Олександр ЦИЛЮРИК,
Підготовка ґрунту відразу
після попередника
Розміщують сою у сівозміні, як правило, після стерньових культур, кукурудзи, при цьому концентрація її не повинна перевищувати 15–20%. Від типу попередника та кількості залишених післяжнивних решток багато в чому залежить особливість технології основного обробітку ґрунту під сою. Так, після грубостебельних культур (кукурудза), а також при наявності валків зернових культур і значній масі соломи перед початком обробітку ґрунту рослинні та післяукісні рештки краще подрібнити подрібнювачами типу Leopard, ПН-2,0 з метою якісного дискування ґрунту.
Лущення стерні по стерньових попередниках розпочинають відразу після комбайнування лущильниками типу ЛДГ-10, ЛДГ-15 на глибину 8–10 см, а в кращому випадку важкими тандемними двослідними дисковими боронами (БДВ-7, БДП-6,3, БГР-4,2 «Солоха», AREST L/AREST TXL, MARS TWIX HB, CUT XXL, CROSS H5,0, Challenger 1435 та ін.) на глибину 14–16 см особливо після грубостебельних культур, таких як кукурудза. Окрім цього, однією з особливостей обробітку ґрунту під сою є перш за все повне очищення ґрунту від бур’янів, особливо кореневищних (пирій) та коренепаросткових (осот рожевий, берізка польова). У випадку наявності на полі вищезазначених бур’янів лущення ґрунту слід проводити двічі на глибину 10–16 см. Друге лущення у разі використання мінімальної технології обробітку ґрунту може бути також основним, тобто кінцевим із наступним передпосівним обробітком навесні.
Нюанси осінніх робіт
У різних ґрунтово-кліматичних зонах України осінній обробіток ґрунту під сою краще диференціювати за глибиною та способами обробітку, тобто використовувати полицеву оранку на 20–22 см, або безполицеве розпушування ріллі (чизелювання (20–22 см), плоскорізне рихлення (16–18 см), дискування (14–16 см). Під сою не варто застосовувати весняний обробіток ґрунту, адже цей агрозахід призводить до зневоднення орного шару, погіршення агрофізичного стану, особливо в Степовій зоні, що в кінцевому підсумку суттєво знижує урожай зерна бобової культури.
Зяблеву оранку по чорноземних ґрунтах слід проводити у вересні або на початку жовтня полицевими плугами чи з метою економії паливних ресурсів напівплугами чизелями PLOW, KRET L, Cultiplow Gold тощо. При вирощуванні сої на сірих лісових ґрунтах Лісостепу, дерново-підзолистих на Поліссі та темно-каштанових землях Південного Степу з незначним гумусним горизонтом полицевий обробіток слід виконувати на глибину не більше залягання гумусного горизонту з метою запобігання вивертання на поверхню материнської породи і заорювання у глибші шари гумусного шару, або в кращому випадку проводити безполицеве рихлення ріллі.
Обробіток на ерозійних ґрунтах
На ерозійно податливих землях у технології вирощування сої перевагу має чизелювання, яке краще проводити фронтальними плугами-чизелями різних модифікацій (ПЧ-2,5, ПЧ-4,5, ПЧ-6, ПЧ-10.01, АЧП-3, ПКЧ-(4+1)-50М, Chip, STF-5–250 та ін.) або чизельними культиваторами Conser Till Plow, Horsch Tiger MT, Cultiplow Gold у режимі недорізування скиби по ширині захвату знаряддя. Чизельний обробіток ґрунту забезпечує накопичення додаткової кількості (190–230 м3/га) продуктивної вологи, а також вирішує проблему підвищення ефективності використання органічних і мінеральних добрив. За рахунок сепарації і перемішування мінеральні добрива локалізуються на глибині 10–20 см, що дає змогу збагатити елементами живлення зону максимального розміщення кореневої системи та шари ґрунту з більш сталим зволоженням, а також зменшити втрати поживних речовин від ерозії і денітрифікації. Окрім цього, завдяки своїй універсальності, високій мобільності і широкозахватності чизельні агрегати сприяють економії часу, паливно-мастильних матеріалів (5–7 л/га) і грошових ресурсів (20–32%).
Безполицевий чизельний обробіток позитивно впливає також на основні режими і властивості ґрунтів, підвищуючи їх функціональні можливості впродовж тривалого часу. Чизелювання вважається заходом пролонгованої дії і рекомендується для застосування у технологічних схемах вирощування сої, зокрема, при розміщенні її після кукурудзи та стерньових попередників. Позитивні зміни, що відбуваються у водно-фізичному стані і поживному режимі ґрунту за чизельного обробітку, зумовлюють отримання на рівнині рівноцінного з полицевою оранкою урожаю зерна за суттєвого зменшення енергетичних витрат на його виконання.
Окрім чизелювання, на ґрунтах із проявом ерозійних процесів ефективний також плоскорізний обробіток ґрунту під сою, який виконується плоскорізними знаряддями КР-4,5, КШН-5,6 «Резидент», КПШ-5, КПЕ-3,8. Для родючих чорноземів Лісостепу і Степу України (переважно на рівнині) рекомендується система основного обробітку ґрунту, що включає післяжнивне розпушування скиби агрегатом у складі культиватора-плоскоріза, голчастої борони та кільчасто-шпорового котка з наступним напівпаровим обробітком ґрунту на глибину 5–6 см упродовж серпня-вересня. Означена технологічна схема сприяє покращенню фітосанітарного стану посівів і забезпечує вирівняність поля, однак при цьому існує вірогідність швидкого руйнування стерньового екрану і розвитку ерозійних процесів.
Окрім вищезазначених способів обробітку, слід згадати і за нульову технологію, яка передбачає посів сої у попередньо необроблений ґрунт сівалками прямої дії (Great Plains, Kinze, Massey Ferguson). Технологія «нульового» обробітку забезпечує високу ефективність в умовах Степу і Лісостепу на родючих чорноземних та легких ґрунтах, не схильних до ущільнення з високим (понад 40%) вмістом водотривких агрегатів. При застосуванні такої технології на середньо- та важкосуглинистих чорноземах Степу урожайність сої знижується на 20–25%, а той більше, однак енергетична ефективність залишається високою. До основних переваг цієї технології належить висока протиерозійна ефективність і низькі витрати пального та праці, до недоліків — значна залежність від засобів захисту рослин і цін на засоби виробництва. Ефективність технологій мінімального обробітку ґрунту під сою зростає при застосуванні інтегрованої системи захисту посівів від бур’янів, шкідників та хвороб, яка передбачає поєднання агротехнічних заходів з унесенням пестицидів.
