Газ чи дрова (солома)? У більшості випадків вибір тих керівників господарств, які збираються налагодити доробку та сушіння зерна, коливається поміж умовно дорогими і дешевими варіантами палива для зернових сушарок. «Дизель», або ж пічне пальне до цих розрахунків зазвичай не входять. По-перше, дизпаливо у нас чітко асоціюється із дорогим задоволенням, враховуючи, які кошти витрачаються на обробіток кожного гектара. По-друге, про зернові сушарки на рідкому пальному розповідають усяке: мовляв, і зерно тоді смердить, і люди чадіють, і зрештою це дорожче навіть за газ.
Почнімо з того, що поняття «дорожче» чи «дешевше», себто вигідніше у непростій справі сушіння зерна є вельми умовним та залежить від цілої низки факторів. При цьому обраховується не лише в грошових знаках, але й в таких категоріях, як час, зручність, нерви, безпека, авторитет тощо.
Скажімо, врожай можна взагалі не сушити і нікуди не вивозити з поля, розпродуючи на пні із певним прибутком. Це влаштовує певну категорію фермерів, однак більшість із них воліє поморочитись і заробити більше. Хтось має фінансову спроможність і згоден вкласти декілька сотень тисяч євро в надсучасний зерносушильний комплекс, що працює на природному газі. Його ж сусід натомість готовий морочитися із тюками соломи і зачищати усі лісосмуги в районі, аби заощадити гроші на сушінні зерна. І чимало фермерів ладні заради вдалого поєднання бюджетності та зручності працювати винятково із дизельними зерносушарками як у мобільному виконанні, так і в стаціонарному.
Чому люди використовують стаціонарні рідкопаливні агрегати? Зазвичай це пояснюється неможливістю чи недоцільністю підвести на територію господарства природний газ.
Коли ми почали вивчати це питання, то зіштовхнулися із такими перепонами, що… Ну ви зрозуміли: потрібно було повибивати дозволи, усім подавати хабарі, а вартість виконання робіт та обладнання стала навіть не «золотою», а «діамантовою». Тому ми вирішили не мудрувати, а використовуємо далеко не нову, але добротну сушарку на рідкому пальному. В принципі фінансово виходить те саме, що із газом — витрачаємо на зняття 1 тонно/проценту на кукурудзі трохи більше 1 л дизпалива. Агрегат зручний в обслуговуванні і дає змогу сушити до 250 т зерна впродовж доби. Працює нормально, але якби була змога, то я б таки провів газ, розповідає керівник середнього господарства, розташованого на Черкащині.
Він стверджує, що коли мова йде про 5 тис. т кукурудзи та декілька тисяч тонн інших культур, що потребують досушування, то головне завдання полягає не стільки у вартості енергоносіїв, скільки у зручності та продуктивності роботи.
Я не сперечаюся, що якби ми використовували, скажімо, солому, якої у нас вдосталь, чи дрова (які, щоправда, невідомо де брати — усі лісосмуги вже сусіди повирубували!), то теоретично сушіння зерна у нас вийшло б істотно дешевшим. Та, з іншого боку, солому ми приорюємо, тим самим вносячи велику кількість поживних речовин у грунт. Якби ми її збирали, то мусили б вносити більше мінеральних добрив та головне — організувати інфраструктуру для її збирання, перевезення і зберігання. А так маємо цистерни із соляркою і все. Відкрутив краник — і жодних проблем. В цьому плані із природним газом було б ще простіше, та не можемо до нього ніяк дістатися, пояснює аграрій.
При цьому гра варта свічок. Зі слів мого співрозмовника, різниця у ціні лише на кукурудзі дала змогу придбати, так би мовити, на рівному місці новенький самохідний обприскувач.
Саме так — ключовою перевагою зерносушарок на рідкому паливі є та сама зручність та продуктивність. Тим більше, що далеко не всі агрегати на твердому паливі здатні забезпечити постійний нормальний процес сушіння — то пересушує, то недосушує, то завантажити потрібно тощо. Втім, мова не йде про абсолютні істини, адже чимало господарств спокійно сушать собі і половою, і соломою, і дровами, не відчуваючи особливого дискомфорту.
Обов’язково слід згадати і про ключовий на сьогодні сегмент застосування дизельних зернових сушарок. До речі, власники таких агрегатів настійно рекомендують не зв’язуватися із пічним пальним, а заливати щирий дизель. Ми маємо на увазі суперпопулярні нині мобільні зернові сушарки, які сьогодні розходяться немов гарячі пиріжки середніми і навіть великими господарствами.
Їх головна паспортна перевага — мобільність, а це означає, що власник може її встановити практично в полі поблизу комбайнів і відразу сушити зерно. Ясна річ, що у якості енергоносія за таких умов ліпше використовувати саме «солярку» — підвезли, залили і працюємо. Однак вітчизняні фермери мобільність розглядають передусім у тому аспекті, що агрегат можна встановити спокійно на току чи в будь-якому іншому місці, не будувати фундаментів і не вибивати ніяких дозволів. За можливості, до речі, мобільні зернові сушарки, розраховані на роботу на дизельному пальному, відразу ж переводять на природний газ чи на альтернативні види палива.
Ще однією важливою за наших економічних та правових реалій є той факт, що сушарка на колесах апріорі є рухомим майном, і в разі чого її можна перекинути у сусіднє село, забрати із собою чи продати.
Уже згадуваний нами керівник господарства в сезон висушує до 250 т зерна кукурудзи. Зазвичай сировина потрапляє на тік із вологістю 17-17,5%, і для того щоб зняти ці 3 % вологості, потрібно витрати приблизно 4 л пального. На добу виходить до 1000 л «солярки». Недешево, однак господарство має змогу купувати пальне відносно недорого за оптовими цінами. У всякому разі, зі слів аграрія, два року тому придбана додаткова дизельна сушарка відомого виробника окупила свою вартість усього лише за два сезони.
Слід розуміти, що в дизельних агрегатах для сушіння зерна важливо визначитися із типом нагрівання — прямим чи непрямим. Пряме, дійсно, може призвести до того, що продукти горіння будуть змішуватися із нагрітим повітрям, надаючи висушеному врожаю не вельми приємний «аромат». Натомість непряме нагрівання буде значно чистішим, однак воно потребує на 2-3% більшої витрати пального. Нібито «дрібничка», проте якщо перерахувати на 5 тис. т кукурудзи…
Втім, сучасні агрегати як вітчизняних, так і західних виробників конструктивно дозволяють не ламати собі голову щодо цих нюансів, забезпечуючи і належну якість сушіння, і економічність.
Тому, гадаємо, що «солярка» ще довго відіграватиме серйозну роль у справі доведення зібраного врожаю до товарного стану. Цьому сприятиме і кон’юнктура ринку, який потребує бюджетних простих рішень для сушіння зерна, враховуючи, що кожен фермер сьогодні роздумує про власний такий комплекс. Тим паче, що мобільні агрегати сьогодні є особливо затребуваними, оскільки пропонують оптимальне з усіх точок зору рішення для агровиробників.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
