Масштаби поширення
Так чим же приваблива ГМО-соя для українських виробників? Насамперед об’ємна реклама стверджує, що сортам сої такого типу характерний підвищений рівень урожайності. На жаль, нам не відома об’єктивна інформація про рівень перевищення цього показника. Часто буває навіть навпаки — створена традиційним методом соя перевищує за врожайністю трансгенну. Виходячи з наведеної інформації, я вважаю, що залежно від зони, умов вирощування, культури землеробства сорти обох цих типів за врожайністю подібні. Опубліковані в американському журналі Agronomy Journal дані свідчать про те, що в польових випробуваннях у штаті Небраска (США) стійкі до раундапу, тобто трансгенні сорти дали врожай на 200 кг/га менше проти традиційних сортів. Важливо зазначити, що в цих дворічних дослідженнях були використані сестринські лінії, одні з яких несли ген стійкості до раундапу, а в інших він був відсутній, тобто вони різнилися тільки одним геном. Навпаки, в штаті Айова (США) протягом двох років провели порівняння врожайності трансгенних і звичайних сортів сої, установили, що стійкі до раундапу сорти дали на 315 кг/га вищу врожайність проти нетрансгенних. У науковій літературі та практичній діяльності нараховується досить багато прикладів коливання врожайності за порівняння обох типів сортів. Таким чином, перевага трансгенних сортів полягає в простішому захисті рослин сої чи кукурудзи від бур’янів або шкідників. Хоча існує низка застережень, про які ми будемо говорити нижче.
Існує також суттєва розбіжність між державами як до ГМО загалом, так і до окремих сільськогосподарських культур. Так, 2008 року нашу країну відвідав канадський фермер Персі Шмайзер. Він понад 50 років господарює на своїй фермі, вирощує, в основному, каналу, яка є різновидом ріпаку. Якось оглядаючи своє поле, він виявив трансгенні рослини ріпаку, який вирощував сусідній фермер. Трансгенний сорт був виведений транснаціональною компанією «Монсанто». Він не одержав пояснень від цієї фірми, навпаки, вона подала на нього в суд, мотивуючи тим, що він нелегально вирощує її сорт. На цій основі виникла судова справа, яка затягнулася на тривалий час. Тільки після довгих переговорів суд виніс рішення на користь фермера. Як заявив Персі Шмайзер, таких випадків у Канаді та США було багато. Лише до 2005 року фірма «Монсанто» подала 90 судових позивів проти 149 фермерів, малих підприємців й агрокомпаній із 25 штатів США на загальну суму понад 15 млн доларів.
Якісний посівний матеріал — це не про ГМО?
Крім урожайності сорти сої різного походження різняться також якістю товарного насіння. Недавно в штаті Айова (США) були проаналізовані три партії насіння: трансгенне, генетично не модифіковане, одержане за звичайної технології сівби й не модифіковане, вирощене за органічною схемою. Серед них органічне насіння виявилося найкращим, бо в ньому виявили максимальну кількість цукрів, особливо глюкози й фруктози, високі рівні білка та цинку, жирних кислот типу омега-6. Великим недоліком ГМО-сої була наявність залишків гліфосату на поверхні насіння.
Небезпечні препарати шкодять людям і тваринам
Уважаю, що потрібно детальніше обговорити якість товарної сої, вирощеної за різних технологічних схем. У США в останні роки досить часто трапляються публікації, де чітко доведена шкодочинність залишків гліфосату на насінні культивування ГМ-сортів сої. Ці продукти розпаду характеризуються токсичною, мутагенною та онкологічною діями на живі організми. Це дуже важливо, бо гліфосат найпоширеніший в аграрному секторі планети гербіцид, який застосовують у кількості 800 тис. тонн кожного року. У США щорічно використовують 17–22 тис. тонн, в Україні — 1–1,5 тис. Його дія полягає в інгібуванні ферменту, що бере участь у синтезі ароматичних амінокислот. За його застосування легко адсорбується на частинах ґрунту, у воді формує комплекси з іонами Ca2+ і Mg2+, здатний нагромаджувати у даних відкладеннях. Дані Агентства з охорони довкілля (США, USEPA) свідчать про те, що він стабільно забруднює підземні води. Період напіврозпадання в ґрунті становить 3–130 днів залежно від умісту в ньому фосфору. Дуже слабо проникає у кореневу систему рослин. Потрапляє в рослину, в основному, через листкову поверхню. Деградація у ґрунті, воді, рослинах проходить в основному мікроорганізмами, які розщеплюють його до амінометилфосфонової кислоти, яка потім деградує до СО2. Аналіз доступних даних свідчить, що залишки гліфосата є в повітрі, воді, яку використовують для пиття, на поверхні зерна різних сільськогосподарських культур і в продуктах тваринного походження. АМФК знаходили в зерні через рік після внесення гліфосату.
