Хто врятує тополю край поля?
Полезахисні лісосмуги — це шляхетний спадок наших батьків і дідів. Масово створювані після Другої світової війни, вони замикали своїми зубчастими гребенями краєвид типового українського села. Охоплюючи лани дбайливими зеленими «руками», лісосмуги захищали їх від крижаних бореїв і палючих суховіїв, від втрати вологи ґрунтами й формували комфортний мікроклімат для посівів.
Ці стрічкові мінігаї ставали прихистком для багатьох птахів і дрібних звірів, які давали собі раду зі шкідниками на полях не гірше за будь-яку агрохімію (пам’ятаю, як у Любимівці над Дніпром, де господарі агропідприємства возили мене полями, зненацька вискочив із лісосмуги заєць і метрів 200 петляв перед машиною, як спритний хабарник, доки не пірнув назад у лісосмугу).
Ще й досі є в Україні дороги між полів, де старі осокори змикають віти над асфальтом, і машина довго їде справжнім зеленим тунелем.
Та в часи Руїни 1990-х років лісосмуги втратили господаря й стали легкою здобиччю сокири й бензопили — природний газ у країні різко подорожчав, і селяни почали валити 50–60-річні дерева в лісосмугах на дрова, щоб хату обігріти та їсти зварити.
А пізніше якісь дотепники звинуватили придорожні лісосмуги в зростанні кількості ДТП (не шалених водіїв, а саме старі акації та осокори й оспівані Кобзарем пірамідальні тополі вздовж трас!), і шляховики почали їх зрізати на пень, часто не висаджуючи натомість навіть кущів.
І вже сумним символом моральної деградації стали сміттєзвалища в лісосмугах уздовж автотрас і навколо міст і сіл…
Останнім часом у ході децентралізації лісосмуги почали передавати у власність місцевих громад, і це вочевидь має врятувати їх від остаточного знищення. Втім, українська корупція вже пронизала суспільство до самого «низу», тож спокуса безкарно перетворити живу лісосмугу на мертві колоди, а ті — на хрусткі банкноти досі випробовує не одного голову ОТГ.
Поля з лісосмугами конче потрібні аграріям через глобальні зміни клімату. Проте, якщо починати формувати лісосмугу сьогодні, повноцінно «запрацювати» вона зможе тільки за 30 років. Звісно, є нині в Україні «супершвидкі» деревні породи — наприклад, павловнія, яка дає річний приріст до 4 м!
Але ж хто схоче інвестувати в таку далеку перспективу сьогодні, коли виїзд українців за кордон набирає обертів? Тільки аграрій, упевнений у своєму майбутньому в Україні. Якщо за часів СРСР створення лісосмуг фінансувала держава, то нині на це надії мало. В агрохолдингах, які після відкриття ринку сільгоспземель вочевидь відійдуть до іноземних власників, такі інвестиції майже напевно вважатимуть зайвими. Є надія тільки на місцеві громади та фермерські кооперативи…
Планування лісосмуг
Рекомендації щодо створення лісосмуг розроблено за експертної підтримки Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Висоцького.
Фахівці радять садити дерева в лісосмузі в 3–4 ряди. Лісосмуги розташовують по межах полів, а за наявності великих полів — також усередині їх.
Інтервали між повздовжніми лісосмугами не мають перевищувати:
• на вилугуваних типових і опідзолених чорноземах 600 м;
• на звичайних чорноземах 500 м;
• на південних чорноземах 400 м;
• на темно-каштанових і каштанових ґрунтах 350 м;
• на ґрунтах, які піддаються суттєвому дефляційному впливу 300 м;
• на піщаних ґрунтах у лісостепових зонах 400 м; у степових 300 м; у напівпустельних 100 м.
Відстань між поперечними лісосмугами на суглинкових ґрунтах не має перевищувати 2000 м, на супіщаних — 1000 м.
Основні принципи створення лісосмуг
Лісові породи в лісосмугах поділяють на головні, супутні та чагарникові.
Головні породи виконують основну захисну роль й утворюють верхній ярус насаджень заввишки 7,5–15 м. Їх відбирають із тих, що краще ростуть у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах і вирізняються високою стійкістю та довговічністю.
Супутні породи затіняють ґрунт, ущільнюють вертикальний профіль насадження, сприяють поліпшенню зростання головних порід. Їх відбирають із тіньовитривалих порід, здатних рости в другому ярусі.
Чагарники виконують ґрунтозахисну роль, сприяють нагромадженню снігу та зростанню родючості ґрунтів.
Підготовка й утримання лісосмуг
Перед садінням саджанців рекомендується створити куліси з високостебельних сільськогосподарських культур (кукурудзи, сорго, соняшнику, топінамбура, ненаркотичних конопель) для снігозатримання та захисту саджанців від вітру. В крайньому разі можна лишити високу стерню.
Для збереження вологи ґрунт перед весняним садінням боронують і культивують.
