Догляд за бджолами проводять зазвичай влітку, у спекотні дні, оптимальні для активного льоту медоносних комах. На пасіці людині іноді доводиться працювати годинами. Тому одяг для комфортного виконання необхідних робіт — це дуже важливо. Бо від бджолиного жала в кров пасічника може потрапити небезпечна отрута, яка іноді може призвести до анафілактичного шоку й навіть паралічу людини.
Куртка бджоляра — зручна й вельми практична для активного перебування на пасіці. Зроблена зазвичай без застібки, як кофта. Оберігає тулуб, шию, руки до долонь від доволі неприємних укусів бджіл. Виготовляється з натуральної тканини, яка добре пропускає повітря. Матеріал має бути щільним, щоби агресивна комаха не змогла проткнути жалом тканину. Знизу куртки і по краях рукавів вшиті гумки, щоб бджола не заповзала під одяг.
Багато пасічників дружать із бджілоньками і не надто побоюються укусів комах. Однак захист необхідний, бо наслідки навіть «дружніх» покусувань можуть бути болючими. Найбільше ж потребує захисту обличчя. Тому у мешканця медового космосу обов’язково має бути захисна маска. Це головний убір із широким конічним розтрубом та захисною сіткою (тюлю) на обличчі. Збереження такої форми забезпечує жорсткий каркас — з гнучкого дерева, пластмаси або ж цупкого металевого дроту. Лицьову частину маски виготовляють із сітчастої матерії, як вуаль у середньовічної красуні чи паранджу у мусульманки, щоб не пропускати бджіл і при тому мати добрий фронтальний і бічний огляд. Низ захисної маски теж має гумку, яка щільно затягує тканину, потидіючи заповзанню комах під комір.
Відрізняються від традиційних і штани бджоляра з натуральної тканини, яка забезпечує надійний повітрообмін. Вони повинні убезпечувати ноги від укусів бджіл, тому стягуються внизу ґумкою, за тим самим принципом, що й маска чи рукави. Пояс також тримається на ґумці, а не на ремені чи підтяжках. Для бджолярських атрибутів та інструментів на штанах передбачені широкі й глибокі кишені. На пасіці можуть рости колючі чагарі, осот, будяки, й тонка тканина може пошкодитися. Тому штани бджоляра шиють із цупкого матеріалу, як правило, габардину.
Однак екіпірування на цьому не завершується. Пасічник постійно має справу із сотами, медом, прополісом. Ці продукти бджільництва можуть потрапити на руки. Щоб запобігти цьому, потрібні рукавички. Гумові чи синтетичні — не найкращі. Штучний матеріал перешкоджає циркуляції повітря. Зазвичай на пасіці використовуються шкіряні й прогумовані п’ятипалі. Зі шкіряної поверхні можна без особливих зусиль зчищати краплі меду чи воску.
До рукавичок додаються нарукавники з натуральної бавовни. Вони додатково захищають передпліччя від вірогідних укусів проникнення бджіл.
Фермери знають, що бджоли — це напрочуд чутливі до всіляких пахощів, а щоденний одяг завжди просочується запахами тіла людини, ароматами їжі, агрохімії, парфумів. Тому у ньому не можна ходити «на побачення» до бджілок. А от спецодяг — це «скафандр», позбавлений зайвих різких запахів. Під час його прання, до речі, теж не слід використовувати ароматизовані порошки й віддушки.
Коментар
Андрій НАВРОЦЬКИЙ, керуючий партнер агродослідницької фундації «Жива країна»
— Ми займаємося джмелями-запилювачами. Для роботи із ними якихось спеціальних засобів захисту не використовуємо, бо джмелі не агресивні, щоб їх розізлити, треба дуже постаратися. Та все ж, наприклад, після вживання алкоголю до них підходити не варто — не люблять різких запахів. А в полях чи у садах на запилюванні ми обходимося без «скафандрів» чи спеціальних костюмів.
Григорій МЕРЕФ’ЯНСЬКИЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