Підвищені його дози здатні знижувати активність ферментів печінки й антихолинестерину дію у тварин. Належить до 3-го класу токсичності щодо людей. Критична доза для ґрунту — 0,5 мг/кг, для води — 0,02 мг/дм³. Як ми зазначили вище, високі концентрації є досить шкідливими для людей, особливо підвищуючи ризики виникнення онкологічних захворювань, порушень ембріонального розвитку, безпліддя. Деякі громадські діячі порівнюють його дію з препаратом Оранж (Agent Orange), який в 1960-х роках випускала фірма «Монсанто» і який американська армія застосовувала у В’єтнамі. Хоча наукових доказів подібності цих продуктів не існує.
Інша проблема, яка турбує як учених, так і працівників полів, — це підвищення резистентності за використання раундапу для бур’янів і поява «супербур’янів». Протягом тривалого часу в сільському господарстві використовували низку гербіцидів із різними механізмами дії. Наявність сівозмін із ротацією різних культур вимагала застосування багатьох гербіцидів, кожний з яких, як правило, знищував бур’яни тільки в посівах певної культури. Перехід на трансгенні сорти й гібриди призвів до різкого скорочення культур у сівозміні й майже щорічного внесення раундапу. Але бур’яни, як будь-який живий організм, постійно еволюціонують і змінюються. У разі тривалого застосування цього гербіциду в посівах з’являються бур’яни, що виживають за його дії, тобто виникають мутагени, які несуть генетичні зміни, що дозволяють їм вижити за таких умов. Поступово кількість таких рослинних форм збільшується, тобто іде природна селекція стійких до гліфосату генотипів бур’янів. Такі їх види назвали «супербур’янами». Особливо інтенсивно цей процес протікає у США, де великі площі трансгенних сої та кукурудзи. На сьогодні у світі налічують понад 80 стійких до гербіцидів біотипів. Найшкодочиннішим серед них є дрібнопелюстник канадський (Conyra canadensis), який витримує 8–13-кратні дози гліфосату. Високу стійкість до гербіциду виявляють щириця гібридна (Amaranthus rudis) й амарант Палмера (Amaranthus palmeri), які розповсюдилися більш ніж на половину площ США, хоча раніше траплялися тільки в одному-двох штатах. Слід зазначити, що супербур’яни дуже добре пристосовані до виживання. Наприклад, одна рослина дрібнопелюстника канадського формує до 1 млн насінин, які миттєво розносяться вітром. Таким шляхом бур’яни з’являються на полях фермерів, які вирощують сою за традиційною технологією, але наявність забур’янення, що не знищується гербіцидами, може знизити врожайність сої до нуля. На сьогодні учені вже розшифрували механізми стійкості «супербур’янів» на молекулярному рівні. Реальний вихід із цієї ситуації — використання широкого спектра гербіцидів із різним механізмом дії.
Крім стійких до гербіцидів сортів і гібридів сої та кукурудзи шляхом трансгенеза виведені стійкі до низки шкідників генотипи, особливо кукурудзи та бавовнику, які ще називають Bt-культурами. Ці рослини несуть вмонтовані гени бактерії Bacillus thuringiensis, які кодують синтез токсинів, що вбивають личинки різного роду комах. Уперше гібрид кукурудзи, в геном якого був вмонтований ген Cry1Ab, створили в США ще 1996 року. Цей гібрид проявив стійкість до європейського кукурудзяного метелика (Ostrinia nubilalis), личинки якого пошкоджують листки рослин кукурудзи, проробляють ходи в стеблах, по яких досягають качанів і уражають їх. За вегетаційний період шкідник може дати три покоління. У наступний період для захисту від інших шкідників застосували гени Cry1F і Cry34/35. Польові дослідження показали, що значення наведених вище трансгенів залежить від чисельності шкідника. За низького його рівня не існує різниці в урожайності між трансгенними та звичайними гібридами. За високого рівня ураження Bt-гібриди дають на 7–12% вищі врожаї.
В’ячеслав СІЧКАР, д-р біол. наук, професор, завідувач відділу Одеської
державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України
