Він має виключно високу кормову цінність. Урожайність зеленої маси становить 500-900 ц/га, а в окремих випадках може досягати 1000-1500 ц/га. Здатний забезпечувати і два укоси. Хімічний склад силосу амаранту вважається цінним завдяки наступному складу: суха речовина — 23,6%, протеїн — 3,5%, жир — 0,9%, клітковина — 5,5%, зола — 4,2%.
Амарант вирощують у кормових і зернових сівозмінах. Невимогливий до попередників, ними можуть бути багаторічні та однорічні трави, зернові та зернобобові культури, картопля, буряк та інші просапні.
Оскільки насіння амаранту дуже маленьке, то проростання його відбувається повільно, і боротьба з бур’янами в цьому випадку виходить на перший план. Поле має бути чистим від бур’янів. Вирощують амарант як у широкорядних посівах, так і в звичайних рядкових. Насіння сіють на глибину 2-2,5 см. Норма висіву в рядкових посівах становить 1,2-1,5 кг/га, в широкорядних — 0,6-0,8 кг/га, посіявши в третій декаді квітня і в першій декаді травня. Післяукісні посіви можна проводити в кінці червня-початку липня, але не пізніше 20 липня.
Для дружніх сходів насіння амаранту грунт повинен бути прогрітим до 8-10 °С. До вологи він невимогливий, посухостійкий. На генерування 1 г сухої речовини витрачає води втричі менше, ніж бобові культури, і вдвічі менше, ніж зернові. Рослина добре переносить добове коливання температур. Може досягати у висоту понад 3 м, кількість листя на рослині — більше двохсот. Волоть у зрілому стані досягає у довжину 30-50 см, а діаметр її може становити 15-25 см. Одна рослина дає до півмільйона дрібних зерен. Маса 1000 шт. насіння — 0,4 г.
Збирання проводять прямим комбайнуванням. Після цього обов’язково очистити. Амарант, як будь-яка дрібнонасіннєва культура, під час зберігання важко вентилюється, що робить її схильною до самозігрівання, особливо якщо вологість вища 12%, і не виконане очищення від бур’янів.
Коли нам привезли на очистку, калібрування і підготовку до посіву насіння амаранту, ми зрозуміли, що із завданням впораємося. Єдине, що насторожувало, це наявність у складі насіння амаранту точно таких же за формою і розміром насінин дикого амаранту — щириці.
Характерна ознака — колір, насіння щириці має темне забарвлення. Зрозуміло, що фотосепаратор відокремить темне насіння на тлі світлого, але сам принцип його, особливо на дрібнонасінному матеріалі, не дозволяє зробити такий поділ досить точно, і під час відбору однієї темної насінини у відхід потрапляє 4-5 жовтих кондиційних. Тому наше завдання полягало в тому, щоб якомога менше залишити насіння щириці до фотосепаратора. Надія була на те, що між дикою формою насіння і окультуреною є помітна ознака — щільність, тобто ми припускали, що насіння амаранту нехай ненабагато, але все-таки щільніше щириці. Якщо це так, то на пневмовібростолі поділ має відбутися. Так і вийшло, але все за порядком.
На рис. 1 зображене компонування насіннєвого заводу (щадна пофракційна технологія Фадєєва із виробництва сильного насіння).
Рис. 1. Загальний вид насіннєвого заводу для будь-яких сільгоспкультур
Насіння амаранту було нам привезене в стані післязбиральної засміченості (рис. 2). У зв’язку з великою різницею розмірів насіння і рослинного сміття його легко вдалося відокремити на ситах Фадєєва 
(рис. 3, 4).
Відбір дрібного рослинного і значною мірою мінерального сміття вдалося виконати на щілинних ситах 
. Прохід при цьому становив мертвий відхід (рис. 5).
Таким чином, очищений від великого і дрібного рослинного та мінерального сміття амарант був спрямований на сепарацію насіння за щільністю на пневмовібростолі ПВСФ. Оскільки пневмовібростоли, що випускаються нами, мають унікальне налаштування режиму роботи за рахунок монотонно регульованих вентиляторів кожного окремо для оптимального формування псевдозрідженим шаром на деці, то поділ насіння за щільністю відбувається навіть у разі дуже малої різниці цього параметра в складі суміші. Поділ амаранту і щириці саме це і показало (рис. 6, 7, 8).
Таким чином, загальна схема очищення амаранту до фотосепаратора виглядає наступним чином (рис. 9).
Під час повторної сепарації насіння амаранту, що зійшло з середини деки пневмовібростолу, вдається також підвищити якість очищення його від щириці.
Як відомо, фотосепаратор у разі поштучного видалення частки бур’янів, відмінної за кольором від чистого насіння, не може попутно не витримати з потоку «за компанію» 4-5 штук чистих насінин.
Саме така суміш насіння амаранту і щириці, що в якості відходу зсипається після фотосепаратора, також очищається під час сепарації на пневмовібростолі, що в цілому дозволяє довести якість очищення до абсолютної (рис. 10). І така якість очищення амаранту перед його переробкою виконується на виробництві, очолюваному Олександром Дудою, президентом виробників амаранту і амарантової продукції.
Рис. 9. Схема очищення амаранту
Леонід ФАДЄЄВ, канд. техн. наук, доцент
