Й усе ж таки вирощування лікарських рослин фермерами поки що не стало аж таким розповсюдженим різновидом сільськогосподарського виробництва. Втім, у цій сфері теж знайдеться чимало ентузіастів. Наприклад, родина Прудивусів із селища Стара Ушиця Кам’янець-Подільського району Хмельниччини вже понад 15 років як зробила цілющі рослини своїм сімейним бізнесом. Про це ми розмовляємо з Миколою Прудивусом — головою родини й натхненником духмяної трав’яної справи.
Микола Прудивус
- Якими саме травами ви займаєтеся, пане Миколо?
— У нас є шавлія, ромашка, меліса, м’ята, лаванда, ехінацея, нагідки, фенхель, валеріана, розторопша, нагідки. Це ті, що їх ми вирощуємо. А ще ж працюємо з дикоросами: звіробій, деревій, материнка, мати-й-мачуха, подорожник, пижмо, полин, глід, акація, мальва, чистотіл, кропива, та інші... Багато всього — десь до 50 видів рослин вирощуємо, заготовляємо і закуповуємо в населення.
- Бабуся колись посилала мене збирати безсмертники «на могилках» біля старого кладовища. Досі згадую й думаю: чи це правильно?
— Безсмертника у нас на Хмельниччині фактично немає, він не усюди росте. Однак взагалі на кладовищах збирати не нормально. Колись за УРСР поля нещадно обробляли отрутохімікатами, тому тільки на могилках і в чагарниках виростало щось без хімії. Проте все одно там негативна енергетика, продукти розкладу тіл. Ні, ми не збираємо трави ні на кладовищах, ні при шляхах. Має бути від дороги до рослини мінімум 100 м. Ми заготовляємо рослини в екологічно чистих місцях. Живемо на березі Дністра — це дуже чиста зона, села з мальовничими ландшафтами. Рослини вирощуємо без добрив та пестицидів. Наша продукція проходить лабораторні дослідження на вміст екстрактивних речовин, важких металів, фунгіцидів і гербіцидів. Обробіток ґрунту у нас механічний, висіваємо вручну. Думаємо про органічне виробництво, однак ще не оформили органічний сертифікат, бо це дуже бюрократично складна справа.
- Згідно з історичними даними, лікарські рослини українці почали промислово вирощувати для фармакології у Лубнах ще у 1721 році. А як давно існує ваш бізнес?
— Наше приватне виробництво діє з 2001 року. Моя бабуся мені колись казала: «Дивися, ти ходиш босоніж по споришу хіба? Ні — ти по грошах топчешся». З того часу в мене склалася думка, що на травах можна мати певний зиск. У наших краях з 1957 року діяв радгосп, який займався лікарськими рослинами. Згодом він збанкрутував. Я працював у тому радгоспі досить довго. Ми вирощували мак і м’яту, поставляли на весь Радянський Союз. Працював я і ревізором таких радгоспів, їздив у Крим, на Далекий Схід, у Казахстан, країни Балтії. Дивився, хто де й що культивує, вивчив специфіку «трав’яної» справи до дрібниць. У мене з тих часів залишився досвід і бажання продовжувати це. Й ще з тих часів у моїх земляків склалася практика: вирощувати лікарські рослини у себе на ділянках, при хатах — мелісу, ромашку, шавлію, валеріану, нагідки і здавати їх радгоспу на переробку. Десь близько десяти навколишніх сіл займаються цілющими травами, багато хто також збирає дикороси — їх тут вдосталь. Хтось заготовляє по кількасот кілограмів за сезон, хтось більше. Ми не лише закуповуємо в земляків урожай трав, а й постачаємо їм насіннєвий матеріал. Селяни наші мають додатковий дохід, і ми всі у виграші.
- Пане Миколо, який масштаб вашого виробництва?
