Щороку наприкінці лютого та на початку березня розпочинається традиційна сільськогосподарська «розвага» під гаслом «Давайте швидше — нам сіяти скоро»! У хід іде цілий арсенал вмовлянь та погроз, спрямованих на замотаних сервісних інженерів та менеджерів. Спробуйте поясніть розгніваній людині, що запасні частини для тракторів прилетять зі США аж через два тижні, коли вона збирається за два-три дні провадити передпосівний обробіток грунту…
Натомість оцих усіх нервів не було б, якби машину загнали на сервіс, скажімо, у жовтні чи хоча б у січні. Тому перша половина лютого — це заключний період, коли можна більш-менш спокійно і без велетенських черг провести належне технічне обслуговування машин та агрегатів. Далі будуть нерви та хитавиця. У тому числі й на заводах, де виробляють запчастини, і в дилерських компаніях, де цілодобово формують переліки необхідних деталей, чимало з яких доведеться замовляти з-за кордону.
Впродовж лічених днів на завод-виробник спрямовується одночасно сотні чи тисячі замовлень із різних куточків світу, левова частка яких — зі сходу Європи. Починається шалена гонитва за кількістю — німці чи французи гарують у три зміни, щоб встигнути усе не лише виготовити, але посортувати, запакувати, і щоб встигли ще розмитнити в Україні. Хочеться вірити, що такий шалений поспіх не відбивається на якості комплектуючих, бо там теж живі люди працюють.
З іншого боку, суто по-людськи зволікання із сервісним обслуговуванням техніки аграріями можна зрозуміти. Втома. Тяжко відпрацювали рік. При цьому тракторів, комбайнів бракує — доводиться постійно гнати. Героїчно завершили сезон, таки дозбиравши пізню сою, соняшник, кукурудзу, ще й передискувати частину площ. Всі подумки у святах, трактори і комбайни заганяються на територію, де вже стоять обприскувачі та сівалки. Попереду — три місяці зими. Та встигнемо…
Хтось таки встигає, взявшись за це питання відразу після Різдва, а хтось бува сидить аж до 8 березня. До чого це призводить? Почнемо із прямих економічних втрат. Вартість комплектуючих до сільгосптехніки має чітко виражений сезонний характер. Так-от: у лютому-березні вони якраз найдорожчі, а найдешевші — у жовтні-листопаді. Причому різниця у вартості може сягати 10% і більше.
Не виключаємо, що можуть відрізнятися розцінки залежно від сезону і у деяких дилерів. Адже в тих випадках, коли попит суттєво перевищує пропозицію, ціни в нашій державі, і не лише в нашій, мають тенденцію до зростання.
Можуть зрости і витрати на транспортування техніки. Скажімо, у грудні сервісна бригада спокійно може приїхати безпосередньо до господарства і провести ремонт на місці. Але у лютому чи березні швидше за все доведеться тягнути трактора чи сівалку до сервісного центру, що обійдеться у додаткові гроші та клопоти.
Чи варто говорити про відкладені економічні втрати, коли зміщаються у часі щодо оптимальних агротехнічних термінів ключові весняні операції: обробіток грунту, внесення добрив, сівба та підживлення озимих. Навіть три дні під час весняного тепла — це дуже багато в плані стрімкого випаровування вологи із грунту, яке не зупиниш ніяким прикочуванням чи боронуванням.
Ще один аспект, який також часто не береться до уваги: якість виконання робіт із сервісного обслуговування. По-доброму перед новим сезоном у тракторі, окрім заміни фільтрів та рідин, бажано «прослухати» усе. Ретельно усе перевірити, попідтягувати, додатково полагодити чи порадити щось замінити. Це цілком можна без поспіху зробити наприкінці листопада чи в грудні, щоб бути впевненими, що навесні і влітку з машиною буде все гаразд.
Інша річ, коли сервісний інженер лежить під одним трактором, і бачить колеса наступного, біля якого нетерпляче пританцьовує головний інженер іншого господарства. А далі — третій, четвертий, п’ятий… Хочеш чи не хочеш, а поспішати мусиш, що може негативно відбитися на якості ремонту та обслуговування.
Простіше кажучи, зволікати із профілактикою та лікуванням свої сталевих помічників не варто. Якщо у вас в господарстві експлуатується техніка відомих брендів, варто звернути увагу на спеціальні програми профілактичних оглядів у міжсезоння, які пропонують офіційні дилери. Згідно із ними сервісні інженери заздалегідь узгоджують зручний для вас час, і приїздять безпосередньо до господарства. Ця програма передбачає ретельну перевірку стану машин та агрегатів і формування переліку необхідних комплектуючих. Все робиться без поспіху, і в принципі, можна домовитися про непогану знижку, якщо ці всі процедури виконувати у міжсезоння. Такий підхід є зручним для усіх: і для аграріїв, і для самих дилерів, що мають змогу спланувати роботу власного сервісу.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
