За впровадження технологій точного землеробства у господарстві важливим елементом є використання висхідних даних, що є першочерговою інформацією, на основі якої відбувається і побудова всієї філософії впровадження та чітка їх інтерпретація. У разі практичної реалізації технологій важливим елементом є моніторинг агробіологічного стану сільськогосподарських угідь, що є основою для прийняття рішення щодо стратегії керування. Тому розглянемо деякі основні моменти роботи з цими даними.
Під час відбору зразків ґрунтових проб, як правило, використовують сітку без урахування зон варіабельності. Це негативно позначається на кінцевий результат лабораторного аналізу, оскільки господарство отримає «середню» пробу із зазначеної ділянки грунту. Беручи до уваги специфіку диференційованого локально-дозованого внесення міндобрив у рядки через певну відстань один від одної, підхід до методів відбору ґрунтових зразків має бути диференційованим порівняно з внесенням добрив під час розкидання.
Наявні загальноприйняті методики агрохімічного обстеження і методи відбирання ґрунтових проб не дозволяють об’єктивно оцінити показники родючості ґрунту у випадках диференційованого локально-дозованого внесення добрив унаслідок збільшення просторової варіабельності багатьох із них. Відомо, що значення усіх ґрунтових показників, визначених безпосередньо згідно з традиційними методиками, може суттєво відрізнятися порівняно з реальними даними у полях, що вимагає удосконалення способу відбору проб ґрунту та підвищення точності отриманих результатів з урахування особливостей варіабельності стану грунтового середовища.
Вихід у цій ситуації наступний: або збільшувати кількість ґрунтових проб, відповідно, зменшувати сітку, що також не є гарантією успіху. Або враховувати зони варіабельності на поля, виділяти їх, та в подальшому працювати з ними. Для виділення таких зон неоднорідності, з урахуванням зон варіабельності, потрібно брати до уваги три рівні інформації (дані супутників, урожайності сільгоспкультур, електропровідності грунту). Взагалі їх виділяють на основі будь-якої інформації про поле з геоприв’язкою.
Широке використання автоматизованих систем виконання технологічних операцій у рослинництві дозволяє вести ефективне використання сучасних технологій виробництва продукції рослинництва, зокрема, шляхом за рахунок диференційованого внесення технологічного матеріалу (насіння, міндобрив тощо). І це відмінно вписується в аналіз та застосування висхідних даних.
Сучасна техніка містить перелік обладнання, яке дозволяє «закривати» увесь перелік технологічних операцій, пов’язаних із реалізацією технологій точного землеробства, на основі даних оперативного моніторингу стану сільськогосподарських угідь. Проте за реалізації технологій точного землеробства виникає перелік запитань, пов’язаних передусім із питанням ефективного оперативного моніторингу на всіх стадіях вирощування сільськогосподарських рослин: перед сівбою, протягом вегетації та під час збирання врожаю. Сьогодні можна вважати більшою або меншою мірою закрите питання моніторингу агробіологічного стану сільськогосподарських угідь у разі жнивування.
Є окремі спроби забезпечення оперативного моніторингу з використання безпілотних літальних апаратів та за допомогою засобів дистанційного моніторингу агробіологічного стану сільськогосподарських угідь. Проте, на жаль, питання оперативного локального моніторингу агробіологічного стану ґрунтового середовища на сьогодні практично невирішене. Єдиним нормативним документом, який аргументує якось питання відбору зразків ґрунтових проб для реалізації сучасних технологій землеробства є ДСТУ ISO 10381–1:2004. Але він наразі втратив свою актуальність, оскільки не враховує неоднорідність ґрунтового середовища агробіологічних полів. У зв’язку з цим виникає необхідність у розробці методики визначення величини зон варіабельності агробіологічних параметрів сільськогосподарських угідь для забезпеченні належної якості виконання технологічних операцій у рослинництві. Це дає можливість підвищити достовірність отриманих даних, а, відповідно, і ефективність впровадження сучасних технологій сільськогосподарського виробництва.
Олександр БРОВАРЕЦЬ, канд. техн. наук, доц.
завідувач кафедрою інформаційно-технічних та природничих дисциплін
Київський кооперативний інститут бізнесу і права