На засолених землях Причорномор’я лісосмуги створюють на основі результатів ґрунтових обстежень і лабораторних аналізів щодо видів засолення ґрунту, вмісту розчинних солей, глибини їх залягання та площі розповсюдження.
За слабкої засоленості ґрунтів і забезпечення високої агротехніки можливе створення відносно стійких насаджень із солевитривалих деревних і чагарникових порід. На ґрунтах вищого ступеня засолення створення деревних насаджень можливе тільки після проведення масштабних меліоративних робіт.
Утримання лісосмуг передбачає проведення таких заходів:
• відновлення та доповнення;
• рубки догляду;
• санітарні рубки;
• догляд за стовбуром (підняття крони);
• догляд за підліском і підростом;
• догляд за ґрунтом;
• охорона від браконьєрських рубок і захист від пожеж, хвороб і шкідників.
Вибір порід для лісосмуг
ЛІСОСТЕП: ґрунти сірі лісові, опідзолені й потужні чорноземи.
Основні деревні породи: вільха сіра, береза повисла, горіх волоський, горіх чорний, сосна звичайна, тополя, дуб звичайний, акація біла.
Супутні деревні породи: абрикос, клен звичайний, клен польовий, граб звичайний, ясен звичайний, яблуня домашня, шовковиця біла, черемха пізня, черешня, груша звичайна, горобина звичайна, берека, липа дрібнолиста.
Чагарники: ірга круглолиста, клен татарський, хеномелес японський, скумпія звичайна, кизильник блискучий, ліщина звичайна, глід одноматочковий, бирючина звичайна, терен колючий, бузина чорна, дерен білий, калина цілолиста, калина звичайна.
СТЕП: ґрунти чорноземи звичайні.
Основні деревні породи: береза повисла, гледичія колюча, горіх волоський, горіх чорний, тополя, дуб звичайний, акація біла, верба біла, в’яз дрібнолистий.
Супутні деревні породи: абрикос, клен звичайний, клен польовий, граб звичайний, ясен звичайний, ясен пенсільванський, яблуня домашня, шовковиця біла, черемха пізня, черешня, груша звичайна, липа дрібнолиста, берест.
Чагарники: ірга круглолиста, клен татарський, карагана дерев’яниста, хеномелес японський, ліщина звичайна, скумпія звичайна, кизильник блискучий, маслинка вузьколиста, обліпиха звичайна, бирючина звичайна, магонія падуболиста, порічки золотисті.
СТЕП: ґрунти темнокаштанові.
Основні деревні породи: гледичія колюча, горіх чорний, горіх волоський, тополя, дуб звичайний, сосна кримська, сосна чорна європейська, акація біла, в’яз дрібнолистий.
Супутні деревні породи: абрикос, клен польовий, яблуня домашня, шовковиця біла, груша звичайна, софора японська.
Чагарники: клен татарський, хеномелес японський, кизильник блискучий, маслинка вузьколиста, бирючина звичайна, вишня магалебська, порічки золотисті, тамарикс.
СТЕП: каштаново-солонцюватий комплекс ґрунтів.
Основні деревні породи: ясен вузьколистий, гледичія колюча, тополя біла, тополя Болле, в’яз дрібнолистий.
Супутні деревні породи: клен польовий, груша звичайна.
Чагарники: клен татарський, хеномелес японський, маслинка вузьколиста, жимолость татарська, порічки золотисті, тамарикс.
СТЕП: ґрунти піщані й супіщані.
Основні деревні породи: сосна звичайна, сосна кримська, акація біла.
Чагарники: маслинка вузьколиста.
Системи обробітку ґрунту в лісосмугах
Чорноземи типові, темно-сірі та сірі лісові ґрунти
Лущення стерні одночасно або після збирання врожаю сільгоспкультур, основна оранка на 27–30 см, весняне боронування перед садінням.
Чорноземи звичайні
Лущення стерні, оранка на 27–30 см з поглибленням до 35–40 см орного шару, весняне боронування та весняно-літня культивація пару, осіннє полицеве розпушення, весняне боронування перед садінням.
Чорноземи південні та неглибокі звичайні на сході
Основна оранка — глибокий перевал (напівплантаж) на 40–50 см.
Темно-каштанові ґрунти
Основна оранка — глибокий перевал (плантаж) на 60 см з утриманням ґрунту під чорним паром.
Комплекс каштаново-солонцюватих ґрунтів
Основна оранка — глибокий перевал (плантаж) на 60 см з утриманням ґрунту під чорним паром.
Піщані ґрунти Степу та Лісостепу
Глибоке безполицеве розпушення на 60–70 см смугами завширшки 0,9–1 м; між обробленими смугами з протиерозійною метою залишають необроблені смуги з природною рослинністю, які під час догляду за культурами сосни поступово звужують.
Глибокі чорноземоподібні супіщані ґрунти
Основна оранка така сама, що й для поширених у цій зоні типів ґрунтів (чорноземів глибоких і звичайних).
Марко БУГАЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
