Кукурудза
Від своєчасного і якісного проведення цієї роботи залежить кінцевий результат у вирощуванні кукурудзи. Збирати її на зерно починають у кінці воскової-на початку повної стиглості зерна: в качанах — за вологості не більше 40%, з обмолочуванням зерна — близько 30%. У разі значної затримки збиральних робіт і збільшення строків їх проведення, а також зменшення збиральної вологості зерна до 20% втрати врожаю зростають удвоє-четверо порівняно з агротехнічними нормами: за перестою посівів кукурудзи збільшується вилягання рослин і провисання качанів, а у зв’язку зі скороченням вологості зерна зростає вилущування його з качанів під впливом робочих органів комбайнів.
За даними Інституту зернового господарства УААН, втрати зерна кукурудзи за урожайності 40 ц/га на 10 добу збирання становили 0,4%, на 15–3,8%, 20–8,9%, 25–12,6%, 30–17,1%, 35–22,6%. Втрати зерна на полі під час збирання урожаю не повинні перевищувати 2–3%.
Збирають кукурудзу в качанах комбайнами Херсонець-200, Херсонець-7, Херсонець-9. Закладають їх на тривале зберігання у сапетках. Вологість зерна кукурудзи у такому разі не повинна перевищувати 18%.
З обмолотом зерна збирають кукурудзу зерновими комбайнами з приставкою ППК-4, «Лан», застосовуючи нові приставки ПКК-10, ПКК-5, ПЛЗ-5, ПЗС-8. Добре зарекомендували себе на збиранні кукурудзи на зерно комбайни Дон-1500 із приставкою КМД-6, «Славутич», «Бізон». Після обмолоту відразу проводять первинну очистку зерна, а за потреби — досушування до вологості 14–15%.
У приміщеннях за температури вище 10°С, насип зерна кукурудзи не повинен перевищувати 2,5 м. В елеваторах насіння зберігається за вологості не більше 14%.
Соняшник
Збирання культури починають у фазі господарської стиглості за наявності в масиві 80–90% бурих і сухих та 10–20% жовто-бурих кошиків. При цьому вологість насіння повинна становити 12–14%.
Соняшник має високу здатність до самозігрівання. Це потрібно враховувати, закладаючи насіння на тривале зберігання. Крім того, воно не любить надмірної вологості, а тому допускати таку ситуацію категорично не можна. Оптимальні умови зберігання зерна соняшнику — за вологості до 7–8% та температури не більше 10°С. За вологості понад 10% насіння зберігатиметься не більше двох місяців.
Соя
Високі темпи збільшення виробництва сої обумовлені великим народногосподарським значенням, невеликою трудомісткістю вирощування, певним впливом на підвищення культури землеробства та економічною вигідністю, що особливо зростає у міру збільшення комплексності її використання.
Різноманітність використання сої залежить від багатства хімічного складу насіння і вегетативних частин цієї білково-олійної рослини, причому серед однорічних зернових бобових культур за вмістом і якістю білка вона займає перше місце, а за кількістю олії поступається лише арахісу. В групі польових олійних культур соя дає найвищий вихід макухи і шроту.
Зелену масу, силос, сіно та солому сої використовують на корм у чистому вигляді і в сумішці з кукурудзою та іншими злаками.
На зерно сою збирають відразу після повного достигання за вологості зерна нижче 18% у стислі строки. Запізнення призводить до великих втрат урожаю, зниження посівних і товарних якостей насіння.
Для зменшення втрат зерна висоту зрізу рослин регулюють якнайнижче. Оптимальною під час збирання є швидкість агрегату 3–4 км/год, на ділянках із вирівняним мікрорельєфом вона може бути збільшена до 5 км/год. Для забезпечення повного вимолочування насіння і найменшого його травмування необхідно ретельно регулювати частоту обертання молотильного барабана і зазори в молотильному апараті, а у міру зміни вологості декілька разів на день змінювати величину подачі маси.
У комбайнів СК-5М «Нива» частота обертання барабана повинна становити 400–650 об./хв. Під час обмолочування сухої маси зазори підбарабання на вході встановлюють 30–38, на виході — 18–28 мм, а вологої маси — відповідно, 26–34 і 12–20 мм. У двобарабанному комбайні слід встановити штифти підбарабання із перекриттям 20–25 мм, залишити зазори у першому підбарабанні на вході 20–24, на виході — 10–12 мм, а в другому — відповідно, 16–20 і 9–10 мм. Частота обертання першого барабана не повинна перевищувати 400–500, другого — 650–700 об./хв. Для кращої очистки вороху регулюють нахил решіт і силу повітряного потоку вентилятора. Решета встановлюють так, щоб насіння не видувалося із половою, а його чистота в бункері була не нижче 95%. Якщо ворох сухий, і нормальне завантаження решіт — жалюзі відкривають наполовину, коли ворох вологий — кут жалюзей зменшують, а подачу повітря збільшують. При цьому швидкість роботи комбайнів встановлюють з урахуванням величини врожаю, мікрорельєфу, забур’яненості, крупності насіння, характеристики збирального агрегату і кваліфікації комбайнера.
Сорти сої Ізумрудна і Валюта можна збирати роздільно. Для цього перший скошують у валки у фазі побуріння 2/3 частини листя, а другий — за повного побуріння листя, використовуючи бобові жатки. При цьому прискорюється збирання на 7–10 днів, що дає можливість після поверхневого обробітку використати площі для посіву озимої пшениці.
