Відпочивати аграріям ніколи. Якщо дозволяє погода, то до постійних морозів триває збирання кукурудзи, копання буряків (доводилося спостерігати за температури в районі мінус 10°С…) та розправа із пожнивними рештками разом із бодай мінімальним обробітком землі. Та, в принципі, якщо все гаразд, то в середині листопада основний фронт робіт переміщується на зерновий тік, де повним ходом триває сушіння врожаю та закладання його на зберігання. Більша частина техніки спрямовується у затишні ангари та під навіси, а за їх відсутності — лишається на території під охороною.
Нещодавно прочитав чи то гумореску, чи то байку в одному зі старих випусків гумористичного журналу «Перець». Мова йшла про приїзд у колгосп ранньою весною комісії із району щодо готовності його до посівної, а саме технічного стану машин і агрегатів. Керівники усіх трьох бригад вирішили зметикувати і зібрати усю справну техніку на одній, найближче розташованій бригаді. Як на те, комісія потрапила якраз до двох інших…
Будьмо відвертими — наприкінці осені складно уникнути відчуття певної розслабленості. З озиминою ніби все більш-менш добре, до початку весняно-польових робіт ще добрих три, а то й чотири місяці, кукурудза потихеньку сушиться — можна трохи відпочити душею і тілом та дати лад думкам. А там вже розберемося…
Все так, але перед тим варто спочатку розібратися із залізними помічниками аграріїв, обслуговування яких нерідко відкладається «на потім». Річ у тім, що оте «потім» досить часто трапляється тоді, коли «вже через тиждень сіяти треба!». Якщо ви запитаєте представника заводу-виробника сільськогосподарської техніки популярного бренду про найпоширеніші проблеми на виробництва, то серед перших він назве аритмічність замовлення запасних частин. Коли наприкінці лютого чи у березні на завод приходить водночас декілька сотень списків на комплектуючі із самої лишень України, то дисципліновані німці чи американці буквально починають працювати у три зміни. Потрібно розподілити, виготовити необхідні запчастини, сформувати партії, відвантажити, розмитнити, привезти, встановити…
Своєю чергою, під весну у багатьох вітчизняних господарствах розігруються міні-драми: там потрібно лапи у культиватора замінити, тут полагодити сівалку, провести ТО у тракторів, освоїти новий обприскувач тощо. Збожеволіти можна, хоча погода цілком дає змогу заходити в поле і ловити вологу! Розриваються поміж господарствами сервісні інженери дилерів, на філіях іноді вилаштовуються справжні черги і доводиться надолужувати те, що можна було б зробити ще у листопаді-грудні.
Аби уникнути таких малоприємних та фінансово витратних ситуацій, бажано розібратися із наявними чи потенційними організаційними проблемами саме зараз.
Перше. Очистити машини та агрегати від бруду. Це дозволить провести їх нормальне обслуговування. Окрім цього, така на совість проведена процедура має цілком практичну профілактичну мету, аби не перенести з поля до поля якусь «заразу», скажімо, насіння вовчка соняшникового.
Друге. Провести ретельну неспішну інвентаризацію техніки та огляд її технічного стану. Таким чином, ми зрозуміємо реальний стан кожної машини чи агрегату, зафіксуємо очевидні несправності та проблеми і можемо прийняти виважене рішення щодо доукомплектації парку техніки господарства на наступний сезон.
Третє. Домовитися про проведення планових ТО та запросити сервісних інженерів дилерів здійснити огляд техніки безпосередньо у господарстві. Останнім часом більшість сервісних компаній палко пропонують послуги такого плану, оскільки це суттєво полегшує їхню роботу. Якщо керівник господарства звернеться за сервісним обслуговуванням техніки не у лютому-березні, а в листопаді-грудні, то гарантовано може розраховувати та якісне ретельне обстеження машин і агрегатів, точне виконання усіх технічних операцій і не виключено — ще й на певні знижки. Зокрема, на комплектуючі, які у багатьох виробників можна придбати дешевше якраз у жовтні-листопаді.
Четверте. Виконати усі необхідні процедури перед зимовим зберіганням машин і агрегатів. Для цього достатньо виконати стандартні рекомендації виробників та дилерів техніки. Єдиний проблемний нюанс — ми і досі багато де зберігаємо дорогу техніку під відкритим небом через брак приміщень. Щиро кажучи, боляче дивитися на новенькі самохідні обприскувачі, комбайни і сівалки, нафаршировані електронікою у снігових «шапках» на усіх морозах і вітрах. Бажано до такого не доводити, оскільки навесні це може вилізти боком. Краще всього витратити певний час та кошти, якраз у листопаді, спорудивши простенькі недорогі навіси для техніки, аби на неї бодай не потрапляли опади. Регулярні відлиги та морози здатні буквально розірвати важливі елементи конструкції сільськогосподарських машин. Скажімо, патрубки чи серйозно пошкодити електроніку.
П’яте. Цієї пори зручно розпланувати додаткові навчання операторів машин, агрономів та інженерів у всьому тому, що стосується більш ефективного застосування і обслуговування техніки. Окрім тих семінарів і тренінгів, які проводяться на базі дилерів, можна домовитися про додаткові приїзди спеціалістів безпосередньо до господарства. У приватних розмовах останні часто дивуються, чому аграрії не зобов’язують своїх працівників назубок вивчити елементарні налаштування машин і агрегатів. На їх думку, це суттєво б заощадило час та витрати господарств.
У всякому разі бажано вже сьогодні провести вивчення технічного стану машин та агрегатів у господарстві та замовити необхідний перелік запасних частин. Як відомо, те, що робиться поспіхом, часто не виправдує наших сподівань. Так само важливо потурбуватися про те, аби уся без винятку техніка зимувала не просто під навісами, а в приміщеннях-ангарах, які в період збирання врожаю можна використовувати як тимчасові зерносховища.
Аналогічним чином уже зараз бажано мати в запасі ті добрива, посівний матеріал і препарати, які будуть застосовуватися навесні. По-перше, їх вартість гарячої пори може бути вищою. По-друге, зараз ми маємо змогу обрати не те, що лишилося на складі у продавця, а те, що нам, дійсно, потрібно. Хоча й не факт — у багатьох виробників посівного матеріалу вже сьогодні вичерпуються запаси насіння найбільш ходових сортів і гібридів.
Це свідчить про необхідність запровадження чіткого планування у розрахунку не на три місяці чи півроку, навіть рік, а із запасом у півтора роки. Відповідно, слід мати потужності для зберігання ЗЗР, добрив, посівного матеріалу тощо належного обсягу. В цьому разі господарство матиме змогу купувати необхідні матеріали в період найнижчої ціни на ринку. Різниця ж у вартості, скажімо, азотних добрив може сягати 30–40%.
Повертаючись до техніки, зауважимо, що саме зараз зручно оцінити минулий сезон у господарстві в плані забезпеченості різними видами машин і агрегатів, розглянувши питання про придбання нової техніки. У більшості випадків від її замовлення до введення в експлуатацію проходить досить великий період часу. Тому краще це робити не у березні за два дні до сівби, а наприкінці року.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
