Щороку обсяги агровиробництва в країні зростають на 3–5%. Отже, за прогнозами експертів зернового ринку, елеватори в Україні будуватимуться, і зокрема на шляхах експорту зерна. При цьому розміри лінійних та їх потужності зберігання будуть збільшуватися.
Разом з тим, останніми роками на українському зерновому ринку міцнішає протилежний тренд — спорудження малих і фермерських елеваторів. Хоч до справжнього буму тут ще далеко, але…
«У своїй хаті — своя правда»
На перший погляд, намагання фермерів мати власні елеватори руйнує засадничий ринковий принцип «кожен має робити свою справу і не пхатися до чужої». Вочевидь прагнення «елеваторної самостійності» породжене дещо хаотичним розвитком вітчизняного агрокомплексу, який часом небезпечно наближується до стану «війни всіх проти усіх».
Фермеру набридло сваритися з «Укрзалізницею» за невчасно подані вагони та крадіжки зерна з них, судитися із комерційним елеватором через втрати зерна під час зберігання, ламати зерновози на «вбитих» під’їздних дорогах до одного на весь район елеватора та ще й не спати ночами від здирницьких цін на послуги зі зберігання врожаю — і одного ранку він каже собі: Годі! Хочу ВЛАСНИЙ елеватор, де все нарешті буде, як треба.
Втім, Сергій Щербань, керівник проекту з будівництва та функціонування Білозаводського елеватора (Харківська обл.), впевнений у тому, що просто настав час будувати фермерські елеватори, такою є логіка розвитку зерноринку. Якщо досі фермери були стурбовані насамперед тим, як виростити врожай, то тепер у більшості з них з’являється фінансова й технічна можливість забезпечити оптимальні умови його зберігання та продажу.
Зі слів експерта, торік в Україні нові елеватори для великих агрохолдингів замовлялися одиницями, тоді як фермерські будувалися масово. При цьому, підкреслює він, йдеться про сучасні зернокомплекси на 60 тис. т і більше одночасного зберігання.
За оцінками експертів зерноринку, власний елеватор доцільно мати за наявності земельного банку господарства від 10 тис. га.
У чому ж полягають переваги фермерського елеватора?
1. Його будівництво ведеться за індивідуальним проектом з урахуванням власних потреб фермера в зернотранспортному обладнанні та під’їзних шляхах для автомобільного й залізничного транспорту. При цьому фермер може здійснювати контроль за якістю та термінами будівництва, а також дотриманням його бюджету.
2. Керівник господарства має можливість особисто планувати роботу елеватора відповідно до бізнес-плану та вільно вибудовувати логістику
зерноперевезень.
3. Власний елеватор дає змогу фермерові забезпечити безпеку зберігання свого врожаю від крадіжок, контролювати стан і збереженість зерна в процесі завантаження, сушіння та зберігання. Скажімо, фермерові «болить» проблема травмування власного зерна на елеваторі, яка змусить його зменшувати швидкість руху зернотранспортного обладнання та збільшувати завантаженість, тоді як власник комерційного елеватора може поставитися до цієї проблеми більш «філософським» чином. Загалом власний елеватор дає змогу зменшити втрати врожаю.
4. Фермерський елеватор забезпечує можливість мінімізувати витрати на логістику та кошти на зберіганні зерна (економія може сягати навіть до 40%!) і загалом дарує фермерові омріяну фінансову свободу.
5. Свій елеватор означає меншу залежність агровиробника від диктату «Укрзалізниці», яка перевозить дві третини всіх зерновантажів у країні, та меншу ймовірність конфліктів і судів із цим монополістом. Скажімо, фермер, напевно, не допустить паразитного простою вагонів під власним елеватором, адже це для нього означало б зайві фінансові втрати. «Ми зі свого елеватора повертаємо розвантажені вагони відразу, хоча б і глуха ніч була надворі», — підкреслює Сергій Щербань.
Між тим, зауважує Олег Бондар, перший заступник директора філії «Центру транспортної логістики» «Укрзалізниці», буквально одиниці з комерційних елеваторів у країні нині працюють вночі або
у вихідні дні.