— За сезон вирощуємо десь 10−15 т, збираємо дикорослих трав ще десь 10 т і заготовляємо по селах ще до 10 т. Ми родиною займаємося цією справою — два сини, дружина і я. Усі зареєстровані як ФОПи. У нас на сім’ю 6 га землі, й 30 га орендуємо. Сезонно запрошуємо ще п’ятьох людей на роботу: на посадку і збирання. Сплачуємо їм зарплату. У нашу Староушицьку об’єднану територіальну громаду перераховуємо на рік близько 100 тис. гривень податків. Це загалом від усього нашого родинного виробництва. Наша ОТГ — близько 4 тис. населення, а це крім Старої Ушиці такі села, як Гораївка, Каштанівка, Крушанівка, Подільське, Нефедівці та ін. Зараз дев’ять населених пунктів, і ще кілька буде приєднано восени.
- Статус ваших рослин у продажу — це чаї, чи БАДи, чи сировина для фармакології? Що з реалізацією у вас?
— Ми сушимо, пакуємо, пресуємо рослини й відправляємо у тюках на фармацевтичні фабрики. Це житомирський завод «Ліктрави», «Сумифітофармація», кілька київських фірм. Колись постачали трави на Донеччину, у Крим, але зараз тимчасово зупинили. Ми також офіційно продаємо трави самі. Робимо близько 30 видів фітотрав’яних оздоровчих чаїв. Розповсюджуємо їх на виставках і ярмарках. Це не БАДи, ні, а сировина й трав’яні чаї у розфасовці.
- Засоби механізації які маєте: комбайни для збирання, сушарки?
— Є у нас невеличкий агрегат, яким механізовано ми збираємо ромашку. До трактора Т-16 спереду прилаштували платформу та комбайнуємо урожай квітів. Фенхель, кріп, де є ягоди — теж збираємо комбайном. Однак у нас немає таких великих площ, щоб доцільно було купувати дорогу машинерію. Маємо невеличкий сушильний цех, там використовуємо енергоощадні технології. Котли працюють на дровах. У літню спеку, як зараз, гаряче повітря подаємо насосом з-під даху: таку технологію самі винайшли й задоволені нею. Могли б заготовляти і більше, мабуть. Однак потрібні більші сушильні площі — їх недостатньо у нас. Тож поки що не бачимо можливості розширюватися.
- Нішові агробізнеси, як правило, бувають вельми видовищні. Це використовують організатори зеленого туризму. А ви?
— У нас неподалік справді цікаві туристичні місця: за 40 км Кам’янець-Подільський, неподалік розташоване мальовниче урочище Бакота та унікальний Бакотський скельний монастир. Ріка Дністер, Подільські Товтри — тут усе, що треба для відпочинку і насолоди природою. У Староушицькій об’єднаній територіальній громаді розробили туристичні велосипедно-водні маршрути, розвивається зелений туризм. Ми проводимо екскурсії по сушильному цеху, по полях. Це дуже цікава й неординарна пригода для туристів, для студентів. На полі показуємо вісім видів красивих рослин, які межують між собою. Тут у нас аромати такі, що лише через них варто приїхати. Запрошуємо усіх побачити, як ми вирощуємо лікарські рослини, як фасуємо, які робимо фіточаї — трав’яні та ягідні, які створюємо трав’яні суміші, зокрема за старовинними дідівськими рецептами. А ще робимо квіткову воду або гідролат. Також на цих рослинах готуємо наливки, лікери, віскі. Наприклад, м’ятний лікер чи ром мохіто, віскі з полину чи кропиви.
Проводимо екскурсію і дегустування наших чаїв і напоїв. Мед із лікарських трав робимо. Він своєрідний — відрізняється від звичайних. Валеріана, фенхель, м’ята дають такий запах, що коли відкриваєш бідон з медом — голова паморочиться.
- У Верховній Раді лунають думки про легалізацію вирощування наркотичної коноплі. У Глухові вирощують коноплю, але технічну. Що думаєте з цього приводу?
— Ми колись у радгоспі вирощували 500 га опіумного маку, збирали його комбайном. Й тоді не було наркоманії. Усе залежить від людей, від їхньої свідомості. Якщо хоче хтось задурити голову ацетоном абощо, — його зупинити важко. Угорщина вирощує опіумний мак. Вони з маку роблять цигарки, таблетки. Й там немає наркоманії. Якщо легалізують вирощування коноплі під суворим контролем, — це може піти на користь і фермерам, і державі.
Розмовляв Ігор Петренко
