Пан Кубах виступив на дискусійній панелі, присвяченій відкриттю ринку сільськогосподарських земель, і відповів на запитання «Агробізнесу Сьогодні».
• Вас називають одним із тих, хто визначав нинішню конфігурацію земельної реформи…
— Це правда, що я брав участь у місії проєкту USAID щодо земельної реформи, аграрного та сільського розвитку. Ми як експерти співпрацювали з Верховною Радою та Урядом, брали участь у підготовці законодавчих й інших нормативно-правових актів щодо ринку землі та їх адвокації.
• На вашу думку, нинішні реформи ведуть до укрупнення чи подрібнення земельних масивів в одного власника?
— Процес має мотивуватися інструментами самого ринку. Є тенденція до того, щоб розв’язувати проблему фрагментації земель. Бачимо потребу у консолідації земель. Об’єднуватися варто тоді, коли це вигідно і потрібно для справи. Як, наприклад, у сфері меліорації і зрошення. А тенденцій до подрібнення я не бачу.
• Як це? Фермер обробляє, приміром, 30 га. Має три сини. Вони успадковують по 10 га… Так було усюди у Європі, та й в Україні колись.
— Ну, це життя… Але такі випадки зараз не мають масового характеру. Бізнес зацікавлений у тому, щоб об’єднувати ділянки, аби там проводити системне зрошення і широкозахватний обробіток й у підсумку отримувати більші прибутки. Великий масив землі можна обробляти ефективніше, ніж маленькі розкидані паї, що зрозуміло.
• То ми побачимо посилення бізнесу чи, навпаки, зростатиме вплив і контроль держави, зменшиться хаос і рейдерство?
— Думаю, що посилюватиметься вплив громад і місцевого самоврядування. У рамках реформи ухвалено закон про планування земель. Він встановлює широкі повноваження місцевих громад з керування своєю територією. Та модель публічного керування землями, яку нині впроваджують (через громадське обговорення зокрема), — вона не централізовано державна. Відбувається децентралізація керування, і це дуже добре, коли громадяни на місцях братимуть участь у розв’язанні земельних питань.
• Пане Сергію, на форумі з аграрного права ми бачимо фахівців з Африки. Їхні проблеми видаються схожими на наші. Наприклад, професор із Зімбабве казав, що розв’язанню земельних питань у них гальмують пережитки колоніалізму і родоплемінні стосунки, уявлення на кшталт «земля — наша матір».
— Я б не дуже порівнював африканські умови із ситуацією в Україні. У нас інші ґрунти, клімат, ми вирощуємо зовсім інші культури. Однак земельні реформи нині відбуваються у багатьох країнах із не дуже розвиненими економіками. Річ у тому, що на Заході ринок землі існує давно. Там законодавство, як то кажуть, устаканилося. А в нас воно ще формується, й нині триває перехідний етап. Ми переходимо від радянського централізованого права керування землями, коли все є лише у власності держави, до децентралізації та приватної власності на землю. Завдяки цьому вже сьогодні маємо нових ефективних землевласників і землекористувачів, а відтак — помітні успіхи в сільському господарстві країни.
• Про скасування земельного мораторію — ви задоволені цим?
— Сьогодні наша земля через довгий мораторій знецінена. Найкращі в світі українські чорноземи — найдешевші у Європі. Крім економічного ефекту — може, поки що й невеликого — ця реформа має потужну соціальну складову. Крок щодо зняття мораторію на купівлю-продаж землі — це перемога. На території України почала діяти Європейська конвенція з прав людини. Бо земельний мораторій був двічі визнаний європейським судом як порушення держави щодо громадян-землевласників… Це великий крок України вперед в розвитку демократії, права та економічного розвитку. Пишаюся, що ми до цього причетні.
• А звідки сумніви в економічному ефекті: ви сказали, що він буде «поки що незначний»?
— Бо ринок — це конкуренція. Нині вона дуже обмежена. Наприклад, іноземцям купувати землю заборонено. Однак прихід іноземних інвестицій, навіть коли вони не будуть напряму допущені до ринку земель, це — позитивний чинник. Коли 2024 року на ринок прийдуть юридичні особи, тоді почнеться справжня конкуренція. Слід сказати, що засоби аграрного виробництва — це лише земля, а земля і вода разом. На Півдні у нас — зона ризикованого землеробства. У Херсонській області запроваджується масштабна програма зрошення — в цьому регіоні маємо найбільший потенціал для її розвитку. Це враховує, зокрема, законопроєкт про організації водокористувачів. Меліоративні системи мають стати об’єктами, право власності на яке буде реєструватися й підтверджуватися державою. Результатом стане збільшення зрошувальних площ, приріст виробництва агропродукції, зростання інвестицій та зайнятості населення. Якщо підуть активніше інвестиції в зрошення — це, безумовно, призведе до збільшення вартості землі. Це стане плюсом для власників землі, для орендодавців — і для держави, яка отримає більше податків і платежів. Уважаю, що справжній ринок землі почнеться з 2024 року. Але громадяни мають адаптуватися до нових умов.
• Чого варто очікувати за підсумками Першої міжнародної конференції з аграрного права?
— Узгодження думок, розвінчування міфів. Сподіваюся, ми покращимо конкретні рекомендації у сфері державної політики щодо земельних відносин.
Цікавився Ігор Петренко
