Україна вийшла на провідні позиції у світі з виробництва зернових. Ми виробляємо їх більше, ніж здатні переробити й вивезти за кордон на експорт. Що ж робити з надлишком? Це одне з питань, що обговорювалися на конференції «Агробілд: зберігання та логістика зерна», яка нещодавно відбулася у Києві.
Поки власники врожаю роздумують, зерно може зіпсуватися. Тому, хоч-не-хоч, його треба десь належним чином зберігати. Звісно, у країні потужно розвивається елеваторна індустрія. Щороку будуються нові силоси, вводяться потужності для переробки й зберігання зернових. Але цих зусиль замало: аграрії не завжди встигають за валом зерна, особливо у літній гарячий період, коли йде масове збирання врожаю.
Олена Щербина, керівник елеваторного блоку групи компаній «Агропросперіс», описує цю реальність так: «Ми часто використовуємо рукави. На деяких наших елеваторах до 40 тис. т зерна закладалося у них».
Полімерні рукави мають широку сферу використання: як на підприємствах найбільших агрохолдингів України, наприклад «Миронівського хлібопродукту», так і на невеликих фермерських господарствах. Зазвичай агрохолдинг, який є власником елеватора, своє зерно засипає у добре обладнані металеві силоси, а фермерське (чуже, клієнтське) — у рукави.
Є ще одна проблема, на яку звернули увагу учасники конференції «АгроБільд». На елеваторах виникають проблеми через неможливість відвантаження ранньої групи зернових. А потім йде вал пізніх культур. Отже, знову таки оборот зерна стає більшим, ніж вміщують стаціонарні потужності, у такому разі теж практикують закладання збіжжя у рукави. Деякі гравці зернового ринку застосовують цей метод уже 25 років.
Зерновий рукав — це у прямому й переносному сенсі гнучкий логістичний актив. Наприклад, в елеватора є клієнт, який заклав начебто значний обсяг на зберігання, але забирає і відправляє далі потроху, по одному-два вагони. Як бути? Щоб не залазити щоразу за невеликим обсягом до щільно впакованої силосної башти, зерно можна відсипати з рукава у міру потреби.
Один такий рукав вміщує, за приблизними оцінками зерновиків, до 150 т насіння соняшнику, до 230 т кукурудзи, до 250 т пшениці. Суть технології — зберігання зерна без доступу повітря (кисню). Ця мета досягається шляхом створення у пластиковому рукаві середовища, де під час дихання збіжжя та мікроорганізмів змінюється склад атмосфери — знижується рівень кисню за рахунок його заміщення вуглекислим газом. Відбувається консервація зерна, всі шкідники й жучки відповідно гинуть. Заготовлені у такий спосіб зернові зберігають свої якісні характеристики, а втрат — мінімум.
Закладення у рукав — це, однак, додаткові витрати. Зі слів експертів, що звучали на конференції «Агробільд», це приблизно по $3,5 на кожній тонні зерна. Бо для цієї процедури потрібна спеціальна техніка. Ми писали про машини для засипання у рукав зерна (див. «АС» № 22 за листопад 2017 року). Це також і додаткові витрати праці.
Однак плюси очевидні теж. Використання рукавів дозволяє зменшити втрати, пов’язані із затягуванням терміну жнив, істотно знизити інвестиційні витрати на зберігання, відрегулювати логістику сушіння.
Полімерні рукави мають кілька шарів із різними добавками до основного полімеру та стабілізаторами. Наприклад, ультрафіолетова добавка запобігає шкідливому впливу сонячного світла, добавка металоцину робить матеріал міцним та еластичним. Конструкція полімеру забезпечує його підвищену механічну міцність, абсолютну непрохідність, еластичність, у поєднанні з абсолютною екологічною чистотою продукту. Білий колір зовні запобігає нагріванню рукава, чорний не пропускає сонячне світло, що перешкоджає пошкодженню продукту. Наші фермери використовують аргентинські, бельгійські, іспанські, бразильські рукави. Звісно, і вітчизняні теж, які набагато дешевші. Однак і викликають питання щодо їхньої якості.
Спочатку ті, хто вирішує вдатися до «рукавної» технології, буває, починають переживати через якість майданчика, на якому йде закладка. Однак ніяких труднощів із цією технологією немає. За свідченням представників елеваторної галузі, ні в кого проблем не виникало ні на бетоні, ні на асфальті, ні навіть на трохи горбкуватій поверхні. Якісний рукав може навіть лежати у воді — зерно не псується. Втрати при зберіганні не сягають вище 0,02–0,04%. Якщо, звичайно, рукав якісний. Ну і, звісно, збіжжя повинне бути підготовлене — висушене й очищене. Якщо ні — можуть виникнути інші проблеми.
Хоча технологія зберігання у поліетиленових мішках-рукавах є, попри деякі застереження, придатною і для зберігання вологого збіжжя, щойно привезеного з лану. «Коли йшов вал зерна, ми не встигали його складувати й зсипали в рукави вологе. Через місяць воно почало гнити», — ділиться досвідом Віктор Старцев, головний інженер ТОВ «Елеватор Агро», що входить в агрохолдинг «Агрейн». Тобто це, мабуть, короткотермінове рішення, далі є ризик пошкодження продукту. Однак нині вже є такі технології, що дозволяють сушити зерно безпосередньо в рукаві. Але, знову ж таки, це зробить послуги зберігання дорожчими.
Такий рукав — це герметичне середовище. Однак на практиці гризуни чи птахи, ласі до зерна, можуть прогризти рукав і порушити герметичність. Але є засоби протидії шкідникам. Це, наприклад, розкладання отруєних приманок, обробіток місцезнаходження мішка мастилом, включення систем ультразвукового відлякування та ін.
Отже, для України останнім часом стають характерними дедалі більші перехідні залишки на початок нового сезону. Зернові рукави дозволяють впоратися із надлишком запасів. Але це лише тимчасове тактичне рішення. Яке ж стратегічне? Звісно, активніше розвивати переробку — хоча це й більш складно.
Григорій МЕРЕФ’ЯНСЬКИЙ, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
