Майже два десятиріччя поспіль щороку ми маємо «не таку» весну. Десь гірше, десь краще, однак, очікуючи знайоме з дитинства поступове танення снігів, тепле сонечко разом із нормальним відновленням вегетації рослин, ми отримуємо пізні хуртовини та, що найгірше, різкий перехід до літніх температур. Що й казати, якщо навіть визначити момент для такої сакральної процедури, як збір березового соку майже неможливо — він «пролітає» фактично миттю. І відразу по снігу ми отримуємо температури в діапазоні від +20 до +30 градусів, у той час як ґрунт ще не готовий до сівби. При цьому потреба в проведенні належної передпосівної підготовки ґрунту змушує витрачати дорогоцінний час та вологу.
Саме тому сьогодні як ніколи зростає вага належної технічної та технологічної підготовки до посівної, котру слід провадити вже зараз. Ми маємо чітко розпланувати наші дії навесні таким чином, аби бути готовими до будь-яких кліматичних примх, а також спрацювати так, щоб встигнути здійснити обробіток грунту та сівбу в оптимальні агрономічні терміни.
Що мається на увазі? По-перше, це цілковита укомплектованість парку техніки господарства відповідними машинами та агрегатами. По-друге, їх абсолютна справність і готовність до роботи поряд із забезпеченістю господарства належним обсягом мінеральних добрив та посівного матеріалу. По-третє, вибір оптимальної стратегії робіт залежно від кліматичних змін. І нарешті, це упевненість у високій кваліфікації персоналу.
Розглянемо кожен пункт детальніше з огляду на досвід посівної кампанії попередніх років.
У тому, що стосується потрібної кількості тракторів, грунтообробних агрегатів, розкидачів та сівалок, можна знайти цілу низку об’єктивних причин, котрі ускладнюють це питання. Ніхто не любить витрачати кошти (і немалі) там, де можна без цього нібито обійтися. Ми знаємо великі холдинги, у яких за цілий підрозділ може відповідати трактор високої потужності із 24-рядною суперсучасною сівалкою, а також культиватором з аналогічним захватом. Розрахунки тут зрозумілі: прийшла пора — і ми радісно запускаємо цей суперпродуктивний комплекс у поле, і більше нічим собі не морочимо голови. Все правильно, однак у разі виходу з ладу трактора чи сівалки підрозділ лишається ні з чим і змушений чекати, поки поставлять на колеса дорогу техніку.
Більш поширеним є ризикований розрахунок середніх господарств на один сучасний польовий трактор, який навесні працює із дорогою елітною сівалкою із відносно невеликим захватом. Мовляв, краще витратити гроші на щось одне і добре, аніж сіяти водночас двома чи трьома пострадянськими машинами із сівалками нижчого класу (чи менш розрекламованими). Знову ж таки такий підхід можна зрозуміти, однак у гонитві за умовною якістю сівби ми втрачаємо дорогоцінні години і дні для сівби в оптимальні строки. Навряд чи вам кукурудза подякує у тому разі, коли її висіють класним агрегатом, однак вже у сухий грунт.
І нарешті, фермерські господарства площею кілька сотень гектарів незрідка діють за принципом: як завгодно, аби дешевше, і готові працювати з відверто ненадійною застарілою технікою, навіть у тому разі, коли можуть собі дозволити оновити власні засоби виробництва. В хід ідуть або ледь не музейні експонати, або нові агрегати, головною перевагою яких стала нижча на декілька десятків тисяч гривень ціна.
Відповідно, щовесни майже повсюдно трапляються якісь неузгодженості. Або ж люди працюють із розрахунком, що частина майбутніх посівів буде висіяна вже не в зовсім сприятливий час. Особливо це помітно у степовій зоні України, де запізнення навіть у два-три дні може бути критичним.
Тому ми відзначимо нову тенденцію у підходах, на яку звертають дедалі більшу увагу аграрії і дилери сільгосптехніки. Останні почали включати у лінійку своїх пропозицій для середніх та навіть великих господарств агрегати, ширина захвату яких є, вочевидь, більш підходящою для невеликих фермерських господарств. Ідея тут проста: навіщо втрачати час як восени, так і навесні? У вас є основний польовий трактор чи два, і до них відповідний шлейф агрегатів. Це чудово, і нехай вони собі працюють. Однак маєте ось до них ще пару культиваторів і сівалочок, котрі чіпляєте до своїх машин потужністю від 80 до 150 к. с. і паралельно робите ту саму роботу! Хай вони зроблять і по 15–20 га за день кожен — за тиждень набереться вже пристойний обсяг роботи, і ми не чекатимемо, склавши руки, дивлячись, як випаровується волога із ґрунту.
Так само дедалі більше господарств включають до свого арсеналу додаткові бюджетні сівалки вітчизняних чи зарубіжних виробників. Їх використовують на «неудобках», на віддалених полях чи на висіві тих культур (сортів, гібридів), на які не покладають особливих сподівань, хоча часто вони виступають нарівні з основними агрегатами — час дорогий.
Тому як би ми не хотіли заощадити на придбанні нової техніки, вочевидь, ми мусимо підстрахуватися. До речі, за таким принципом давно працюють європейські фермери, ті самі, у яких на кожні 100 га може бути по потужному трактору. Інша річ, що у них, м’яко кажучи, більш сприятливі умови придбання техніки…
Окрім цього, зростають вимоги до універсалізації техніки або ж необхідності мати в арсеналі господарства агрегати для роботи за різними технологіями. Адже незрідка порятувати ситуацію у полі може лише прямий висів у тому, що стосується сівби, або ж застосування глибокорозпушувача замість плуга чи дисків. У нас повинне бути все для того, щоб оперативно відреагувати на ту чи іншу ситуацію.
Не менш важливою є умова утримання в бойовій готовності машин та агрегатів, а також забезпеченість господарства необхідними матеріалами. Доводилося чути про трагікомічні ситуації на кшталт тієї, що люди в полі досівають бункер і докидають міндобрива, а КАМази господарства гасають по сусідньому районі і шукають будь за що азотних добрив, у той час як керівник господарства не спить третю ніч, очікуючи на додатковий посівмат. Десь не розрахували, десь із кимось домовилися, а той не виконав своїх зобов’язань. Знову ж таки кукурудза та соняшник цих виправдань не зрозуміють…
Тому ми повинні вже зараз чітко розрахувати фактично погодинно алгоритм наших дій навесні на кожному полі, включно із логістикою та розрахунком запасів. Насправді це не потребує багато часу: сісти і здійснити елементарні арифметичні розрахунки, виходячи із реальних можливостей господарства. При цьому звернути увагу на реальне розуміння працівниками своїх завдань та знання ними техніки, особливо нової техніки.
Тому ще раз наголосимо: нам краще зустріти весну не просто з готовим до роботи і перевіреним парком машин та агрегатів, а слід почати весняно-польові роботи, ґрунтуючись із чіткими часово-просторовими розрахунками. І якщо потрібно — із цільовими інвестиціями вигляді додаткового культиватора чи сівалки. Адже відомо, що весняний день годує усю зиму…
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
