Найперше правило дбайливого поводження із новою сільгосптехнікою звучить так: з моменту її прибуття до господарства і до початку польових робіт має минути щонайменше один місяць. Впродовж цього часу можна ретельно перевірити техніку в питанні якості і протестувати усі її функції, причому зробити це за допомогою представників дилера чи виробника. Механізатори встигнуть пройти «курс молодого бійця» на тренінгу чи безпосередньо на території господарства, а головний інженер з агрономом розрахувати, як краще використовувати новинку.
Натомість загнавши трактор відразу в поле, ми перетворюємо його на «тренажер» для оператора, причому це задоволення може коштувати сотні тисяч євро. Людина починає поводити себе природньо: натискати на усі кнопки, смикати за важелі, давати газу і пробувати навантаження на різних передачах. Якщо машина це все витримає — то добре, однак про якість виконання польових операцій, скажімо, сівби у перші дні судити буде складно.
Якщо ж загнати у поле нову сівалку, не маючи часу на її нормальне налаштування, то це може взагалі призвести до агротехнічної катастрофи з серйозними економічними наслідками. І звичайно ж, якщо до нас привезли нову машину із заводським браком, то маючи місяць на ознайомлення з нею, ми можемо його виявити та відразу висунути претензії продавцю. Якщо ж несправність трапиться на другий день після придбання просто в полі, довести, що це саме заводський брак буде значно складніше.
Здавалося б, найзвичайнісінька річ, однак іноді покупці сільгосптехніки створюють самі собі проблеми, купуючи машини за принципом: «у сусідів вже два таких працює», чи поклавшись на палкі запевнення продавця. Трапляється і таке, що ключовим фактором вибору стає привабливий зовнішній вигляд машини. Потужність двигуна нібито підходить до наявних у господарстві агрегатів, невелику знижку і відстрочку платежу дають: чого ж не взяти?!
Такі історії можуть завершуватися дуже сумно. Неодноразово доводилося чути про випадки, коли керівник господарства орієнтувався не на номінальну постійну, а на максимальну короткотермінову потужність двигуна трактора. В результаті машина не могла нормально працювати ані з дорогим 8-корпусним плугом, ані з класною дисковою бороною, ані з широкозахватним посівним комплексом. Аналогічна ситуація може трапитися і тоді, коли звертають увагу винятково на потужність двигуна, нехтуючи особливістю роботи трансмісії, характеристики тягового бруса, балансуванням машини тощо.
Тому варто встановити для себе залізне правило щодо купівлі нової техніки, надто тракторів: жодного придбання без особистого випробування, краще у себе на полі і зі власними агрегатами. При цьому бажано відразу заїхати на найскладнішу ділянку десь на схилі із твердими ґрунтами, щоб тоді не шкодувати, що треба було б додати пару десятків кінських сил. Це, до речі, також є досить поширеною помилкою, коли трактор, скажімо, для роботи із прес-підбирачем беруть «впритик» за потужністю, орієнтуючись на мінімальні вимоги виробника прес-підбирачів. Якщо там вказано, наприклад, агрегатується із тракторами з потужністю двигуна 170–190 к. с., то ліпше обирати машину не менш ніж 180 к. с.
Хоча досить часто проблеми під час роботи нової техніки спричинені банальним небажанням інженерів: а) зазирнути до інструкції з експлуатації; б) проконсультуватися у фахівців продавця; в) провести додаткові налаштування і нарешті сакраментальне «що ви з мене хочете — робить же, за пару днів обкатається». На жаль, чимало технічних проблем та несправностей техніки виникають внаслідок отого самого упертого небажання зазирати до інструкції з експлуатації, яка написана якщо не кров’ю, то густим чорним мастилом. «Я і так знаю — будете мені ще розказувати» часто-густо виливається у серйозні збитки.
