У всякому разі, зерно у сховищі може зберігатися достатньо для того, щоб спродати його у квітні чи травні, дочекавшись найсприятливішої ціни. Проте усяке трапляється, і якщо впродовж попередніх місяців зберігання збіжжя були допущені навіть, на перший погляд, незначні помилки, вони можуть вилізти боком вже навесні. Мова передусім про неконтрольований розвиток шкідливих комах та збудників захворювань, що за сприятливих умов можуть зіпсувати частину врожаю.
Заведено вважати, що такі проблеми можна впевнено вирішувати за допомогою традиційного хімічного арсеналу аграрія — спеціалізованих фунгіцидів та інсектицидів. Дійсно, у переважній більшості випадків їх застосування дає бажаний ефект. Однак товарне зерно — це продукція, яка призначається для харчування людей і тварин, а тому чим меншою буде гранично допустима концентрація токсичних елементів у ній, тим меншими є ризики. По-перше, ризик пошкодження самого зерна внаслідок дії агресивних хімічних речовин, а по-друге — ризик того, що продукція буде забракована під час продажу.
Саме тому оптимальним рішенням може бути комплекс заходів зі знезаражування зерна у сховищі, побудованому на відносно екологічних та безпечних підходах. Це озонування зерна, обробка із використанням мікрохвильового поля, термічне знезаражування тощо. Їх правильне застосування дає змогу обійтися без потенційно шкідливих речовин, забезпечивши при цьому належний догляд за врожаєм у сховищі.
Термічне знезаражування належить до традиційних та досить ефективних заходів догляду і спрямоване на знищення шкідників, що містяться у зерні. Цю процедуру провадять у звичайних сушарках, нагріваючи масу до визначеної температури і витримуючи її впродовж певного проміжку часу. Ефективність термічного знезаражування визнається тим, проти яких саме видів шкідників воно провадиться. Зазвичай температури 60° С та витримки зерна у нагрітому стані до 10, а в окремих випадках 20 хв., буває достатньо, аби зупинити життєдіяльність більшості видів поширених шкідників: борошноїдів та різних видів довгоносиків передусім.
Під час проведення термічного знезаражування зерна слід використовувати агрегати, які дають змогу провадити контрольоване рівномірне нагрівання зерна. При цьому кожну партію обробленого зерна потрібно обов’язково перевірити на предмет того, чи вдалося знищити усіх небажаних мешканців. Ясна річ, що це не вельми дешева процедура та досить трудомістка, а тому до неї краще не дотягувати, виконуючи належний догляд за зерном із самого початку. Тим більше, що, як ми вже наголошували, правильне проведення термічного знезараження зерна повинно передбачати наявність сучасного агрегату та кваліфікованих працівників, що не завжди є можливим. Зважмо і на те, що така процедура спричиняє зниження коефіцієнта вологості зерна, а отже, і його загальної маси.
Доволі перспективним є такий біологічно безпечний напрям знезараження зерна, як озонування. Бажана мета досягається завдяки впливу триатомарного кисню (О3), або ж озону, висока концентрація якого дає змогу пригнітити життєдіяльність мікроорганізмів та комах. При цьому ця технологічна операція є цілковито безпечною для зерна і не залишає по собі жодних додаткових проблем. Озонування як спосіб знезаражування зерна у сховищах сьогодні є досить поширеним у багатьох країнах Заходу, однак у нас нині не існує науково підтверджених результатів його застосування. До того ж потрібно мати відповідне обладнання. У всякому разі можливість проведення цієї процедури варто розглянути.
Так само не зайве придивитися і до такого способу, як обробка мікрохвильовим полем. Під впливом мікрохвильової енергії у клітинній структурі мікроорганізмів відбуваються критичні зміни, пригнічення та стерилізація живих організмів. Його важливою перевагою є змога знешкоджувати мікрогрибкові організми. Втім, ефективність обробки мікрохвильовим полем значно зростає за умови поєднання цієї процедури із термічним знезараженням. Операцію рекомендовано здійснювати у два етапи: спочатку теплова, а після цього — обробка мікрохвильовим полем.
Якщо є можливість забезпечити повну герметичність у зерносховищі, у цьому разі варто розглянути спосіб штучної подачі таких інертних газів, як азот чи вуглекислий газ всередині силосу. Це дає змогу знизити вміст кисню у атмосфері включно до 1%. Найчастіше для проведення цієї процедури використовуються газові балони або ж спеціальні мембранні системи. Втім, ця процедура також потребує певних, не завжди виконуваних умов. Її тривалість за умови стовідсоткової герметичності місткості може перевищувати період 10 і більше діб для того, аби гарантовано знищити усіх шкідників у зерносховищі.
Ясна річ, що усі перераховані вище способи біологічного знезараження зерна потребують високої кваліфікації персоналу, наявності відповідного обладнання, і звичайно ж, часу та зусиль. Їх впровадження нашвидкоруч, так би мовити у пожежному порядку, навряд чи є доцільним. Обов’язково необхідно досконально вивчити технологію, бажано і в теоретичному, і в практичних вимірах.
Знову ж таки ніхто не заперечує проти традиційних хімічних способів знезараження зерна у сховищах, тим більше, що на сьогодні на ринку представлені препарати, які можна назвати умовно чи цілковито нетоксичними для людського організму. Однак ніколи не завадить мати напоготові інші, гарантовано безпечні технології. По-перше, це є обов’язковою умовою під час реалізації органічної продукції, попит на яку постійно зростає. По-друге, завжди краще мати вибір і підстрахуватися за допомогою альтернативних технологій, якщо традиційні чомусь не подіяли чи подіяли з недостатньою ефективністю.
Та у всякому разі краще не доводити до того, аби спішно рятувати врожай у силосах чи в складах навесні. З самого початку потрібно закладати на зберігання зерно таким чином і здійснювати догляд за ним, аби не накопичувати, на перший погляд, дрібних проблем, що можуть вилитися у серйозні втрати врожаю.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
