Разом із тим, якщо ми розкриємо університетський підручник на кшталт «Основ землеробства», виданий у 1962 році, то переконаємося, що класичні агрономічні постулати лишилися з тих пір незмінними. Сучасні технології обрамлюють собою і вдосконалюють незмінні агрономічні принципи. Себто зберегти вологу під час обробітку грунту, спровокувати і знищити бур’яни, ефективно використати пожнивні рештки тощо. До цієї ж самої категорії належить і класичне ранньовесняне боронування грунту, яке, на жаль, використовується не так широко, як раніше.
Це має своє пояснення. Сучасний аграрій прагне до мінімізації кількості проходів полем та оптимізації витрат. Він воліє за можливістю відмовитися від глибокого обробітку грунту чи суцільного покриття площі, а навесні обійтися одним проходом якісного передпосівного культиватора чи компактора, а в окремих випадках — взагалі здійснити прямий висів насіння.
Натомість традиційні агроприйоми, спрямовані на те, аби розправитися із паростками бур’янів механічним шляхом чи ефективно повестися із рослинними рештками, ми нерідко замінюємо посиленими дозами гербіцидів, деструкторів стерні та інших хімічних препаратів, що спрощують нам роботу і дають змогу виграти час.
З одного боку, нічого поганого в цьому немає, оскільки такий підхід стабільно підтверджує свою ефективність, та, з іншого, є певні підстави вважати, що подекуди механічний спосіб подолання проблеми буде перспективнішим у порівнянні з хімічним. По-перше, він може бути значно дешевшим, а по-друге, ми чудово розуміємо, що чим менше «хімії» застосовувати, тим здоровішим буде грунт і біоценоз місцевості загалом, окрім цього, ми не виключаємо поступової адаптації особливо злісних бур’янів до гербіцидів. Рано чи пізно, доведеться збільшувати норми, використовувати дорожчі препарати і сподіватися, що це допоможе. А от до сталевих робочих органів жоден бур’ян навряд чи колись звикне…
В цьому плані варто звернути особливу увагу на такі нехитрі агротехнічні прийоми, як ранньовесняне боронування під посів ярих культур, ранньовесняне боронування посівів озимих культур і вже після появи сходів рослин — на міжрядний обробіток просапних культур.
Ранньовесняне боронування зораних, подискованих чи розпушених лаповими агрегатами посівних площ дає змогу досягти відразу декількох агрономічних переваг. По-перше, це дає змогу здійснити первинне вирівнювання площі. За глибиною обробітку розрізняються три основні типи легких зубчастих борін: це від 6 до 10 см, від 3 до 5 см, від 2 до 3 см.
Агрегати, які здатні провадити розпушення грунту та закриття вологи із глибиною до 10 см за умови якісно проведеного основного обробітку, цілком можуть розглядатися у якості повноцінних передпосівних знарядь. Після них у багатьох випадках відразу можна сіяти, якщо не плануються якісь додаткові агрозаходи.
В агрегатів, які працюють на меншій, у тому числі мінімальній глибині обробітку, до основних завдань належить утворення захисного дрібногрудкуватого шару на поверхні поля, що суттєво уповільнює випаровування вологи. Тобто це захищає грунт від висихання і за потреби дає змогу знищити кірку. Додатковим плюсом ранньовесняного боронування є більш рівномірне і часткове подрібнення соломи, якщо така залишається на поврехні і, звичайно ж, первинне подолання проблеми паростків бур’янів.
Ясна річ, що і мови не може бути про цілковите знищення бур’янів на полі за допомогою цього способу. Вони вперто лізтимуть угору впродовж усього вегетаційного періоду культурних рослин. Однак ефективне здійснення операції ранньовесняного боронування дасть змогу досягти основної локальної мети — забезпечити нормальний розвиток сходів на самому початку розвитку за відсутності конкуренції з боку бур’янів. Тим більше, якщо погодні умови дозволять здійснити дворазове ранньовесняне боронування, скажімо, закрити вологу на початку березня, а після того пройтися по бур’янах безпосередньо перед сівбою у квітні.
Ця процедура не потребує значних витрат на пальне, навіть за умови застосування широкозахватних легких борін. Слід наголосити на тому, що у регіонах із достатнім рівнем зволоження для проведення ранньовесняного боронування застосовуються зубчасті агрегати, а у посушливих регіонах — голчасті. До найбільш ефективних конструкцій таких борін належать агрегати так званого сітчастого типу, у яких кожен механізм рухається незалежно один від одного. Враховуючи можливість компонування зчіпок для закриття вологи, їх робоча ширина може сягати дивовижних розмірів, що забезпечує виняткову продуктивність роботи, не потребуючи використання надпотужних тракторів.
Схоже, дещо відмінне завдання виконують легкі, середні й ротаційні борони для ранньовесняного обробітку посівів озимих культур. Це не стільки боротьба з бур’янами, оскільки існує високий ризик пошкодження культурних рослин, скільки видалення відмерлих листкових решток, падалиці та усілякого рослинного непотребу і гнилі, яка накопичилася впродовж зими. Це, вочевидь, поліпшує фітосанітарний стан посівів озимих зернових завдяки тому, що усувається сприятливе середовище для розвитку різноманітних захворювань та шкідників. Зокрема, ранньовесняне боронування знижує пошкодження рослин хлібним туруном, опомізою пшеничною та злаковими мухами.
Не менш важливим є знищення грунтової кірки, яка призвела минулої весни до масового пригнічення та навіть загибелі посівів озимих зернових у багатьох регіонах України. Паралельно запускається активізація мікробіологічних процесів у грунті та поліпшення циркуляції вологи і повітря. За цілком реалістичними науково-практичними даними, ранньовесняне боронування озимих дає змогу підвищити майбутню урожайність на 10–20%.
На продовження теми обов’язково скажемо декілька слів і про важливість застосування у подальшому міжрядного механічного обробітку просапних культур. Використання міжрядного культиватора дає змогу досягти усіх вищезгаданих агрономічних переваг, суттєво заощадивши на гербіцидах, якщо поле добре розроблене, ясна річ. Окрім цього, здійснити те ж таки розпушування грунту в горизонті розвитку кореневої системи культурних рослин.
До того ж, таким чином, за умови достатнього зволоження можна провадити внутрішньогрунтове підживлення посівів кукурудзи чи соняшнику гранульованими чи навіть рідкими добривами. Останній агрономічний прийом дозволяє суттєво підвищити майбутню врожайність та стійкість посівів завдяки внесенню без втрат легкодоступного азоту та інших елементів.
Наші рекомендації підтверджуються, зокрема, викладками продавців агрегатів для механічного знищення бур’янів, закриття вологи і поверхневого розпушування грунту. Впродовж останніх двох-трьох років їх продажі суттєві зросли, при цьому з’являється дедалі більше керівників господарств, котрі переорієнтовують технологію саме на поєднання механічного і хімічного способів боротьби з бур’янами.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
