марокко, Єгипет та Туреччину.
• А хто основні імпортери на планеті?
— Найбільший світовий імпортер овочів із великим відривом від інших — США. Далі — європейські країни: Німеччина, Велика Британія, Франція та Нідерланди. Також великі імпортери — Канада, Японія та РФ.
• Європейські споживачі готові купувати традиційні овочі чи все ж таки віддають перевагу органічним?
— Органічний сегмент овочів у світі стрімко зростає, але він вузький і відносно невеликий за обсягами, порівнюючи до сегмента традиційних овочів. Вимоги ЄС до використання/залишків у кінцевих продуктах пестицидів такі високі, що абсолютна більшість населення регіону не дуже переймається необхідністю купувати «органік». Відповідно, високою є ціна на органічні овочі й фрукти на ринку ЄС.
• Яке місце України нині серед експортерів овочевої продукції? Куди експортуємо, які овочі?
— Україна посідає дуже низьке місце у світі в рейтингу експортерів овочів — вона далеко за чільною половиною країн світу. Більше з тим, Україна — це великий нетто-імпортер овочів. Можна сказати, що з овочів нашої країни системно сьогодні не експортує ніхто й нічого. Переважно експорт відбувається, коли в країні все дуже погано і продукцію неможливо продати, а ціни критично низькі. Іншими словами, виробників, які б самого початку орієнтували виробництво на експорт, у нашій державі не існує.
І це є головною причиною поточного стану справ. На жаль, український споживач овочів дуже невибагливий і погоджується купувати картоплю та овочі такої якості, яку в інших країнах ніхто не купує. Відповідно, коли у нас надлишок виробництва, наприклад, як то було з цибулею рік тому, то її можна було або викидати, або продати на експорт за дуже низькими цінами, що покупець у супермаркетах міг закрити очі на огріхи з якості. Звичайно, навіть таку цибулю, щоб її продати, потрібно було сортувати, пакувати тощо. Тому часто в кілограм такої продукції потрібно було інвестувати більше, ніж ціна на внутрішньому ринку, щоб лише мати можливість її експортувати.
Тепличних же овочів українські аграрії експортують мало тому, що у нас найвищі ціни на генерацію тепла в регіоні (дорогий газ, дороге вугілля), а ще тому, що Україна не дуже тепла країна.
Єдиний сегмент, де з’являється щось схоже на динаміку системного експорту, — це заморожування овочів. Заморожені овочі, думаю, стануть локомотивом розвитку овочівництва і експорту найближчим часом. Хоча, звичайно, і в сегменті інших овочів будуть зрушення, якщо туди прийдуть люди з іншою ментальністю. А також, коли в Україну зайдуть такі поважні гравці міжнародного ритейлу, як, наприклад, мережа Lidl.
• Чи є в українських фермерів можливості посідати європейські овочеві ніші на ринках країн ЄС?
— Можливості є, але ніхто не хоче цим перейматися. Адже значно легше виростити й продати зерно чи олійні. Ризики низькі, сировина зберігається без проблем, ціни не так коливаються, як на овочі. Тому й відмовляються багато вітчизняних фермерів від овочів і повертаються до зернових культур. З іншого боку, сегмент тих фермерів, у кого немає тисячі гектарів полів, теж розвивається потроху. І тут альтернативи вирощування овочів, ягід і фруктів немає.
• Що для цього вже реалізовано і треба ще зробити на рівні держави? Потрібні законодавчі ініціативи або інші регуляторні акти?
— Найкраща ініціатива держави — невтручання в бізнес і створення рівних конкурентних умов. Доступ до ринку ЄС у нас є. Тут проблем особливих немає. Бракує знань і досвіду, доступу до дешевих грошей невеликим аграрним виробникам, бракує можливості просування ідеї кооперації.
• А як виробники мають себе популяризувати на європейському ринку?
— Для початку потрібно навчитися створювати продукт експортної якості. У нас цього поки що абсолютна більшість людей робити не вміє і не хоче. Адже місцевий споживач в Україні й таке споживає, а для поліпшення якості потрібно інвестувати в найкращі технології, в дороге обладнання для доробки, упакування тощо. Саме тому, коли виробництво овочів виявляється більшим за внутрішню потребу, ціни у нас обвалюються до нуля, а коли трошки меншим, виростають до дуже високих рівнів, бо потрібно імпортувати. А переважна більшість імпортних товарів дорожча, бо якісніші, плюс додаємо транспорт і маржу трейдера.
• Комусь вдалося зі своїми овочами пробитися на світовий ринок? Вам відомі, пане Андрію, історії успіху?
— Колись були історії успіху у вітчизняної компанії «Грін Тім», яка експортувала продукти з високою доданою вартістю. Але після зміни менеджменту якось про її успіхи в експорті не чути. Тепер у нас переважно успіхи в імпорті.
• За зверненням Держпродспоживслужби у вересні 2019 року Європейська Комісія додала Україну до переліку країн, що можуть експортувати овочі та фрукти до Європейського Союзу без додаткових нетарифних бар’єрів. Що думаєте про це?
— Це базові речі й звичайна робота, яку потрібно завжди системно проводити державі. Нас стримують не карантинні організми, а гнила картопля в голові у керівництва великих виробничих підприємств і галузевих асоціацій. Коли учасники ринку зрозуміють, що якісний продукт — це не примха супермаркету, а реалії сьогодення. Коли вони зрозуміють, що не потрібно продавати 100% картоплі дешево, а можна виростити 80% якісної, продати її вдвічі дорожче і заробити на 60% більше грошей, навіть вкинувши на смітник (але переважно й неякісну можна продати, наприклад на корми), то все це почне працювати. Дуже важливо починати цей бізнес, розуміючи, чому аграрій зможе виростити не гіршу, а бажано кращу картоплю, ніж фермер з Польщі, і чому її куплять в Еміратах. Також важливо знати, скільки ти витратиш на просування експорту та сам експорт. Тоді не буде проблем із реалізацією такої продукції ніколи.
Тоді, до речі, у виробників будуть і гроші на те, щоб наймати освічених керівників галузевих асоціацій, які будуть у стані конструктивно спілкуватися і з чиновниками, і з колегами з провідних країн, і з великими імпортерами, і лобіювати всі ті питання, що потрібні для доступу української продукції на зовнішні ринки.
Тетяна КОВАЛЬЧУК, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