Зібране комбайном зерно сої слід негайно очистити від необмолочених бобів, битого та щуплого насіння.
Післязбиральну доробку врожаю проводять на типових зерноочисних агрегатах і комплексах, потокових лініях, укомплектованих господарським способом із серійних очищувальних машин і транспортних машин.
Очищене і сухе зерно зберігають у купах висотою до 1,5 м, а насіння — в мішках до 2,5 м у добре провітрюваних приміщеннях.
Озимий ріпак
Культура проходить стадію яровизації за температури, близької до 2 °C протягом 45–50 днів. Період вегетації озимого ріпаку становить 275–290 днів.
У насінні озимого ріпаку міститься, залежно від сорту й технології вирощування, 45–54% олії і 23–32% білка. У ріпаковій олії — близько 30% біологічно активної та цінної олеїнової кислоти. Ріпак потребує родючих ґрунтів із задовільною водо- і повітропроникністю, із нейтральною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину, вимагає багато вологи впродовж усього періоду вегетації.
Збирання проводять роздільним способом. Пряме комбайнування застосовується тільки на площах, чистих від бур’янів, за рівномірного достигання рослин, або коли вже упущені строки роздільного збирання. Скошування рослин у валки починають у фазі жовто-зеленої стиглості, коли в нижніх стручках центральної гілки більшості рослин насіння має характерний для сорту чорний, коричневий або жовтий колір, а вологість насіння становить близько 30%.
Пряме комбайнування починають до настання повної стиглості стручків на всій рослині за вологості насіння 11–15%. Перестиглі насінини (вологістю 9% і нижче) дуже обсипаються від дототику мотовила.
Скошують ріпак широкозахватними жатками ЖВН-6. Зрізані рослини погано звільняють жатку, намотуються на її мотовило. Також застосовують жатки ЖНУ-4, ЖРБ-4,2, ЖБА-3,5. Усі вони агрегатуються із самохідними косарками Е-502, Е-303.
Добре показали себе на збиранні ріпаку вітчизняні комбайни серійного виробництва «Лан» та «Славутич». Вони в агрегаті зі спеціальними приставками та пристроями можуть обмолочувати дрібнонасіннєві культури. Щоб запобігти травмуванню насіння, валки обмолочують при 600 об./хв. барабана, а за прямого комбайнування число обертів його збільшують до 800 об./хв. Ворох насіння ріпаку, що надходить від комбайна, може містити значну кількість насіння бур’янів, рослинних решток із високою вологістю і потребує термінової очистки, щоб запобігти самозігріванню. Слід пам’ятати, що навіть короткочасне зігрівання вороху призводить до різкого зниження посівних і товарних якостей насіння.
Просо
Просо — одна з продовольчих культур. Його вирощують для одержання цінного харчового продукту з добрими смаковими якостями — пшона. Крім крупи, з його зерна виготовляють борошно, яке споживають у чистому вигляді і як домішку до житнього борошна з метою підвищення його поживності. Основні особливості — теплолюбивість, підвищені вимоги до освітлення, посухостійкість.
Просо, на відміну від інших зернових культур, має тривалий період формування і достигання зерна, який у межах однієї волоті становить 25–30 днів.
Збирають його роздільним способом, за якого у валках добре просихає скошена маса, а зерно і солому здебільшого не треба додатково просушувати.
У разі роздільного збирання підвищується якість зерна проса. Скошувати потрібно на якомога нижчому зрізі (проти стеблового метелика), не допускаючи втрат зерна (проти просяної жужелиці, комарика).
Скошувати просо у валки потрібно починати тоді, коли на рослинах достигне 80–85% зерен, і закінчувати не пізніше як за 3–4 дні, коли вже буде 80–90% зрілого зерна. Вологість його на початок скошування не повинна перевищувати 25–27%.
Щоб запобігти втратам урожаю, під час скошування до лопатей мотовила прикріплюють накладки із прогумованого паса або брезенту, складеного у два-три шари, що пом´якшує удар мотовила по волоті. Накладки виступають за межі ширини лопатей на 7,0–7,5 см. Обмолочують зерно через 3–5 днів за вологості 15–17%.
Звичайні рядкові посіви скошують у напрямку рядків, а широкорядні — тільки упоперек або під кутом 45–60 градусів. Так само треба косити і полеглі посіви залежно від напрямку полеглості. Валки при цьому краще утримуються на стерні, що зменшує втрати врожаю під час їх обмолочування.
Висота скошування залежить від маси рослин і їх густоти. У разі великої маси рослин широкорядні посіви скошують на висоті 11–15 см, а на звичайних рядкових — до 18 см.
Зерно проса після його обмолочування необхідно своєчасно й ретельно очистити від домішок за допомогою зерноочисних машин ОВП-20А, ЗАВ-10 та інших зі спеціально підібраними решетами і довести до 15–16% вологості. Після цього його закладають на зберігання.
Юрій МАЩЕНКО, заступник директора з
науково-інноваційної діяльності та розвитку
експериментальної бази, завідувач науково-
технологічним відділом збереження родючості
ґрунтів та контролю якості продукції
канд. с.-г. наук, експерт-дорадник з питань рослинництва
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач
науково-технологічним відділом селекції,
насінництва і трансферу інновацій, канд. техн. наук,
с. н. с., експерт-дорадник з питань механізації
сільського господарства та економіки
сільськогосподарського виробництва
Кіровоградська ДСГДС НААН
