Ноу-тілл — це, далебі, не панацея і не диво-інструмент, яким одним махом можна подолати усі проблеми. В цьому мали змогу переконатися чимало вітчизняних фермерів, які залишили плуги і культиватори вдома, взявшись до прямого висіву. Дійсно, чудеса якщо і трапляються, то надзвичайно рідко і не з нами, а тому слід чітко усвідомити, що ноу-тілл — це не просто прямий висів. І нічого путнього з цієї технології не вийде, поки ми знайдемо підхід до ефективного використання рослинних решток та не виконаємо цілу низку взаємопов’язаних завдань.
Філософія основоположників та адептів нульової технології обробітку грунту є доволі багатогранною та сформулювати її можна приблизно таким чином. У природі не буває голих ділянок землі, і якщо на ній нічого не росте, отже, вона не підходить для рослинництва. Відповідно, ми повинні неухильно нарощувати шар рослинних решток, які дедалі активніше мінералізуватимуться, поступово підвищуючи родючість грунту. Разом із тим, зростатиме кількісно і якісно незчисленна грунтова біота, починаючи з мікроорганізмів та закінчуючи черв’яками. Грунт буде здоровим, багатим на органічну речовину та доступні елементи живлення, що, своєю чергою, благотворно впливатиме на посіви.
Ми цілковито згодні з цією тезою, однак зробимо невеличку ремарку. Так, дійсно, природа не терпить порожнечі, і неможливо знайти ділянку родючого грунту, на якій нічого б не росло. Однак при цьому саме поняття вирощування культурних рослин суцільним масивом із виключенням конкуренції інших видів та щорічним відбиранням поживних речовин у вигляді врожаю також не виглядає нормальним явищем із природної точки зору. Тому розглядаючи технологію ноу-тілл як спробу відродження родючості грунтів, ми повинні взяти до уваги, що ніяка природня родючість не в змозі компенсувати формування 10 т зерна кукурудзи та вивезення її із 1 га поля. Так чи інакше, ми говоримо про штучне управління природніми процесами та відповідні супутні ризики.
Традиційна технологія обробітку землі від початку містила в собі революційне рішення — знищення рослин-конкурентів механічним способом. Хоча сьогодні основну роль в цьому відіграють хімічні препарати, обробіток грунту і досі є важливим чинником чистоти поля. На противагу цьому нульова технологія знає лише один основний інструмент боротьби з бур’янами в полі — хімію, починаючи із гліфосатів і закінчуючи страховими гербіцидами. З одного боку, це спрощує саму технологію (не потрібно морочитися із неодноразовими проходами різнопланових агрегатів та витрачати на це час і кошти), проте з іншого — слугує джерелом наявних та потенційних проблем.
По-перше, дієві гербіциди також коштують грошей. І якщо ми маємо поле, де вільно себе почувають особливо злісні бур’яни, то заощадити на цьому навряд чи вдасться. По-друге, зростає ціна помилки чи несприятливого збігу обставин. Якщо ми невчасно чи неправильно вносимо гербіцид, або ж заважає погода, то виправити становище буде надзвичайно складно. Цей фактор став причиною відмови великої кількості фермерів від технології ноу-тілл.
По-третє, якщо ми регулярно будемо вносити посилені дози потужних гербіцидів на поле, то рано чи пізно зіштовхнемося із таким явищем, як резистентність окремих їх видів до діючої речовини. До того ж як можна вести мову про екологічність технології ноу-тілл, коли вона передбачає буквально «заливання» полів отрутою. Тим більше, якщо застосовуються препарати сумнівного походження — жодна біота цього не витримає.
Саме тому нульова технологія повинна пропагувати уникнення двох видів крайнощів. Перший — сподівання на те, що природа, мовляв, все вирівняє, а наша справа — накопичувати ті самі рослинні рештки. Такий підхід із високою вірогідністю спричинить забур’яненість посівів та бурхливий розвиток захворювань рослин і шкідників. Другий — розрахунок на те, що залляємо все пестицидами, і справа піде як слід.
Натомість ефективність ноу-тіллу полягає у таких чинниках, як раціональне управління поживними рештками, дотримання оптимальної сівозміни та чіткий розрахунок рентабельності вирощування культур. Навряд чи нульова технологія — це шлях до надвисоких урожаїв. Швидше за все, це намагання досягнути «золотої середини» поміж урожайністю, зниженням ризиків вирощування та витратами. Як стверджують самі «ноутільники»: якщо цього року сприятливі погодні умови, то у нас трохи менше, аніж у сусідів за класичною технологією. Якщо ж ні, то ми на коні завдяки нижчим витратам на гектар.
Ефективне управління пожнивними рештками передбачає їх оптимальне подрібнення на етапі збирання врожаю та за потреби — додаткове. Всупереч поширеній думці про ноу-тілл із його накопичуванням рослинної маси — своєрідного «килима» — не потрібно подрібнювати солому до найменшої фракції. У цьому разі під час сівби сошники просто приминатимуть її частки в грунт, що ускладнюватиме появу сходів. До того ж дрібні фрагменти потраплятимуть у насіннєпроводи і призводитимуть до забивання.
Значну увагу слід звертати і на покращення мінералізації рослинних решток, що означає використання спеціальних деструкторів стерні та традиційних видів азотних добрив у нормі в середньому 50 кг/га у фізичній вазі. Це дасть змогу компенсувати втрати азоту у разі його іммобілізації мікроорганізмами. Надалі ж і азоту, й інших елементів живлення повинно бути достатньо для нормальної вегетації рослин та формування адекватного врожаю.
Розпушення грунту за технології ноу-тілл цілковито покладається на кореневу систему рослин. Тому для «нуля» надзвичайно важливою є продумана сівозміна, у якій висіваються культури з різними типами кореневої системи. Щодо лихозвісної плужної підошви можна стверджувати принаймні те, що із нею працює багато хто і за класичною технологією. Себто це, безумовно, негативне явище, однак не смертельне, а поступове оздоровлення грунту сприяє тому, що коренева система рослин за «нулем» буде міцнішою, а грунт — потроху розпушуватиметься, у тому числі завдяки роботі черв’яків. Принаймні, ми на це сподіваємося.
Боротьба з бур’янами за нульової технології може бути простішою у тому разі, коли агроном матиме змогу включити до сівозміни покривні культури чи їх суміші. Це забезпечить додаткове розпушення грунту, збагачення його поживними речовинами та дасть змогу задушити більшу частину бур’янів. До речі, такий підхід актуальний не лише для ноу-тілл. Проте і тут є підводні камені, оскільки за нестачі вологи в грунті покривні культури всього-на-всього можуть витягнути її залишки, ускладнивши вегетацію наступної культури на полі.
Акцентуємо увагу на тому, що ноу-тілл, як і будь-яка технологія, не терпить крайнощів. Ми повинні самі зрозуміти, що і як ліпше робити на наших полях за вирощування тієї чи іншої культури. Ми не можемо покладатися винятково ані на «хімію», ані на «біологію», і маємо скомпонувати їх елементи таким чином, аби отримати по-справжньому здоровий грунт — той самий, у якому буяє біота та повнісінько доступних елементів живлення, і таку рентабельність, котра спонукатиме продовжити «нульовий» експеримент.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
