Підготовка до збирання цукрових буряків має низку важливих факторів, але відповідальне та професійне налаштування кожного агрегату нині виходить на провідне місце. Від якісної підготовки сільськогосподарської техніки до збирання сьогодні залежить найбільша частка успіху в отриманні наступному прибутку.
Як свідчить практичний досвід господарств, раціональним є поєднання різних способів збирання цукристих (одно-, дво- та трифазних). Вибір має ґрунтуватися на залежності від вологості ґрунту з організацією відвезення зібраного врожаю (потоковий, перевалочний та потоково-перевалочний) із поля. Оптимальною вологістю ґрунту, за якої у полі можуть працювати сучасні надважкі бурякозбиральні комбайни, копачі-валкоутворювачі і підбирачі-навантажувачі, становить для важких ґрунтів 27%, середніх — 23%, легких — 20%. Організацію вивезення урожаю проводять з урахуванням наявної техніки у господарстві.
Потоковий спосіб збирання коренеплодів застосовується за сприятливих погодних умов і стану ґрунту (вологість 20…22% і твердість до 2,5 МПа) та за достатньої кількості в господарстві транспортних засобів. За нього коренеплоди від бурякозбиральних машин транспортуються безпосередньо на приймальні пункти цукрових заводів.
Перевалочний спосіб збирання передбачає формування буртів коренеплодів на краях поля, а у разі наявності великої довжини гонів можливе розміщення буртів посередині поля. Цей спосіб застосовується за підвищеної вологості ґрунту та відповідної засміченості коренеплодів (понад 8%). Коренеплоди в валках підсихають, а потім доочищаються і завантажуються у транспортні засоби навантажувачем-очисником. Застережемо, що за добу перебування коренеплодів у буртах втрати маси сягають 10–15 ц/га, тому перебування зібраного врожаю на полі потрібно скоротити до мінімуму.
За потоково-перевалочного способу частину коренеплодів відвозять на бурякоприймальний пункт цукрового заводу, а решту укладають у польові бурти. Цей спосіб доцільно застосовувати у господарствах, де не вистачає технічних засобів для транспортних робіт. «Плюс» його полягає у тому, що створений запас коренеплодів на полі дозволяє раціональніше і продуктивніше використовувати транспорт протягом усієї доби і тоді, коли неможливо проводити збирання через погодні умови.
Залежно від ступеня твердості та вологості ґрунту застосовувати різні викопувальні робочі органи машини (ротаційно-вилчасті, дискові, віброкопачі або пасивного типу), що дозволяє зменшити забрудненість зібраних коренів ґрунтом. Наразі бурякозбиральних комбайнів Україна не виготовляє, а імпортні європейські зразки оснащені копачами активного типу, що підходить для усіх типів ґрунтів. Практика свідчить, що за площ посіву буряків до 100 га доцільніше використовувати причіпні двох- або трирядні комбайни. Це дозволить не витрачатись на дорожчу самохідну машину, інтенсивніше завантажити тракторний парк і знизити ущільнення ґрунту.
Правильно встановлювати глибину ходу копачів та періодично очищати робочі органи від забруднень особливо під час роботи в екстремальних умовах (підвищена твердість, вологість, забур’яненість). Надмірна глибина спричинить перевитрати палива, а мала — пошкодження і недобір урожаю (див. табл.).
Таблиця. Глибина ходу робочих органів коренезбиральних машин у ґрунті з урахуванням розміру коренеплодів
Виробники сучасних бурякозбиральних комбайнів рекомендують покладатися на досвід оператора у виборі глибини ходу копачів залежно від наявності відірваних коренів на сепарації. На липких чи перезволожених ґрунтах доцільно зменшити глибину для зниження завантаження комбайна ґрунтом, а на крихкому — збільшити, щоб утворити шар ґрунту між коренеплодами і металічними частинами сепарувальних органів, що скоротить пошкодження врожаю.
Анатолій РУБЕЦЬ, доцент
Василь ДЕМЕЩУК, асистент
Білоцерківський національний аграрний університет
Дмитро НАЗАРЕНКО
