Соняшник – це не лише прибуткова олійна культура. Це ще й один із кращих фіторемідіаторів, відомих людству. Фіторемедіація - це процес використання рослин для видалення, зменшення або розкладання токсичних речовин у забруднених середовищах, таких як ґрунт, вода або повітря. Рослини в цьому сенсі виконують роль біологічного фільтра або «очисника».
Рослини на захисті довкілля
Суть фіторемедіації полягає в тому, що деякі рослини можуть активно вбирати, акумулювати, трансформувати або розкладати шкідливі речовини. Це стосується таких забруднювачів, як важкі метали, нафтопродукти, пестициди, різні хімічні сполуки та інші токсичні речовини. Рослини-очисники володіють цими властивостями завдяки розвиненій кореневій системі, яка може поглинати речовини з ґрунту або води. Також важливу роль відіграють наявні в них фітотоксини, фітосорбенти, ензими та інші біологічно активні сполуки.
Очерет проти важких металів
Наприклад, бурачок муровий, який в Україні поширений у Криму та у степовій частині Лівобережжя або очерет гігантський вчені називають гіперакумуляторами. Адже їх відзначає здатність активно накопичувати важкі метали у своїх тканинах. Ці рослини можуть використовуватись для очищення ґрунту від забруднень такими важкими металами, як свинець, кадмій, нікель тощо.
.jpg)
Баклажан розкладає нафту
Деякі рослини, зокрема біла тополя або верба канадська мають здатність знижувати рівень нафтопродуктів у ґрунті або воді шляхом їх акумуляції та фітодеструкції. А, скажімо, звичайний баклажан чи залізниця гірська можуть використовуватись для очищення ґрунту або води від пестицидів та інших хімічних сполук шляхом їх акумуляції та метаболічного розкладу.
Ряска для чистоти води
Стосовно водного середовища, то тут на допомогу можуть прийти добре відомі рогіз або ряска. Доведено, що вони досить ефективно очищують стічні води та водойми від різних забруднюючих речовин, включаючи органічні сполуки, бактерії тощо.
Соняшник – кращий фіторемедіатор
Перелік рослин, які можуть допомогти в очищенні навколишнього середовища, досить значний. Але багато вчених називають соняшник найбільш перспективним фіторемедіатором. Він росте швидко, вкорінюється майже всюди - і може бути використаний в широкому спектрі проблемних ситуацій. Цьому спряють деякі важливі особливості рослини.
Фітостабілізація ґрунту
Соняшник має міцну кореневу систему, яка допомагає утримувати ґрунт, запобігаючи його ерозії та руху забруднень. Це особливо важливо для очищення забруднених земель, де важкі метали або інші токсичні речовини можуть бути утримані у верхньому шарі.
Фітоекстракція токсичних речовин
Рослина здатна поглинати різного роду токсичні речовини на забрудненій ділянці через свої корені та накопичувати їх у своїх тканинах. Потім рослинна маса може бути зібрана і видалена разом з усіма забрудненнями, таким чином забезпечуючи очищення ґрунту.
Фітодеструкція нафтопродукті
Соняшник також може зарадити у разі забруднення нафтою або різними нафтопродуктами. Рослина може витягувати ці речовини з ґрунту чи води через свої корені, а також активно розкладати їх у своїх тканинах в процесі метаболізму.
Накопичувач радіонуклідів
І соняшник також накопичує радіоактивні елементи з набагато більшою швидкістю, ніж інші рослини. Після того, як рослини закінчать свою роботу, їх можна правильно зібрати та утилізувати як ядерні відходи.
Квітка Чорнобиля
Мабуть, найбільш яскравий приклад використання цієї культури для очищення ґрунту мав місце саме в Україні. У 1994 році у Чорнобильській зоні спільно з американською компанією «Phytotech» було проведено дослідження з використанням соняшника для очищення ґрунту від радіоактивних речовин. Учені виходили з того, що ця рослина здатна активно накопичувати цезій-137 та стронцій у стеблах та листі, допомагаючи зменшити його концентрацію у ґрунті. То ж великі поля соняшників були висаджені в зоні ураження, практично лише за один кілометр від пошкодженого ядерного реактора. Експеримент було визнано вдалим, але оскільки викиди з реактору продовжувалися, то вже очищений ґрунт надалі заражався радіонуклідами.
Фукусімський сонях
Після катастрофи на Фукусімі в 2011 році японські фахівці теж засіяли значні площі біля постраждалої атомної станції соняшниками та іншими рослинами-фіторемедіаторами. Однак, як зазначають у виданні United Academics Magazine, цього разу їх ефективність в очищенні була не такою хорошою, як очікувалося.
Деякі дослідники вважають, що причиною не настільки успішного використання соняшників як очиснику від радіоактивних ізотопів є відмінності між двома екологічними катастрофами. Адже рослини висадили відразу після аварії на Фукусімі, тоді як після трагедії в Чорнобилі вони були висаджені через роки, що дозволило змінити хімічний склад ґрунту та води. Іншою проблемою, ймовірно, були відмінності між генотипами соняшнику, які використовуються в Україні та Японії.