6. Як показує практика, ефективність роботи фермерського елеватора здебільшого вища, ніж комерційного — хоча б з тієї причини, що фермеру простіше перевести свій елеватор на цілодобовий режим роботи, ніж його «комерційному» колезі. Тому з часом робота елеватора забезпечує можливість генерації додаткового прибутку від надання послуг зі зберігання агропродукції сторонніх замовників (як свідчить практика, в розмірі від 3% від вартості тонни товару, або 150–200 тис. грн щороку).
«Де гроші, Зіно?»
Фінансування будівництва фермерського елеватора може забезпечуватися з таких джерел:
- форвардні контракти під майбутній урожай;
- власне або залучене інвестування;
- кооперація з іншими фермерами на засадах пайової участі.
В цьому останньому випадку слід відразу документально врегулювати порядок спільного володіння або користування елеватором цими пайовиками, щоб запобігти можливим майновим конфліктам між партнерами в майбутньому.
Більше означає дешевше
За даними Сергія Щербаня, вартість спорудження фермерського елеватора сьогодні коливається від $85 до $150 на кожну тонну зберігання. При цьому чим більші ємності для зберігання, тим відносно дешевшим виходить весь процес будівництва.
Термін окупності проекту за стабільної роботи комплексу може становити від 5 до 7 років. За надання послуг зі зберігання стороннім замовникам отримуваний прибуток здатний скоротити цей термін до 3–4 років.
Думаємо одразу
Під час вибору або розробки проекту елеватора фермерові варто гарно продумати всі складові його експлуатації, серед них такі:
1. Локація елеваторного комплексу. Це допоможе забезпечити його завантаженість і зменшити витрати на транспортування зерна.
2. Види та якість зерна на зберіганні.
3. Обсяги зберігання збіжжя.
4. Власні та сторонні джерела завантаження зерном (простої потужностей зі зберігання означають непродуктивні втрати енергії та грошових
ресурсів).
5. Логістика транспортування зерна з поля на елеватор і з елеватора до порту або до споживачів (наприклад, як відомо, «Укрзалізниця» більше «полюбляє» великі елеватори, проте далеко не кожний може одночасно прийняти понад 10 вагонів).
6. Види та габарити зернового транспорту.
7. Схему під’їзних шляхів. Сама лиш оптимізація схеми під’їзних шляхів до елеватора здатна серйозно підвищити ефективність його роботи.
8. Обладнання для сушіння зерна. Для цього можна використовувати спалювання природного або зрідженого газу, біогазу, дров, дизельного пального, соломи або пелет із відходів агровиробництва. З міркувань безпеки зберігання природного, зрідженого та біогазу, а також дизельного пального слід передбачати в підземних ємностях.
9. Відповідність елеватора нормам пожежної та екологічної безпеки.
10. Можливості транспортного, інженерного та кадрового забезпечення роботи зернокомплексу. Як зауважив один з учасників дискусії, ефективну роботу фермерського елеватора проблематично забезпечити без вправного юриста та розумного логіста.
У разі проектування обладнання елеватора слід враховувати тренди розвитку цього сектора ринку. Наприклад, нині агровиробники дедалі частіше воліють відправляти власні зернові вантажі в контейнерах, тому за встановлення залізничних ваг слід пам’ятати, що контейнеровозна платформа має більшу довжину, ніж вагон-зерновоз.
Так само доцільно ще в ході проектування передбачати застосовування на нових елеваторах найновішого перевантажувального обладнання та малолюдних технологій, щоб за деякий час експлуатації не витрачатися на модернізацію зернокомплекса.
Наслідки для зерноринку
Малі елеватори як більш динамічні та ефективні можуть скласти серйозну конкуренцію елеваторним комплексам агрохолдингів, для більшості яких характерні громіздкі та повільні в прийнятті рішень управлінські структури. «Озброєний» власним елеватором, фермер (або фермерський пул) здатний швидше зацікавити зернотрейдера та навіть самостійно вийти на експортний ринок. Переваги фермерських елеваторів будуть найбільш відчутними щодо гостротермінових зернових контрактів, які часто виявляються найбільш вигідними.
Отак з одного фермерського «годі!» цілком можуть розпочатися серйозні зміни структури цілого ринку…
Сергій ПОНОМАРЬОВ, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