Втім, найчастіше правильні налаштування ігноруються внаслідок звичайної нестачі часу, коли покладаються на організованість та кваліфікованість механізатора. Останній, своєю чергою, може не мати відповідних знань та навичок, або ж просто знехтувати якістю на користь більшої кількості оброблених гектарів та відповідно вищого заробітку. Перейшли з плугом із вологого чорнозему на важкий сухуватий суглинок на схилі — поміняймо налаштування, інакше глибина обробітку може суттєво змінитися, і це буде вже не оранка, а казна-що. Не вміємо зробити це добре — запрошуємо сервісного інженера. Не встигаємо чи лінуємося — матимемо відповідний результат…
Вже впродовж весняного обробітку ґрунту новий трактор легенько може напрацювати на своє перше технічне обслуговування за кількістю мотогодин. Що ми нерідко робимо? Саме так, затягуємо до останнього, поки повністю не закультивуємо та не відсіємося: мовляв, час дорогий, і нічого йому не станеться — нова ж техніка… Саме тому, що машина нова, потрібно з самого початку потурбуватися про її «здоров’я», провадячи своєчасний сервіс в офіційного дилера. Перший рік роботи з постійно забитими фільтрами та спрацьованим брудним мастилом нове придбання може й витримає, а от на другий-третій почнуть вилазити вже справжні проблеми. Навіщо до цього доводити, коли ціна питання становить декілька тисяч гривень (залежить від виробника та моделі), а фільтри та оливу можна поміняти досить швидко? Натомість ремонт двигуна та коробки обраховується вже сотнями тисяч, а іноді і мільйонами гривень.
Це ж саме стосується і улюбленої казочки «сірих» і не дуже продавців запасних частин про удвічі дешевші комплектуючі, що виробляються на тому ж заводі і відрізняються від оригінальних лише відсутністю брендового маркування. Може, воно й так, якщо ми наважимося придбати «кота у мішку», заощадивши пару тисяч чи навіть сотень гривень, для того щоб обслуговувати машину вартістю 300 тис. євро. Може, пощастить, а може, й ні. Річ у тім, що замовляючи фільтри на заводі, виробник контролює «від і до» процес їх виготовлення, виконуючи жорсткий контроль. Він і гадки такої не має, щоб через таку копійчану дрібничку покупці плювалися від його тракторів чи комбайнів. Тому оригінальний масляний чи повітряний фільтр у переважній більшості випадків чесно тримається від ТО до ТО. Натомість нібито аналогічна партія фільтрів, яку той самий завод запустив для продажу з маркуванням «ноу нейм», може бути виготовлена з дешевших матеріалів в економ-режимі. А це вже, як ми згадували, перетворюється на справдешню лотерею за якістю.
І наприкінці наголосимо на ключовій умові ефективної безперебійної роботи техніки впродовж цілого сезону — кваліфікації та мотивації працівників. Чи варто нагадувати, що будь-яку, навіть найбільш надійну та досконалу машину може помножити на «нуль» недбалість та некваліфікованість механізатора. Так, проблеми з кадрами є, а нерідко в кабіну нових тракторів, комбайнів чи обприскувачів доводиться садовити або зовсім «зелену» молодь, або ж вельми непевних людей. Єдиного розв’язання цієї проблеми не існує, однак, як відомо, навчання до лісу не веде, надто коли воно супроводжується «пряниками». Простіше кажучи, механізатор має обов’язково пройти курс підготовки з кожної машини, з якою працює. Бажано разом із колегами та головним інженером.
На власні очі бачив операторів самохідних обприскувачів однієї моделі, яких виробники зібрали на тренінг. Люди, які «відходили» в кабіні по декілька тисяч гектарів впродовж двох-трьох років не знали призначення доброї половини функціоналу машин. І не тому, що не хотіли чи не цікавилися: їм раніше ніхто цього не пояснював. Хтозна, може це незнання обійшлося господарству за ці роки в сотні й тисячі недобраних тонн зерна, спричинених не зовсім якісно, хоча й старанно здійснюваним захистом рослин…
Тому хочеться вірити, що ми правильно обрали нову техніку, вивчили її «назубок», заправили якісним пальним, посадили в кабіну аса-оператора, виконуємо офіційне ТО, здійснюємо необхідні налаштування, консультуємося із технічною підтримкою дилера, а після завершення сезону відразу ж проведемо належне сервісне обслуговування і поставимо машини та агрегати під навіс. А ще краще — в чистий затишний ангар. Вони того варті.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
